Україна отримала в 13 разів менше зброї, ніж Південна Корея під час війни з КНДР, та утричі менше, ніж Кувейт під час вторгнення Іраку. Ось що про це кажуть дослідники

Співробітники Кільського інституту ведуть проєкт Ukraine Support Tracker — базу даних, в яку вносять обіцяні та отримані ЗСУ пакети військової допомоги від партнерів. Однак, за підрахунками інституту, за 2023 рік Україна отримала лише трохи більше від половини обіцяного. А ще аналітики підрахували, що війна в Україні — одна з найменш ресурсозатратних для партнерів у порівнянні з війнами в Кореї, Перській затоці та Кувейті, на які витрачали в рази більше техніки та підтримки. Заборона прочитала звіти інституту і коротко їх переповідає.

Яку методологію використовує Кільський інститут?

Він відстежує постачання озброєння від 41 країни. Окрім 31 країни-члена ЄС, туди входять підписанти G7, а також Австралія, Нова Зеландія, Норвегія, Південна Корея, Швейцарія, Індія, Китай, Тайвань та Туреччина. Водночас Кільський інститут моніторить постачання та допомогу від інституцій ЄС — Єврокомісії, Ради ЄС, Європейського механізму з підтримки миру (EPF) та Європейського інвестиційного банку (EIB). 

Як правило, Кільський інститут досліджує так звані білатеральні або двосторонні поставки — домовленості у форматі «від уряду до уряду». Методологія аналітиків Ukraine Support Tracker спирається на заяви чиновників, офіційні державні джерела інформації (включно з їхніми репрезентативними акаунтами в соцмережах) та перевірені мас-медіа. Після цього працівники інституту порівнюють заяви та їхню реалізацію: як швидко та в яких об’ємах поставляється (та чи поставляється) обіцяне озброєння. 

Що вже вдалося підрахувати Кільському інституту? 

Згідно зі звітом за період від 25 лютого до 23 травня 2023 року, нові пакети допомоги менші, ніж на початку року, а трохи менше ніж половина від обіцяного озброєння так і не дісталася України. Найбільший розрив між заявами та їхньою реалізацією спостерігають серед найбільших партнерів України — США, Британії та Франції. Зворотний тренд — серед союзників зі Східної Європи: Польща, Словаччина та Чехія поставили ЗСУ понад 80% від обіцяного.

Україну підтримують дуже багато країн. Але допомога їй — одна з найменших у порівнянні з підтримкою інших країн, які воюють

У звіті дослідники Кільського інституту проаналізували витрати на останні модерні війни, починаючи від 1920-х років. Насамперед дослідники намагалися проаналізувати проксі-війни, коли сторони підтримували інші країни чи альянси: Громадянська війна в Іспанії (1936–1939), війна в Кореї (1950–1953), війна в Перській затоці (1990–1991). Також у добірку увійшли Друга світова війна й інтервенції США у В’єтнам, Афганістан та Ірак.

В усіх випадках витрати союзників на підтримку України набагато менші — при цьому дослідники врахували всі економічні чинники, починаючи від зміни валютного курсу та інфляції та закінчуючи дорожчими технологіями, необхідними для випуску сучасних озброєнь. Але навіть при цьому за 2022 рік США витратили на озброєння ЗСУ в 13 разів менше, ніж на підтримку Південної Кореї, та в 5 разів менше, ніж на операції у В’єтнамі. 

Водночас, пишуть дослідники, Німеччина витратила втричі більше на захист Кувейту, куди вторгся Ірак у серпні 1990 року. На їхню думку, війна у Перській затоці нагадує російсько-українську війну через те, що Кувейт, як і Україну, підтримував альянс сил. Окрім США, які брали пряму участь у війні з Іраком, Кувейт підтримали Німеччина, Японія та Південна Корея — останні, за підрахунками Кільського інституту, витратили більше, ніж на підтримку ЗСУ (0,02% та 0,01%, відповідно).

Ще одна проксі-війна, яка віддалено нагадує російсько-українську — Громадянська війна в Іспанії між націоналістами-франкістами (підтримувала нацистська Германія та фашистська Італія) та республіканцями (підтримував Радянський Союз). Обидві сторони отримували більше озброєнь, ніж Україна сьогодні (дивіться інфографіку вище).