Україна проти РФ: що на практиці дає рішення ЄСПЛ щодо Криму

• Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) оголосив рішення у першій міждержавній справі «Україна проти Росії (щодо Криму)». 
• Україна довела в ЄСПЛ, що Росія порушує права людини у Криму з лютого 2014 року.
• Першу скаргу в цій справі подали ще 13 березня 2014 року. 

Рішення ЄСПЛ унікальне тим, що низку порушень статей Європейської конвенції про захист прав людини суд визнав вперше у своїй практиці. Однак це ще не завершення судового процесу. Залишився ще один етап — призначення фінансового відшкодування. Росія навряд його сплатить (є інші способи стягнути кошти), але висновки суддів допоможуть з індивідуальними позовами. 

Заборона розповідає про справу, а також про те, що рішення дає на практиці. 

Порушення прав людини у Криму: рішення ECHR

Європейський суд з прав людини (European Court of Human Rights, ECHR) 25 червня 2024 року оголосив рішення по суті в першій міждержавній справі в ЄСПЛ  «Україна проти Росії (щодо Криму)». Суд визнав, що український уряд довів існування систематичних порушень прав українців від початку окупації Росією Криму в лютому 2014 року, повідомила уповноважена у справах ЄСПЛ у Міністерстві юстиції України Маргарита Сокоренко. 

ЄСПЛ постановив, що Росія порушила статті Європейської конвенції з прав людини, які стосуються:

• права на життя;
• заборони нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження;
• права на свободу і недоторканність;
• права на справедливий суд;
• відсутності покарання без закону;
• права на повагу до приватного і сімейного життя;
• свободи віросповідання;
• свободи вираження поглядів;
• свободи зібрань;
• заборони дискримінації;
• обмеження використання обмежень прав.

Крім того, Росія порушила:

• статтю 1 Протоколу №1 (захист власності);
• статтю 2 Протоколу № 1 (право на освіту);
• статтю 2 Протоколу № 4 (свобода пересування) до Європейської конвенції.

Як уточнила Маргарита Сокоренко, Україна довела, що Росія:

• причетна до зникнень  у Криму і не проводила відповідних розслідувань;
• здійснювала затримання й жорстоке поводження;
• незаконно поширювала своє законодавство, внаслідок чого суди в Криму не можуть вважати такими, що встановлені відповідно до закону, за статтею 6 Конвенції;
• примусово змінювала українське громадянство на російське;
• проводила систематичні масові обшуки;
• примусово переміщувала засуджених на свою територію;
• обшукувала і відбирала майно в релігійних лідерів, які не належали до РПЦ;
• закривала українські та кримськотатарські медіа;
• здійснювала переслідування й напади на журналістів;
• забороняла мирні протести й зібрання, а також нападала на їх організаторів;
• експропріювала приватне майно;
• закрила українські та кримськотатарські класи у школах;
• порушувала  право на свободу на пересування між окупованою територією Криму та материковою частиною України;
• дискримінувала кримських татар;
• порушувала права політичних в’язнів, робила неможливим їх повернення в Україну та жорстоко поводилася з ними як у Криму, так і на своїй території.

Суд вважає, що у нього є достатньо доказів — зокрема, доповідей міжурядових і неурядових організацій, підтверджених показаннями свідків та іншими матеріалами, — щоб поза розумним сумнівом дійти висновку, що ці інциденти були достатньо численними і взаємопов’язаними, щоб скласти практику або систему порушень.

Злочини РФ у Криму: чому рішення Європейського суду унікальне

Рішення унікальне тим, що низку висновків та порушень за Конвенцією ЄСПЛ визнав вперше у своїй практиці. Йдеться про статті, які стосуються застосування російського законодавства, незаконних судів та примусової зміни громадянства, пояснила Сокоренко.

Першу скаргу в цій справі до ЄСПЛ Україна подала 13 березня 2014 року, через три тижні після початку захоплення Росією півострова. Додаткові скарги були подані в серпні 2015 і 2018 років. Уряд України просив визнати Росію відповідальною за порушення прав людини, гарантованих Конвенцією.

Зокрема, українська сторона наполягала, що в анексованому Криму існує системна адміністративна практика порушення прав людини з боку Росії, зокрема, проти етнічних і релігійних меншин, проукраїнських активістів і журналістів, а також військовослужбовців ЗСУ.

Українська сторона нагадувала під час судових слухань у грудні 2023-го, що 27 лютого 2014 року Росія силою взяла під контроль територію Криму. З того часу вона зберігає фізичний контроль над півостровом, але Крим був і залишається суверенною територією України. Жодних переговорів із нинішнім керівництвом держави-агресора по території Криму бути не може, адже будь-які поступки незаконному військовому експансіонізму Росії завжди будуть означати умиротворення агресора, наполягала українська сторона.

Рішення ЄСПЛ у справі проти Росії: що дає Україні

Розгляд цієї справи у ЄСПЛ складається з трьох етапів. Україна вже виграла два етапи (рішення від 25 червня було другим). Третій — це так звана справедлива сатисфакція, тобто призначення фінансового відшкодування. На цьому етапі буде визначена сума компенсації у скарзі України.

Крім того, як пояснили у Мін’юсті України, це рішення допоможе українцям, які раніше подали скарги та індивідуальні позови у ЄСПЛ. Завдяки міждержавній справі суд вже не матиме потреби встановлювати юридичні факти окупації та системних порушень прав людини з боку Росії.

Водночас уповноважена у справах ЄСПЛ визнала, що Росія навряд буде платити Україні компенсацію за рішенням ЄСПЛ. Тому гроші будуть стягуватися з Росії через міжнародний компенсаційний механізм, над створенням якого працює команда Міністерства юстиції. 

«І ми вже маємо колосальний прогрес. Зокрема, у червні (2023 року) Рада Європи вже призначила виконавчого директора Міжнародного реєстру збитків від збройної агресії Російської Федерації», — каже Сокоренко.

Україна проти РФ: інші позови

Україна має чотири міждержавні справи проти Росії, в тому числі одну спільно з Нідерландами, і на розгляді ЄСПЛ перебуває приблизно 7400 індивідуальних заяв щодо подій у Криму, на сході України і в Азовському морі, а також військових операцій Росії на території України з 24 лютого 2022 року.

Притягти Росію до відповідальності за порушення прав людини в окупованому Криму Україна намагалася також через Міжнародний суд ООН у Гаазі, юрисдикцію якого Росія визнає, оскільки є дійсним членом ООН. Зокрема, у 2017 році Україна поскаржилась у Суд ООН, що Росія порушила кілька статей Конвенції щодо запобігання расовій дискримінації, утискаючи і переслідуючи кримських татар й україномовне населення.

Раніше Заборона розповідала про рішення Міжнародного суду ООН в справі України та Росії. Частину позову відхилили.