Право-не-охоронці: в Азербайджані з’явилася нова тенденція — арештовувати журналісток

Ніджат Амірасланов повернувся додому із найближчого магазину із повними пакетами. Він готує передачу до СІЗО для своєї дружини, журналістки Ельнари Гасимової.

«У понеділок та вівторок, коли адвокат іде до Ельнари, вона каже йому, що їй потрібно надіслати. У середу та четвер я збираю все за списком, перевіряю і пакую», — каже він.

Ельнара Гасимова — шоста заарештована співробітниця незалежного інтернет-видання Abzas Media. Як і чому сформувалася нова тенденція в Азербайджані, розповідає редакція JAM News.

Abzas Media: звинувачення в контрабанді

З 20 листопада 2023 року до 13 січня 2024 року в Азербайджані були заарештовані директор видання Ульві Гасанли, заступник директора Махаммад Кекалов, головна редакторка Севіндж Вагіфгизи, журналіст-розслідувач Хафіз Бабали, репортерки Наргіз Абсаламова та Ельнара Гасимова. За рішенням суду щодо них було обрано запобіжний захід у вигляді арешту на період попереднього слідства. Вони звинувачуються у контрабанді за змовою з групою осіб. Співробітникам Abzas Media загрожує позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

28-річна журналістка Ельнара Гасимова здебільшого висвітлює соціальні, суспільно-політичні проблеми. Її чоловік Ніджат Амірасланов також журналіст, вони одружені понад 6 років.

«Загалом незалежним журналістам важко працювати в Азербайджані. Куди не підеш зняти, там насильство. Вони не дозволяють нам займатися нашою професійною діяльністю. Гонять, б’ють на акціях. Ельнару якось доставили до відділення поліції. Начальник поліції образив її, ми написали скаргу. Я сам неодноразово отримував добові арешти, мене катували. Ми обидва йдемо цим шляхом свідомо: з самого початку знали, що будуть арешти та тортури. Але ж треба йти. Хтось має йти», — каже Ніджат.

Він розповідає, що арешт Ельнари не став для них несподіванкою: «За день до її арешту, 12 січня, коли слідчий зателефонував і викликав Ельнару як свідка до Бакинського міського управління поліції, ми вже були впевнені, що її заарештують. Тому що Наргіз [теж репортерка Abzas Media] вдруге була викликана як свідок і арештована в тому ж порядку. Тому вона зібрала свої речі, зробила всю свою роботу і сказала мені, що треба робити».

Ельнара та її колеги кажуть, що арешти пов’язані з їхньою журналістською діяльністю — особливо з розслідуваннями про корупцію високопосадовців та їхніх родичів, опублікованими у виданні.

Після арешту всього керівництва та журналістів Abzas Media розслідування тривають у рамках проєкту Baku Connection Forbidden Stories, що об’єднує 15 медіаорганізацій з різних країн.

Справа Хадіджи Ісмаїлової

Експерт із прав медіа, юрист Халід Агалієв каже, що такого масового арешту журналістів ще ніколи не було, якщо порівняти випадки арештів за останні 3–5 місяців, наприклад, із періодом з 2000 року.

«У період з 2005 до 2010 року Азербайджан посідав перше місце в регіоні ОБСЄ за кількістю ув’язнених журналістів, — каже Агалієв. — На той час багато з них перебували у в’язниці. Але навіть якщо взяти статистику арештів тих років, то нинішня ситуація все одно гірша, кількість ув’язнених журналістів більша».

У різні роки в Азербайджані час від часу заарештовували незалежних журналістів. Міжнародні та місцеві правозахисні організації визнавали їх політичними в’язнями. Але протягом багатьох років жінок ця доля минала. Вперше ця тенденція була зламана 5 грудня 2014 року з арештом відомої журналістки-розслідувачки Хадіджи Ісмаїлової. Її обвинувачували за кількома статтями Кримінального кодексу, у тому числі у незаконному підприємництві та ухиленні від сплати податків. Ісмаїлову засудили до 7 років та 6 місяців позбавлення волі з умовою не обіймати керівну посаду протягом трьох років. Згодом Верховний суд на підставі касаційної скарги замінив частину покарання на умовний строк у 3,5 роки та звільнив її.

Але зараз рідні та колеги знову побоюються за її долю: днями Ісмаїлову запросили на допит у справі Toplum TV, головною редакторкою якого вона є з 2022 року. У цій справі вже заарештовано сімох людей, ще двоє перебувають під поліцейським наглядом. Усіх звинувачують у контрабанді, як і у справі Abzas Media.

Навіщо Баку затримує журналістів: пояснення правозахисника

Минуло майже десять років від арешту Хадіджи Ісмаїлової, і зараз у в’язниці перебувають три журналістки, причому всі з однієї редакції.

Правозахисник Расул Джафаров вважає, що владі вже байдуже, чи є журналісти, які їй перешкоджають, чоловіками або жінками.

«Ці арешти покликані зупинити діяльність Abzas Media. Неважливо, хто працює у цій редакції — жінки чи чоловіки. Найкращий спосіб зупинити роботу редакції — ізолювати всіх, хто там працює. А класичний приклад ізоляції — ув’язнення», — каже Джафаров.

На думку Халіда Агалієва, публічний тиск також покликаний залякати й змусити утриматися від цієї діяльності жінок, яких останнім часом помітно побільшало у лавах незалежної журналістики.

«Серед журналістів, що критикують, жінки більш помітні. Хоч на збиранні та розповсюдженні інформації про протести, що відбуваються в Баку, хоч у провідних програмах. Не виключено, що арешт журналісток та посилення тиску на них націлені на їх залякування», — пояснює Агалієв.

Наргіз Абсаламова

Наргіз Абсаламова — ще одна з заарештованих співробітниць Abzas Media, з яким працює з 2021 року. Торік у грудні під час протестної акції незалежних журналістів перед Міллі Меджлісом проти закону «Про медіа» поліцейські зламали їй ключицю. Абсаламова перенесла складну операцію і була змушена на деякий час відійти від роботи.

Хоча вона домагалася справедливості в азербайджанських судах, її скаргу на нелюдське ставлення співробітників поліції не було задоволено.

30 листопада 2023 року Наргіз Абсаламова була затримана, коли її вдруге викликали до Головного управління поліції міста Баку для надання свідчень у справі Abzas Media. Її також звинувачують у груповій контрабанді.

Вона не визнає себе винною та зазначає, що її арешт був пов’язаний із професійною діяльністю, як і у випадках з її колегами.

Севіндж Вагіфгизи: стеження та позови

Коли було заарештовано директора Abzas Media Ульві Гасанли та його заступника Махаммада Кекала, головної редакторки видання Севіндж Вагіфгизи не було в Азербайджані. Хоча рідні та колеги просили її не повертатися до країни заради власної безпеки, журналістка заявила на відео, знятому в аеропорту Стамбула: «Я не можу залишити у в’язниці своїх друзів та комфортно жити осторонь. Таке життя було б для мене каторгою». У ніч проти 21 листопада Севіндж затримали прямо в аеропорту Баку, щойно вона вийшла з літака.

Севіндж Вагіфгизи народилася 1989 року у Фізулінському районі. У серпні 1993 року вона разом із сім’єю була змушена залишити свій дім внаслідок окупації під час Першої карабаської війни. Вона багато років працює в незалежних та критичних ЗМІ, за свою професійну кар’єру неодноразово затримувалася поліцією та зазнавала різних переслідувань.

У 2016 році під час кримінальної справи, порушеної проти «Мейдан ТБ», з яким вона тоді співпрацювала, їй та іншим колегам заборонили виїзд із країни. Лише через 5 років їй вдалося домогтися скасування цієї заборони.

Проти неї подали позов за публікацію відео, що викривало фальсифікації на президентських виборах 2018 року. Судовий процес, який тривав майже чотири роки, закінчився на користь журналістки.

Ім’я Севіндж Вагіфгизи значиться серед журналістів, політиків та громадських діячів, за якими влада Азербайджану стежила за допомогою шпигунської програми Pegasus.

Міжнародна реакція на арешти медійниць в Азербайджані

Низка міжнародних правозахисних організацій закликала уряд Азербайджану звільнити журналістів із в’язниць та поводитися з ними гуманно. Баку, своєю чергою, рекомендував їм не втручатися у внутрішні справи країни.

Наприклад, глава місії Євросоюзу в Азербайджані Петер Міхалко написав у своєму акаунті в соціальній мережі X, що він «нажаханий від принизливого поводження з нещодавно заарештованими журналістами в Азербайджані, в основному від новин про те, що молодих жінок сковують наручниками, поміщають у скляну клітку в залі суду або позбавляють їх можливості задовольняти основні людські потреби».

Прессекретар МЗС Азербайджану Айхан Гаджізаде назвав цю заяву «безпідставною та безвідповідальною».

«Було б краще, якби посол зосередився на несправедливості та поганому ставленні в судових системах деяких європейських країн. Втручання в судову систему Азербайджану, побудовану на основі найкращих міжнародних практик, неприпустимо», — сказав Гаджієв.

Медіаексперт Халід Агалієв вважає, що реакція уряду Азербайджану на подібні заклики міжнародної спільноти дуже відрізняється від попередніх часів: «10–15 років тому уряд був більш сприйнятливий до закликів міжнародних організацій щодо арешту будь-якого журналіста. І можна було досягти певного прогресу в таких справах. Але зараз уряд зазвичай не реагує на заклики, пов’язані з недавніми арештами. Він просто намагається виправдати арешт журналістів».

Правозахисник Расул Джафаров каже, що влада Азербайджану ухиляється від відповідальності, оцінюючи міжнародні виклики як свого роду «спробу втручання у внутрішні справи»: «Але річ у тому, що права людини не є внутрішнім питанням».

У дорогу до «Кюрдаханів»

Сьогодні п’ятниця. Прийом передач для ув’язнених у Бакинському СІЗО, відомому в народі як «Кюрдаханська в’язниця», розпочнеться о 9:00. Тому Ніджат Амірасланов виходить із дому о 8:00. За допомогою таксиста, який чекав перед його домом, він поклав приготовані вчора речі до багажника машини. Він їздить у це СІЗО щотижня ось уже два місяці.

«Від мого дому до СІЗО близько 20 кілометрів. Доїжджаємо туди приблизно о 10-й годині. Весь процес триває не менше 3–4 годин. Але що вдієш? В нас немає іншого вибору. Потрібно їхати. Нам доводиться їздити туди і назад щотижня», — каже чоловік.

На підході Ніджат знову і знову переглядає список. Не можна забути нічого з того, що вкрай потрібно його дружині, бо доведеться чекати ще цілий тиждень.

«Зупинися тут, я куплю свіжий хліб», — Ніджат вказує на один із магазинів, які торгують хлібом із тандира, неподалік СІЗО.

Повернувшись у машину, він кладе список в одну із сумок із продуктами. Це для того, щоб Ельнара могла перевірити, чи всі передані речі дійшли до неї.