В Україні діє закон про колабораціонізм: які у ньому підводні камені (їх чимало)

• Статтю 111-1 ввели у Кримінальний кодекс України у 2022 році. Вона передбачає відповідальність за співпрацю з РФ.
• Фахівці кажуть, що закон не враховує норм міжнародного права.
• Серед іншого, поліція та судді, за словами правозахисників, не досліджують ретельно, чи дійсно підозрюваний за вказаною статтею хотів зашкодити нацбезпеці України.

Законодавчий акт не містить пояснення, за яку саме діяльність в окупації українці ризикують бути переслідуваними державою. Також не враховується ризик примусу і залякування на окупованій Росією території. Через ці колізії багато українців на ТОТ можуть опинитися під загрозою кримінального переслідування.

Заборона розповідає про норму законодавства стосовно колаборантів.

Переслідування мешканців ТОТ: позиція Міжнародного гуманітарного права

На тонкощі та спірні моменти закону України про колабораційну діяльність звернули увагу представники Центру прав людини ZMINA. Вони навели дані Служби безпеки України. Так, на червень 2024 року зареєстровано 9179 кримінальних проваджень за статтею 111-1. А в Єдиному держреєстрі судових рішень міститься 1442 вироки в справах про співпрацю з Москвою.

«Третина стосується публічного заперечення російської агресії, 90% цих вироків — про лайки та пости в ‘Одноклассниках’. Кількість вироків за тяжчими статтями зростає, як-от покарання за добровільне обіймання посад в адміністраціях окупантів чи судових та правоохоронних органах. Але найбільше вироків усе ще ухвалюють за частиною 1 статті 111-1 ККУ. Це свідчить про збереження фокуса на найпростіших для розслідування справах», — каже правова аналітикиня Онисія Синюк.

В реєстрі є 11 справ щодо надзвичайників та 18 — стосовно працівників комунальних закладів. За словами Синюк, українське законодавство про колаборантів не відповідає міжнародному праву, адже переслідує тих, хто підтримує базові умови для життя в окупації.

«Саме тому законотворці мають передбачити чітке розмежування між діями, які підтримують життя на окупованій території, та діями, які загрожують національній безпеці», — додає Синюк.

Експертка каже, що правоохоронці й судді майже не вивчають, чи був у підозрюваного умисел зашкодити національній безпеці України. Вони не враховують атмосферу примусу й залякування на території, підконтрольній росіянам. Так, якщо обвинувачений присутній на судовому процесі, ймовірність м’якшого покарання вища. Виправдувальних вироків було лише два від 2022 року.

У Верховній Раді зареєстровано щонайменше 16 законопроєктів стосовно колабораціонізму, але більшість із них не торкаються названих проблем. Натомість дев’ять актів пропонують навпаки посилити кримінальну відповідальність за співпрацю з РФ. Жоден з документів досі не ухвалений.

«Це пов’язано, зокрема, з відсутністю політичної волі чи думкою, що ці рішення не на часі. Але поки держава не розв’язує проблеми в законодавстві, населення України в окупації все більше віддаляється від нас через усвідомлення, що законодавство може вважати їх колаборантами», — вважає наукова співробітниця Львівського державного університету внутрішніх справ Інна Вишневська.

Стаття 111-1 КК України: що з нею не так

Положення щодо колабораційної діяльності ввели в законодавство України в березні 2022 року. Стаття 111-1 Кримінального кодексу складається з восьми частин, кожна з яких фактично становить окремий склад правопорушення.

Це широкий перелік злочинів: від публічного заперечення кремлівської агресії до зайняття посади в окупаційній владі. Але фахівці кажуть, що за час існування акту все ще не напрацьовано єдиної слідчої й судової практики.

«На мою думку, така ситуація склалася через недостатню чіткість формулювань окремих її частин та наявність конкуруючих норм. Так що слідчі та прокурори набули занадто широкий простір для їх тлумачення, застосування та кваліфікації дій фігурантів», — вважає адвокат Денис Терещенко.

Річ у тім, що однакові дії можуть одночасно підпадати під різні статті ККУ. Вони передбачають кардинально різні за суворістю санкції. Тому часто кваліфікація залежить винятково від особистої позиції слідчого чи прокурора у конкретній ситуації, пише Юридична газета.

Проголошення публічних промов на підтримку дій Росії можуть рівноцінно бути кваліфіковані за декількома статтями КК:

• ч. 2 ст. 109 «Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади»; 
• ч. 1 ст. 110 «Публічні заклики до зміни меж території або державного кордону України»;

• ч. 1 ст. 111-1 КК «Публічні заклики громадянином України до підтримки рішень та/або дій держави-агресора»;
• ст. 436-2 «Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників».

«Це колаборація, коли хтось щось сказав, хтось щось лайкнув, тобто злочини з незначною суспільною небезпекою. А взагалі, якщо говорити з суто наукової точки зору, зараз законодавець іде по принципу, що держзрада — це серйозне правопорушення, перехід на бік ворога. А колабораційна діяльність – це менш суспільно небезпечні правопорушення, які тим не менш все одно сприяють ворогу в його діяльності в Україні», — пояснив адвокат Армен Нерсесян у коментарі Новинарні.

Раніше Заборона розповідала про законопроєкт, що приховає з реєстру судових рішень справи про воєнні злочини, колаборантів та мобілізацію. Його зареєстрували ще у 2023-му.