В Україні працюють над реєстром домашніх тварин: чому про нього так просили волонтери

Україна входить до першої десятки країн із найбільшою чисельністю безпритульних тварин. Створення єдиної бази має допомогти контролювати не тільки їхню кількість, а й епідемситуацію, тобто наявність вакцинацій (наприклад, проти сказу). А от власники собак і котів зможуть — серед іншого — шукати загублених улюбленців.

Редакторки Заборони Ілона Ківва та Світлана Гудкова проаналізували експериментальний проєкт уряду й дізналися, що думають про нього експерти. 

Єдина база домашніх улюбленців: як це працюватиме

Кабінет Міністрів України на початку листопада 2023 року ухвалив постанову про запуск Єдиного державного реєстру домашніх тварин. 

«Реалізація Єдиної державної системи реєстрації та ідентифікації домашніх тварин — запит, з яким до Мінагрополітики постійно звертаються зоозахисні організації й ветеринарні асоціації. Ця потреба існувала давно, а повномасштабне вторгнення РФ зробило її нагальною. Важливо, що реєстрація тварин буде безоплатною та добровільною», — розповідає заступник міністра аграрної політики та продовольства України з питань цифрового розвитку Денис Башлик.

База міститиме дані тільки про котів, собак та тхорів:

• кількість тварин в Україні;
• наявність вакцинації;
• дані ветеринарного паспорта (державного);
• інформацію про власника чи утримувача;
• дані про місце утримування чотирилапих.

Після повноцінного запуску інформація стане основою для запуску цифрового ветеринарного паспорта в «Дії». Тобто документ улюбленця буде підтягуватися в застосунку його власника (офіційного, тобто того, хто вказаний у державному паспорті). У додаток також надсилатимуть нагадування про ревакцинацію.

Зареєструвати тварину можна буде під час планового огляду як у державній, так і в приватній ветеринарній клініці, але тільки після повноцінного запуску реєстру. 

Безпритульні тварини в Україні: чим допоможе реєстр

Також через реєстр відбуватиметься інформування про загублених та знайдених тварин. Наприклад, якщо ви загубили улюбленця, зможете про це повідомити (ймовірно, через особистий кабінет) і отримати сповіщення про позитивний результат. В уряді кажуть, що це допоможе значно зменшити кількість безпритульних тварин у країні.

«Україна входить до першої десятки країн із найбільшою чисельністю безпритульних тварин. Допомоги волонтерів [станом на 1 листопада 2023 року] потребують приблизно 140 тисяч тварин. На початку війни кількість запитів була на орієнтовно 50 тисяч, і це, я нагадаю, тільки ті, хто має опікунів і якими опікуються люди. Ми не знаємо точної кількості тих, про кого не піклується ніхто», — каже співзасновниця Всесвітньої асоціації з тварин України (UPAW) Оксана Кошак.

Порядок контролю за безпритульними собаками та котами затвердили ще в червні 2022 року. Так, органи місцевої влади та самоврядування мали розробити власні місцеві програми регулювання чисельності чотирилапих у населених пунктах. Загалом правила такі:

• їх мають виловлювати;
• проводити ветеринарні огляди;
• за необхідності надавати ветеринарну допомогу, здійснювати вакцинацію, біостерилізацію та інші санітарні заходи;
• забезпечувати ідентифікацію кожної тварини із внесенням усіх даних про неї та фото до муніципального реєстру;
• передавати до притулків, центрів реабілітації чи під нагляд громадських та благодійних організацій.

Найімовірніше, дані про таких безпритульних тварин також будуть внесені до реєстру, що посилить контроль за їхньою кількістю. Однак чи виконані умови в регіонах принаймні частково, незрозуміло. Наприклад, у Львові є локальна база, але тільки на рівні міста.

Домашні та бездомні тварини: які закони діють у країнах

У ЄС на національному рівні немає Єдиного реєстру тварин — Україна фактично стане флагманом у цьому напрямі, каже заступниця голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Ольга Шевченко.

Водночас у різних країнах є локальні закони, спрямовані на захист прав котів та собак. Зокрема, 32 країни на законодавчому рівні визнали, що тварини мають почуття, –– це Австрія, Австралія, Бельгія, Болгарія, Чилі, Хорватія, Кіпр, Чехія, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Ірландія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нова Зеландія, Нідерланди, Польща, Португалія, Румунія, Іспанія, Словаччина, Словенія, Швеція, Швейцарія та Велика Британія.

Один із найсуворіших законів діє в Австрії з 2004 року. Він визнає життя тварин еквівалентним життю людини та, зокрема, забороняє обрізання вух і хвостів у собак, що досі роблять в Україні для стандартизації породи (наприклад, кане-корсо). Закон також гарантує, що тварини не страждають від задухи — є визначені температурні норми їх утримання. На порушників чекає штраф розміром від $2420 до $18 160 з конфіскацією тварини в особливо жорстоких випадках.

А от першою гідність тварин визнала Швейцарія. У країні не можна навіть заважати собакам гавкати. Власники домашніх улюбленців мають відвідувати навчання з піклування про своїх малих друзів.

Велика Британія визначає суворі стягнення за жорстоке поводження з тваринами. Покарання передбачає ув’язнення строком на 51 тиждень, довічну заборону на володіння домашніми улюбленцями, а також штрафи до £20 тисяч (майже $25 тисяч).

У Швеції як дикі, так і домашні тварини мають правовий захист. Закон вимагає присипляння тварин перед забоєм і створює збагачене середовище для їхнього проживання.

Реєстр в Україні: переваги та недоліки

Як пояснює в коментарі Забороні голова Українського об’єднання захисників тварин Марія Трунова, основою для успішної реалізації програми за контролем та зменшенням кількості безпритульних тварин у країнах Європи й у США є реєстрація та ідентифікація тварин і їхніх власників.

Людям треба пояснювати: якщо ви так любите тварин, але не підтримуєте цей реєстр, вам байдуже на долю тварин, що зараз живуть на вулиці. 

Одним із плюсів введення такого реєстру зоозахисниця називає можливість ідентифікувати власника тварини, якщо та загубилась або її викрали.

«Під час війни багато людей виїхало за кордон, залишивши або загубивши своїх тварин. А потім почалися дзвінки з питаннями, як їх повернути. Але навіть якщо тварину знаходять, важко довести, що вона належить саме тій чи іншій людині. Це можливо тільки в тому разі, якщо тварина чипована й занесена до бази. Відтепер у нас є така база. І тільки через реєстр можна підтвердити, що ви є власником тієї чи іншої тварини», — пояснює Трунова.

Серед мінусів експертка називає вартість чипування та стерилізації тварин, яка може бути фінансово непід’ємною для багатьох людей. Однак не лише це.

«В Україні вже працюють певні програми для безплатного чипування й стерилізації домашніх та бездомних тварин, і ми продовжуємо залучати до цього грантові кошти. Але люди не хочуть це робити, навіть безплатно, бо не хочуть тримати відповідальність за домашнього улюбленця. Тому треба працювати з людьми й пояснювати: якщо ви так любите тварин, але не підтримуєте цей реєстр, вам байдуже на долю тварин, що зараз живуть на вулиці. Адже навести порядок із безпритульними тваринами можна, якщо буде контроль, зокрема за власником», — додає зоозахисниця.

Реєстр домашніх тварин в Україні поки що є добровільним, але, як запевняє Трунова, лишатиметься таким тільки на етапі перехідного періоду. Так само робили і в країнах Європи. «Це пілотний проєкт. У його розробці брали участь зоозахисники, які кажуть, що ще чимало треба доопрацювати. Потім реєстрація тварин стане обов’язковою. А за цей час необхідно пояснити людям, чому це важливо», — каже експертка.

Створення реєстру — лише перший крок до наведення порядку та взяття під контроль домашніх тварин. Та повністю подолати проблему з безпритульними тваринами допоможуть лише чітко прописані законом механізми щодо їх вилову, стерилізації та чипування, а також, звісно, фінансової підтримки організації від держави.