В Україну з Сирії повернули жінку та сімох її дітей. Вони два роки жили в таборі біженців після ІДІЛ
Увечері 15 червня літак з українською громадянкою та сімома її дітьми прилетів у Київ — їх повернули з табору для біженців у Сирії. Кримчанка Аміна чекала на це понад два роки — за повернення боролися її родичі. Це вже друга подібна спецоперація з повернення українських громадян. Заборона розповідає, хто така Аміна й чому українські громадянки досі не можуть повернутися додому.
Аміна та її діти
Аміна жила в Криму до того, як Росія анексувала півострів. Після анексії у 2014 році вона переїхала до Львова, а невдовзі поїхала з України в Туреччину. Тоді в сусідній Сирії вже була в розпалі громадянська війна, а більшість територій захопила терористична організація «Ісламська держава». Невдовзі Аміна забрала дітей і повідомила рідним, що облаштувалася на новому місці — після цього зв’язок із нею перервався. Як стало відомо пізніше, тодішній чоловік змусив її поїхати з ним на територію, підконтрольну терористам.
«Вона з дітьми намагалася виїхати звідти, коли почались активні бойові дії, але не могла знайти шлях. Будь-які спроби втечі могли призвести до смертної кари, — розповідає Забороні Фатіма Бойко, рідна тітка Аміни та активістка групи родичів, які домагаються повернення своїх сімей із сирійських таборів для біженців. — Її чоловіка вбили через те, що він ставив незручні запитання [військовому керівництву ІДІЛ]».
Аміна опинилася в таборі для вдів, а після того, як у 2019 році «Ісламську державу» на території Сирії розгромили, вона з дітьми опинилася в таборі Аль-Хол, а за рік її перемістили в табір Рож. Аль-Хол і Рож — табори закритого типу на північному сході Сирії, де мешкають переважно сім’ї членів «Ісламської держави». Їх контролюють бійці Сирійської курдської автономії. Територія таборів обнесена колючим дротом, всюди стоїть озброєна охорона, а виходити за межі суворо заборонено. Більше про те, як влаштоване життя в Аль-Холі й Рожі, Заборона писала тут.
«Племінниця дзвонила мені з табору, коли з’являлася на зв’язку, і казала: «Допоможіть, ми тут помираємо. По кілька днів нічого не їмо, змушені їсти траву й пити з калюж», — додає Фатіма Бойко.
Друга спецоперація
У ніч з 15 на 16 червня Аміну з дітьми доставили літаком з аеропорту Ербіля (Іракський Курдистан) в аеропорт «Жуляни». Як розповів заступник керівника Офісу президента України Роман Машовець, спецоперацію координував «безпосередньо» президент Володимир Зеленський. У ній брали участь українські спецслужби (Головне управління розвідки Міноборони) і дипломати. За інформацією з джерел Заборони, за спецоперацію відповідала заступниця міністра закордонних справ Еміне Джапарова. У процесі допомагали представники влади Іракського Курдистану — вони перевезли Аміну з дітьми з сирійського табору в Ербіль.
Як розповів представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Вадим Скібіцький, тепер Аміна буде відновлювати документи громадянки України та пройде перевірку правоохоронних органів і спецслужб.
Зараз у таборі Рож, де жила Аміна, залишилася ще одна українка і двоє дітей, а в таборі Аль-Хол — вісім жінок і 19 дітей. Це ті, хто вийшов на зв’язок і попросив про евакуацію.
Раніше, 31 грудня 2020 року, до України повернули дев’ятьох громадян. Серед них були двоє жінок і семеро дітей — українські члени сімей бойовиків ІДІЛ, які були евакуйовані з сирійських таборів. Офіс президента, Міністерство закордонних справ та Міноборони заявляли, що операція успішна, а тим, хто прилетів, пообіцяли комплексну реабілітацію. Але реальність була іншою: насправді того вечора до України мали повернутися не 9, а 49 людей. Заборона детально писала про це.
У квітні 2021 року міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch повідомляла, що сирійська регіональна влада незаконно утримує близько 40 українських жінок і дітей у таборах для біженців. Приблизно 43 тисячі іноземців загалом перебувають у таких таборах — сирійська влада утримує їх за підозрою у зв’язках з терористичною організацією «Ісламська держава». Окрім українських громадян там перебувають громадяни Росії, Німеччини, Франції, Казахстану, Киргизстану та інших країн.