Володимир Зеленський підписав закон № 8271, що посилює кримінальну відповідальність за військові злочини військовослужбовців. Документ, зокрема, забороняє пом’якшувати покарання чи давати умовні строки військовим. Утім, нових норм не підтримують правозахисники, військові та юристи. Ще до підпису Зеленського на сайті президента створили петицію з проханням ветувати закон — вона вже набрала майже 35 тисяч підписів. Заборона пояснює, що передбачає закон № 8271, чому він викликав обурення та які права тепер матимуть українські військові.

Що відомо про закон № 8271?

Законопроєкт про посилення відповідальності для військових за вживання наркотиків та алкоголю 13 грудня 2022 року підтримало 270 народних депутатів, а вже 26 січня його підписав і Володимир Зеленський. Передбачені документом зміни щодо покарань військовослужбовців тепер прописані в адміністративному та кримінальному кодексах (детальніше ми писали про це тут). У випадку останнього йдеться, зокрема, про такі статті:

• покарання за невиконання наказу (ст. 103) — від 5 до 8 років позбавлення волі (раніше було від 3 до 7);
• самовільне залишення місця служби (ст. 407) — від 5 до 10 років (раніше було не для всіх військовослужбовців).

Крім того, під час дії воєнного стану суддям заборонено пом’якшувати покарання за такі військові злочини, як непокора (ст. 402), невиконання наказу (ст. 403), погрози чи насильство щодо начальника (ст. 405), самовільне залишення військової частини (ст. 407), дезертирство (ст. 408) та самовільне залишення поля бою (ст. 429).

Згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП), військовослужбовців можуть притягнути до відповідальності у вигляді штрафу чи арешту з утриманням на гауптвахті в разі:

• відмови від виконання наказу командира;
• самовільного залишення військової частини або місця служби;
• пошкодження військового майна;
• зловживання службовим становищем (незаконного використання транспортних засобів, споруд чи іншого військового майна, використання статусу військовослужбовця для виконання завдань, не пов’язаних зі службою, тощо); 
• перевищення службових повноважень;
• недбалого ставлення до військової служби;
• бездіяльності військового керівництва;
• порушення правил несення чергування;
• порушення правил поводження зі зброєю;
• вживання алкоголю та наркотиків на службі.

Військовослужбовців також у разі підозри можуть перевіряти на спʼяніння за допомогою алкотестерів. Якщо відмовлятимуться — зроблять це примусово. Раніше такої норми не було.

Поки невідомо, хто саме підготував текст законопроєкту, однак його підтримали представники Міністерства оборони України та Генштаб. Натомість члени Головного науково-експертного управління ВРУ висловили низку застережень щодо тексту документа, який, на їхню думку, може розбалансувати правоохоронну систему.

Зокрема, законопроєкт містить окремі техніко-юридичні недоліки, наприклад, не відповідає змісту порівняльної таблиці до нього. Так, у частині пропонованих змін до ст. ст. 69, 75 КК у проєкті йдеться про такі статті, як «Невиконання наказу», «Погроза або насильство щодо начальника», «Самовільне залишення військової частини або місця служби», «Дезертирство», «Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю». Натомість у порівняльній таблиці згадано лише статтю «Непокора».

Проєкт не передбачає обмежень щодо застосування до відповідної категорії осіб амністії чи помилування. Також законопроєкт доповнює положення Загальної частини КК різноманітними вказівками на ті чи інші кримінальні правопорушення, скоєння яких унеможливлює застосування певних інститутів кримінального права, розбалансовує норми кримінального законодавства та створює прецеденти для подальшого розширення переліку суспільно небезпечних діянь, у разі вчинення яких ті чи інші інститути кримінального права (особливо ті, що пов’язані зі звільненням від покарання чи його пом’якшенням) не застосовуються.

Попри критику, документ підтримав головнокомандувач ЗСУ та член РНБО генерал Валерій Залужний. Він пояснив це тим, що армія держиться на дисципліні, а наявні до ухвалення закону прогалини в законодавстві не забезпечували її дотримання.

Чому закон критикують військові?

Блогер і молодший сержант ЗСУ Юрій Гудименко назвав закон дискримінаційним і таким, що порушує конституційну норму про рівність усіх громадян перед лицем правосуддя. «Боляче від самої думки про те, що нас виводять у центр уваги як окремий, небезпечний вид тварин, для яких не діють поняття “правосуддя”, “захист” і “милосердя”», — написав він у фейсбуці.

Тієї ж думки юрист та учасник бойових дій Масі Найєм. Він вважає, що законопроєкт не здатний досягти своєї мети, адже не посилює дисципліну серед військових, а лише порушує їхні права.

Парамедикиня Ярина Чорногуз, яка служить у 140-му окремому розвідбатальйоні морської піхоти, говорить, що закон дає командуванню важелі для шантажу й покарання військових тюрмою практично за будь-яку критику їхніх рішень. 

Керівник військового напряму Фонду Сергія Притули Роман Сініцин підкреслює: закон прибирає можливість умовного покарання чи дострокового звільнення військового за непокору, невиконання наказу чи погрозу начальнику. Це позбавляє права на чесний судовий розгляд військовослужбовця, якого фактично просто посадять.

Що про закон кажуть правозахисники?

Адвокат Віталій Погосян, разом з яким нові норми проаналізувала Харківська правозахисна група, пояснює: «Із цим законопроєктом вони [військові] бачать свою незахищеність від командирів-самодурів, які були найбільшою проблемою радянської армії та перекочували в українську. Командир повинен відповідати перед рідними за життя свого підлеглого — це основне правило, яке має бути в армії».

«З новим законом особа позбавляється можливості служити в майбутньому і на додаток сідає у в’язницю», — підкреслює Фещик.

На думку адвокатки, спільнота критикує закон № 8271 через різницю в покаранні для командування та рядових. Так, у статтях КУпАП про непокору, самовільне залишення військової частини чи невиконання наказу зʼявилися уточнення, що за фактом таких правопорушень адміністративну справу не можна ініціювати на період воєнного стану. Тобто відповідальність рядових за всі ці статті кваліфікують лише як кримінальну. А от у випадку представників командування ситуація не змінилася — скоєні ними правопорушення можуть кваліфікувати як за адміністративним, так і за кримінальним кодексом.

При цьому закон пом’якшує відповідальність для військових керівників, які використовували своїх підлеглих для виконання не пов’язаних зі службою завдань. У новому законі кримінальний і адміністративний кодекси визначають одні й ті самі правопорушення, але покарання залежить від тяжкості, яку, на думку експертки, ніхто поки що так і не навчився кваліфікувати.

Наталія Фещик зазначає, що до ухвалення закону адміністративне покарання могли отримати контрактники, які самовільно залишили військову частину на три доби. У випадку з мобілізованими йшлося про 10 діб. Якщо військовослужбовці були відсутні в частині довше, починала діяти кримінальна відповідальність. Однак теперішні правки в КУпАП влаштовані таким чином, що особа, відсутня в частині навіть дві години, може стати фігурантом кримінальної справи.

За невиконання наказу, згідно з різними кодексами, можна отримати як від 5 до 8 років увʼязнення, так і штраф чи тримання на гауптвахті. Водночас у Кримінальному кодексі та Конституції України зазначено, що виконанню не підлягає явно злочинний наказ — однак досі немає критеріїв та меж цього явно злочинного наказу. 

«З одного боку, добре, що немає меж, тому що ми не можемо передбачити всі ситуації, де наказ явно злочинний. З іншого — це поле для маніпулювання. Тому це питання спірне, індивідуальне і розтягнуте, — пояснює експертка. — Колеги з Великобританії визначають як явно злочинні ті накази, що не відповідають принципам міжнародного кримінального права: наприклад, убивати цивільних. Також є норми, за якими строковики не можуть брати участь у бойових діях на передовій. Тож відправлення строковиків на “нуль” могло б бути злочинним наказом. Якщо військових ввели в зону бойових дій, а вони навіть не мають бойового розпорядження, це також може бути злочинним наказом».

Але адвокатка зазначає, що в Україні все спирається на судову практику — тобто чи ухвалювали вже рішення у схожих справах. А оскільки нерідко люди неготові судитися з державою роками, суди не давали жодної аргументації та вироків щодо злочинних наказів.

У чому контроверсійність закону на практиці?

Стан здоровʼя чоловіка суттєво погіршився у квітні 2022 року, коли він не міг ходити через хворобу судин і непритомнів. У госпіталі йому діагностували цукровий діабет другого рівня важкості та попередили: відсутність належного лікування може призвести до гангрени й у майбутньому — ампутації.

Поки Вороняк перебував на лікарняному ліжку, його перевели до сил 102-ї окремої бригади ТрО. Перед відправленням у зону бойових дій чоловіку треба було пройти військово-лікарську комісію (ВЛК), яка б визначила його боєздатність.

«Але наказ — це серйозно, тож я не проходив ВЛК, а госпіталь вказав, що я маю лікуватися за місцем нової служби. 1 травня я прибув у ТрО і вже звідти попросив направлення на лікування та ВЛК. На той момент мій підрозділ ТрО висунувся в зону бойових дій», — пояснює Вороняк.

Однак ні на лікування, ні на ВЛК військового так і не відправили — і, відповідно, жодних записів про стан здоров’я у його військовій справі не зʼявилося. За кілька тижнів очікування на ВЛК Вороняк отримав розпорядження приєднатися до підрозділу ТрО на фронті. У відповідь чоловік подав рапорт, що не може виконати розпорядження через стан здоров’я — це було наприкінці травня.

А вже в серпні військовому повідомили про підозру за статтею 172-10 адміністративного кодексу (відмова від виконання наказу). Доки тривало слідство та суди, Верховна Рада ухвалила закон № 8271, тож адмінсправа перетворилася на кримінальну.

Щодо Вороняка почали розслідування, під час якого прокуратура все-таки скерувала його на ВЛК. Враховуючи його хвороби та згідно з наказом № 402 про ВЛК, чоловіка мали б комісувати. Однак за підсумками комісії його кваліфікували як «обмежено придатного» до несення служби, що фактично легітимізувало відкриту проти нього справу.

Наступні кілька місяців Вороняк намагався лікувати цукровий діабет самотужки, оскільки так і не отримав направлення на лікування. Його стан покращився, тож коли наприкінці осені чоловік отримав нове бойове розпорядження про вихід у зону бойових дій, він поїхав його виконувати. Та за короткий час Вороняк знову потрапив до госпіталю — діабет прогресував у гангрену, і військовому довелося ампутувати пальці на нозі.

Нині Микола Вороняк досі перебуває на лікуванні, є загроза втратити не тільки пальці, але й усю стопу. Після лікування військовий має знову пройти ВЛК. Однак кримінальна справа за невиконання наказу проти нього досі відкрита, і чоловіку загрожує від 5 до 8 років ув’язнення.

«Ногу мені вже порізали, і невідомо, що буде далі — комісований я чи ні. Але проти мене вже є кримінальна справа, бо нібито скоїв злочин. І я не маю надії, що наші судді вирішать мене виправдати», — говорить військовий.

Наталія Фещик, яка представляє інтереси Миколи Вороняка, пояснює, що Микола Вороняк з його переліком хвороб не мав би виконувати жодного бойового наказу чи розпорядження: «Обмежено придатні військові мають служити у військкоматах, частинах забезпечення та навчальних закладах. Однак на практиці ці норми не застосовуються».