Від початку повномасштабної війни Росії проти України молочна галузь переживає, мабуть, один із найскладніших періодів. Протягом перших декількох місяців у зоні бойових дій опинилися 10 областей України, в яких було сконцентровано понад 43% всього промислового поголів’я великої рогатої худоби (ВРХ) та майже 42% — виробництва молока, яке надходило на переробку. Загалом від війни постраждали близько 800 промислових молочних господарств.
Про економічний ефект війни на тваринництво та екологічний — фермерства, дізнався Тарас Бесараб.
Втрати свійських тварин під час війни
Протягом майже двох років війни Україна втратила близько 12% великої рогатої худоби — здебільшого через повне або часткове руйнування ферм та загибель поголів’я. Проте це не відображає реальних втрат через об’єктивну неспроможність цілої низки регіонів надавати статистичні звіти.
«За попередніми даними Держстату на 1 грудня 2023 року, в присадибному і промисловому секторі України утримується 2343,2 тисячі голів великої рогатої худоби, з них 1305,2 тисячі — корови. За останній рік поголів’я великої рогатої худоби в Україні скоротилося на 160,3 тисячі голів (-6,8%), а кількість корів зменшилась на 74,8 тисячі голів (-5,7%)», — зазначає аналітик Асоціації виробників молока Георгій Кухалейшвілі.
Характерна для прифронтових територій ситуація — втрата значної кількості ВРХ внаслідок обстрілів російськими військами. Тварин, які зазнали поранень, відправляють на забій, а через погіршення годівлі знизилася їхня репродуктивність та стан здоров’я. У критичних регіонах, таких як Харківська, Сумська та Чернігівська області, втрати могли складати близько 50%. Натомість в інших регіонах завдяки релокації підприємств спостерігається зростання чисельності великої рогатої худоби. Зокрема, понад половина поголів’я України сконцентрована в Хмельницькій, Вінницькій, Полтавській, Тернопільській та Житомирській областях.
Читати більше новин в TelegramЩо відбувається з м’ясною промисловістю
Обставини у сфері м’ясного виробництва в Україні дещо інакші. До початку повномасштабного вторгнення загальна кількість поголів’я становила 2,6 млн, з них 1,6 млн — корови. Проте якщо понад 40% виробництва яловичини припадало на території з активними бойовими діями, то виробництва свинини та курятини більш рівномірно розміщені по країні. Загалом, за словами першого заступника міністра агрополітики Тараса Висоцького, імпорт м’яса цього року зріс на 10% та досяг показників 2021 року на 95%.
«В Україні є всі передумови для ефективного розвитку м’ясної галузі і реалізації експортного потенціалу. Темпи зростання поголів’я тварин цього року мають позитивну динаміку. З початку року поголів’я великої рогатої худоби зросло на 9,9%, свиней — на 4,5%, птиці — на 18,3%», — запевняє чиновник. Висоцький зазначив, що у 2024 році очікується стабілізація обсягів виробництва м’яса птиці та свинини.
Ілюстрація: Катерина Круглик / Заборона
Екологічні аспекти втрати тварин
Розстріляно 110 корів та телят в Іванівці. 2000 загинуло у Шестаковому. Понад 4 мільйони курей заморено голодом у Чорнобаївці. Це лише маленька відома частка прикладів вбивства російськими військовими тварин за останні 1,5 року. Наразі загальна кількість смертей тварин перевищила 10 мільйонів. Це може спричинити непоправні екологічні наслідки, зокрема через:
- забруднення ґрунтів та водойм;
- підвищений ризик розповсюдження хвороб серед інших тварин через контакт з трупами або ж через комах;
- проблеми зі знешкодженням та утилізацією великої кількості трупів, що може бути серйозною перешкодою у відновленні та підтримці природних балансів.
Проте загрозу для екології створює не лише загибель тварин. Фахівчиня зі сталого сільського господарства громадської організації «Екодія» Марія Дячук пояснює, що самі фермерські господарства по всій території України нерідко небезпечні для довкілля.
«Майже в кожній області є ситуації, коли місцеві мешканці борються із тваринницькими комплексами, які неналежно поводяться з відходами: зливають нечистоти. Це призводить до відповідного забруднення довкілля, до забруднення криниць і погіршення добробуту громадян», — каже експертка.
Майже неможливо очистити забруднені ґрунтові води, які надалі наповнюють криниці, наголошує пані Марія. Дієвим методом є саме запобігання таким забрудненням. І аби фермери та аграрії дотримувалися відповідних правил, державі необхідно запровадити Нітратну директиву, яка включена до вимог євроінтеграції України.
Ілюстрація: Катерина Круглик / Заборона
Виклики для довкілля в умовах війни
Non-point source pollution (NSP) (дослівно — неточкові джерела забруднення) у сільськогосподарській діяльності включають:
- надмірний випас худоби — негативно впливає на цілісність ґрунту та берегів, підвищує ерозію берегів, посилює поширення небажаних інвазивних видів, руйнує середовища існування водних організмів, знищує берегову рослинність, яка фільтрує воду;
- недотримання часових рамок або періодичності оранки;
- надмірне, неправильне або невчасне застосування пестицидів, зрошувальної води та інших добрив.
Забруднювачі, які є результатом землеробства та скотарства, включають осад, поживні речовини, патогени, пестициди, метали та солі, пояснює експертка з охорони водних ресурсів Мар’яна Гінзула.
«Найбільш поширеним джерелом сільськогосподарського забруднення води є ґрунт, що змивається з полів. Дощова вода переносить частинки ґрунту (осаду) і скидає їх у сусідні водні об’єкти. Надлишок осаду може спричинити помутніння води, що зменшує кількість сонячного світла, яке досягає водних рослин. Осад також може забити зябра риби або спричинити дефіцит кисню для ікри риб», — зауважує вона.
Крім того, інші забруднювачі, як-от добрива, пестициди та важкі метали, часто прикріплюються до частинок ґрунту та вимиваються у водойми, провокуючи цвітіння водоростей і збіднення кисню, що смертельно для більшості водних організмів.
«Фермери вносять такі поживні речовини як фосфор, азот і калій у вигляді хімічних добрив, гною, мулу. Коли ці джерела перевищують потреби рослин або застосовуються безпосередньо перед дощем, поживні речовини можуть вимиватися у водні екосистеми, — розкладає процес експертка. — Там вже спричиняють цвітіння, що може обмежити можливості купання та катання на човнах, надати неприємного смаку і запаху питній воді та спричинити замор риби, забираючи з води кисень. Високі концентрації нітратів у питній воді можуть спричинити метгемоглобінемію, потенційно смертельну хворобу».
Стоки з господарств, що неналежним чином утримуються, через накопичення на невеликих площах значної кількості гною можуть переносити хвороботворні мікроорганізми, а нутрієнти, органічні та тверді речовини забруднюють водні екосистеми та викликають дефіцит кисню. Ґрунтові води також можуть бути забруднені просочуванням стоків.
«Для знищення шкідників сільського господарства використовують інсектициди, гербіциди та фунгіциди. Ці хімічні речовини можуть потрапляти у воду та забруднювати її через пряме внесення, сільськогосподарські стоки та атмосферні опади. Вони можуть отруювати гідробіонтів, забруднювати джерела харчування та знищити середовище існування, яке водні види використовують для захисту», — резюмує Мар’яна Гінзула.
Ілюстрація: Катерина Круглик / Заборона
Динаміка молочного та м’ясного ринків України: втрати, експорт та перспективи розвитку
Звісно, через скорочення поголів’я худоби у 2023 році виробництво молока знизилося у порівнянні з торішнім періодом. Проте і попит на нього на внутрішньому та зовнішньому ринках також впав. Це зумовлено зменшенням купівельної спроможності населення України у воєнний період, а також виїздом українців за кордон. На закордонних ринках через споживчу інфляцію склалася схожа ситуація.
Проте попри зменшення надоїв, виробництво та експорт молочної продукції з середини осені зростає. За попередніми даними Держстату України, у жовтні 2023 року Україна експортувала 8790 тонн молочної продукції на суму $18,15 мільйона, що на понад 20% більше за попередній місяць.
Ситуація з м’ясною продукцією подекуди краща. Перший заступник міністра агрополітики Тарас Висоцький повідомив, що Україна нарощує обсяги експорту м’яса та м’ясної продукції: «Для будь-якої галузі ключовим мотиваційним фактором розвитку є зовнішня торгівля. Обсяг експорту м’яса та м’ясопродукції за 8 місяців 2023 року зріс на 11,9%. Його вартість склала $617,1 мільйона. При цьому імпортувати ми стали значно менше — на 35,2%, що становить 116,6 млн доларів».
Україна до 2025 року планує збільшити поголів’я свиней у чотири рази. Це, на думку фахівців профільного міністерства, допоможе знизити внутрішню ціну на свинину та збільшити експорт м’яса напротивагу дешевому експорту зернових.
