Шантаж, ув’язнення та гроші. Розповідаємо, як працюють українські вебкам-моделі
Регулярно поліція звітує, що «накрила мережу вебкам-моделей» чи «порностудію». У судах часто виносять обвинувальні вироки безпосередньо моделям, які працювали перед камерою. Однак сферу веб-моделінгу це не вбиває: тут постійно з’являються нові учасники. Редакторка Заборони Ганна Беловольченко розповідає, як українки працюють вебкам-моделями, з якими проблемами стикаються й чому справжні власники цього бізнесу майже ніколи не опиняються за ґратами.
Студійна робота
Рік тому 19-річна Інна [ми змінили ім’я на її прохання] побачила оголошення про пошук вебмоделей. Воно обіцяло «високий дохід, гнучкий графік роботи й стабільну оплату». На той момент Інна була студенткою, родом із невеликого містечка на Львівщині. Каже, за навчання платили батьки, але на кишенькові витрати давали небагато, бо сім’я живе скромно. А грошей на власні потреби хотілося.
«Шукати звичайну роботу? Я шукала: офіціанткою чи офіс-менеджеркою… Але всі хотіли на повний робочий день, а мені вчитися у цей час треба було. Сіла, знайшла кілька сайтів, де набирали вебкам-моделей. Почитала умови, порівняла різні студії. До того дослідила, що про цю сферу пишуть у соцмережах, на тематичних сайтах, тож знала, на що підписуюся», — каже Інна.
Співбесіду дівчина пройшла легко. Пригадує, що менеджерка дивилася, наскільки вільно дівчина почувається перед камерою, перевіряла англійську, бо спілкуватися треба з іноземцями, уточнювала, чи це проблема, якщо клієнт попросить роздягнутися.
«Я людина відкрита, гарна зовні, чого соромитися? Є клієнт, він хоче побачити мене топлес, наприклад, — окей. Я даю йому те, чого він прагне, і отримую за це гроші. Все по-чесному. І головне — не треба ні з ким спати, торкатися чужої людини. На таке я б не підписалася», — наголошує Інна.
Відтоді дівчина працює веб-моделлю. За місяць роботи, по шість годин на день, вона заробляє у середньому 25–30 тис. грн чистими. Приблизно стільки ж дівчина віддає студії. Інна каже, що єдине, що її лякає, це поліція — не хотілося б у 20 років сісти у в’язницю через свою онлайн-роботу.
Не вебкам, а розповсюдження порнографії
Такого поняття, як «вебкам» у Кримінальному кодексі України немає. Однак обвинувальні вироки за цей вид діяльності виносять. Поліція трактує таку роботу або як створення й розповсюдження порнографії, або як торгівлю людьми.
«На квартиру, де сидять, наприклад, три дівчини й працюють перед камерами, влітають десять архаровців, кидають моделей обличчям у підлогу. Права ніхто не роз’яснює, можливості зв’язатися з незалежним адвокатом не дають. Часто підсовують своїх юристів, які заздалегідь працюють над тим, щоб змусити перелякану дівчину підписати зізнання», — каже Наталя Ісаєва, директорка благодійної організації «Легалайф-Україна», яка надає юридичну допомогу вебкам-моделям.
Багато дівчат, за її словами, підписують зізнання, бо перелякані і не знають, що робити. В таких випадках допомогти їм уже непросто. Крім того, людині потрібно відстоювати своє право у суді.
«Це бюрократія і довгий процес. Доводиться зайвий раз проживати ситуацію, коли кинули долілиць, перерили всю квартиру, родичі дізналися, чим ти займаєшся, мама кричить: «Ой-йой, проститутка!». Тож багато хто просто опускає руки, платить штраф, отримує умовний термін й усе», — пояснює Ісаєва.
За словами адвоката Євгена Кушнеренка, вебкам в Україні — дуже суперечливе поняття. Юристи й судді тлумачать і сприймають його по-різному.
«Найчастіше вебкам-моделей намагаються притягнути до кримінальної відповідальності за статтею про ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографії. За це можуть позбавити волі на термін до семи років. Однак у Кримінальному кодексі написано, що порнографічний контент має бути зафіксований на певному матеріальному носії: диску, флешці абощо. Якщо ж це онлайн-стрімінг, після якого відео просто зникає, то ні запису, ні носія немає. Відповідно, людина може й не понести кримінальну відповідальність. А те, що поліцейські самостійно незаконно знімали й записували модель, не рахується, адже це робили вони, а не обвинувачувана», — роз’яснює фахівець.
Наталя Ісаєва й Євген Кушнеренко кажуть, що правоохоронці зазвичай «накривають» ті студії, які не домовилися з ними про «кришу».
«Якщо організатор не заплатив поліції, СБУ, прокуратурі тощо, до нього прийдуть. Якщо призначили нове керівництво у правоохоронців — із ним теж доведеться домовлятися. Все це гроші. Не платиш — студію хлопають, і поки не домовишся, працювати не дадуть», — стверджує Ісаєва.
Однак, за її словами, навіть коли рейд відбувається, самого організатора бізнесу не ув’язнюють, навіть не висувають обвинувачення. Тут все працює, як у наркобізнесі, коли всю справу зі збуту наркотиків вішають на кур’єра. Крайньою, каже Ісаєва, можуть зробити одну з дівчат, проти якої свідчать інші: так, вона давала гроші, так, вона казала, коли виходити працювати. Або ж цапом-відбувайлом роблять посередника — того, хто стежив, щоб моделі вчасно приходили на роботу, оплачував інтернет тощо. Імені власника бізнесу моделі здебільшого не знають, тож свідчити проти нього не можуть, навіть якби наважилися, зазначає директорка «Легалайф-Україна».
Заборона звернулася по коментар до Національної поліції України. Однак телефоном нам відповідь не надали, а на офіційний запит на момент публікації реакції не було.
Євген Кушнеренко каже, що в останні роки судді все ж виправдовують вебкам-моделей. Один із випадків трапився у січні цього року. Мешканка Чернігова працювала під ніком Lilu Dalas на одному з сайтів рунету. Вона не лише виграла справу в суді, а й одержала 270 тис. грн компенсації.
Суд розглядав справу з 2014 року. Про те, що дівчина працює вебкам-моделлю, правоохоронцям повідомив один з її клієнтів. Тоді поліцейські записали відео трансляції й спробували притягнути Lilu Dalas до відповідальності за розповсюдження порнографії.
Утім, суд визначив, що онлайн-трансляцію не можна вважати виготовленням порнографії і заявив, що доказів, які б свідчили про те, що вебкам-модель вчинила кримінальне правопорушення, немає.
Робота на дому
Дехто з вебкам-моделей працює на себе, адже тоді не потрібно комусь платити відсоток із заробітку. Ще дівчата вважають, що так безпечніше — ймовірність, що правоохоронці вистежуватимуть одну конкретну модель, невелика.
Аби працювати на себе, потрібно самотужки зареєструватися на сайті, де проводять такі стріми. Так зробила Марго [ми змінили ім’я на її прохання]. Вона родом із Луганська, але зараз мешкає то в Києві, то в Санкт-Петербурзі. Каже, що ця робота для неї має безліч переваг: «Сидиш вдома; працюєш, коли хочеш; сама собі хазяйка; купа вільного часу, який можна використовувати з користю, а можна й ні — тобі обирати; непоганий дохід й мотивація вчити іноземні мови».
Однак є й мінуси: реакція близьких, шантаж — коли у моделі вимагають грошей, погрожуючи опублікувати її реальні особисті дані в соцмережах чи, наприклад, надіслати родичам або знайомим відео її стріму. До того ж дохід не завжди стабільний. Марго каже, що траплялися дні, коли за годину заробляла $200, а бувало, що просиджувала перед камерою шість годин і йшла з порожніми руками.
«Коли починала працювати, брехала всім. Причому для друзів вигадувала одне, для родичів інше, для хлопців — третє», — пригадує Марго.
Батьки дівчини не знають про її історію з вебкам-моделінгом і донині. Друзям і знайомим вона навчилася відверто говорити, чим займається: дехто приймає, хтось засуджує чи заздрить, є й такі, що питають, як потрапити у цю сферу. З хлопцями стосунків Марго сьогодні не має, як і її подруги зі сфери вебкам-моделінгу. Каже, всі просто зрозуміли, що «досягти чогось можна лише тоді, коли немає тягаря на плечах».
Одні дівчата приходить у вебкам-моделінг, щоб заробити. Інші — щоб побороти комплекси та покращити самооцінку або просто заради задоволення. Серед таких — 39-річна Юлія [ми змінили ім’я на її прохання] з Києва. Понад три роки тому вона вперше провела онлайн-трансляцію.
«Потрапила в «тему» випадково. Посварилася з чоловіком, була сильна депресія. Думала, що його щось не влаштовує в мені, бракувало чоловічої уваги. Пішла до подруги, трохи випили, й вона розповіла, що займається вебкам-моделінгом. Тоді я і показала себе вперше публіці», — пригадує Юлія.
Аби трансляції були якісні, Юлія спеціально купила камеру, секс-іграшки, білизну. Каже, зараз клієнтам не подобається постановка, треба, щоб все було «як у житті». В одній білизні, за словами Юлії, довго не пропрацюєш: «всі хочуть бачити тебе оголеною, дивитися, як ти себе пестиш».
«Коли зграї мужиків на тебе дивляться і засипають компліментами, це приємно», — додає вона.
Гроші або анонімність
На відміну від вебкам-моделей, які працюють у студії, самозайнятих дівчат лякають не правоохоронці, а шантажисти.
Марго, наприклад, вже з таким стикалася. Каже, що це радше неприємно, ніж страшно. Спочатку — шок, паніка, а за кілька днів вона просто стала байдужою до ситуації, нічого не робила, й шантажист зник. Аби убезпечити себе, дівчина видалила фотографії зі своїх соцмереж. Так її не зможуть відстежити за світлинами.
Юлія з шантажем не стикалася. А для власної безпеки, коли реєструвалася на сайті для вебкам-моделей, підробила в паспорті ім’я та прізвище. Працює ж у перуці і з яскравим макіяжем — щоб відрізнятися від свого повсякденного вигляду.
Євген Кушнеренко наголошує: коли заходиш у цей бізнес, треба розуміти, що інтернет пам’ятає все. Неправильно думати: я працювала в студії три роки тому, тепер вийшла заміж, народила дитину, й ніхто про моє минуле не дізнається.
Іноді, за словами адвоката, сайти, на яких проводять стріми моделі, зламують і зливають їхні дані. Іноді ж вебкам-моделі проколюються самі: або випадково демонструють у кадрі, де вони працюють, або ведуться на порожні обіцянки. Бувають ситуації, каже він, коли клієнти ледь не одружитися обіцяють, дізнаються особисту інформацію, а потім погрожують опублікувати відео з роботою вебкам-моделі в мережі чи розіслати родичам.
«Знайти таких шантажистів практично нереально. Хтось робить це заради розваги. А для декого це окремий вид бізнесу», — пояснює Кушнеренко.
Захистити зможе закон
Аби не було рейдів і поменшало шантажу, слід впорядкувати законодавство, впевнена Наталя Ісаєва.
«Потрібно чітко розшифрувати, що таке вебкам, що таке проституція тощо. Крім того, слід дозволити людям законно працювати у сфері секс-послуг. Наприклад, якщо ці жінки захочуть отримувати пенсію, то мають оформити ФОП і сплачувати податки. Або ж піти найманою працівницею в компанію. Лише так усі, хто працює у цій сфері, будуть захищеними. Й так буде простіше контролювати, щоб у сферу секс-послуг не потрапляли неповнолітні, щоб не експлуатували недієздатних тощо», — пояснює Ісаєва.
Такої ж думки дотримуються і вебкам-моделі. За словами Юлії, порушення кримінальної справи за таку діяльність — це «пережитки совка». «До кримінальної відповідальності потрібно притягати ґвалтівників, вбивць, педофілів, а не моделей», — вважає вона.
А Марго каже, що вебкам-моделінг — така сама сфера обслуговування, як і ресторанний бізнес, приміром, тому карати за роботу у ній не слід.
Наталя Ісаєва додає: чимало людей стають вебкам-моделями не тому, що вони погані чи їм подобається порушувати закон. Вони просто намагаються вижити.
