Welcome to Coal-Hill. Вже 8 років Міхал Лучак фотографує вугільнодобувні міста Верхньої Сілезії, які поступово просідають у землю. Ось ці фото
З 2015 року у серії знімків «Видобуток» (Extraction) польський фотограф Міхал Лучак документує наслідки видобутку вугілля в індустріальному регіоні Верхньої Сілезії. Лучак досліджує наслідки роботи промисловості на тілі, динамічну зміну ландшафту, архітектуру й урбаністику, які трансформуються або зникають — через видобуток чи забруднення повітря. Фотограф шукає відповіді на дивні питання: чому трясеться його будинок, чому він кривий, чому повітря взимку смердить? Заборона публікує його візуальні дослідження і текстові нотатки.
Я народився, виріс і продовжую жити з родиною у Верхній Сілезії — регіоні на півдні Польщі, де кам’яне вугілля видобувають у промислових масштабах вже понад 200 років.
На мою фотодокументацію цього регіону не вплинула жодна конкретна подія чи спогад з дитинства, крім одного: я тут народився. Це не означає, що я по-особливому розумію цей регіон. Після проживання у багатьох місцях Західної Європи і Польщі у 2010 році я остаточно повернувся до Катовіце.
Будинок, в якому я живу, помітно похилився, хоча ми, мешканці, більше не відчуваємо нахилу. Кількома сотнями метрів нижче нас тротуари, вириті десятки років тому, поступово занурюються в землю — це результат видобутку корисних копалин, коли видовбують землю під нами.
Через дорогу від мого будинку височіє терикон — велика гора відходів після видобутку корисних копалин, що повільно заростає піонерними видами рослин. Зрештою гори не стане, коли хтось використає ці відходи як сировину для будівництва доріг. У безпосередній близькості від мене розташована шахта, яка видобуває вугілля з глибини понад 1000 метрів. Інша шахта була закрита рік тому, після 135 років роботи.
Взимку можна побачити, яким смердючим повітрям ми дихаємо. На жаль, я сам цьому сприяю, тому що у моєму кривому будинку в підвалі є вугільна піч, яка спалює те, що хтось райдужно назвав екогорошковим (з англ. eco-peal coal) вугіллям.
З 1989 року, коли в Польщі було повалено комуністичний режим, Верхня Сілезія зазнала трансформацій. Більшість шахт регіону були закриті, оскільки родовища вичерпані або пласти залягають надто глибоко, щоб їх видобуток був рентабельним. Нещодавно польський уряд оголосив, що до 2049 року в країні не залишиться жодної вугільної шахти. Проте частина експертів стверджує, що це станеться набагато раніше.
Зараз регіон Верхньої Сілезії змінюється досить динамічно. Місця, які я знімав до 2020 року в Битомі — місті, яке з погляду архітектури і її розпаду чи не найбільше постраждало від видобутку вугілля, — занепадали. Проте зараз місто ремонтує будинки. Місця, де був заборонений вхід через обвалення стель, зараз повертають собі давній вигляд.
Часто мені здається, що я з’являюся в місцях буквально за хвилину до фундаментальних змін. Проєкт «Видобуток» — не виняток. Деякі з фотографій цієї серії вже стали архівними.
«Видобуток» — це запис багаторівневого досвіду життя в тіні шахти, а також візуальна репрезентація впливу гірничодобувної промисловості на ландшафт, архітектуру, повітря та людей. Водночас якби не вугілля, великі міста Верхньої Сілезії не мали б шансу на розвиток. Це парадокс місця.
Про автора:
Міхал Лучак — фотограф, візуальний художник і куратор. Працює переважно з фотографією та відео. Він закінчив Інститут творчої фотографії Сілезького університету в Опаві (Чехія) та іспаністику в Сілезькому університеті в Катовіце. З 2010 року Міхал — член колективу Sputnik Photos. Він є також співкерівником щорічного воркшопу з документальної фотографії під назвою Sputnik Photos Mentoring Programme, та викладає на факультеті мистецтв Педагогічного університету в Кракові. Його останні роботи зосереджені на локальних проблемах, які також можна побачити в глобальному масштабі: наслідки вугільної промисловості або господарського ставлення до лісів.
