Вимушена подорож, з якої не привезеш магнітик: «Я мандрую уві сні» Марини Бродовської
в «Рівні цензури»
Художня галерея, Горст, Нідерланди, квітень 2023 року
У рубриці «Рівень цензури нульовий» Заборона публікує роботи одного фотографа, художника або колективу. В них показано історії, що не співзвучні з масовою культурою або наражаються на цензуру в ЗМІ та соціальних мережах. У цьому випуску — проєкт київської фотографки й сценаристки Марини Бродовської «Я мандрую уві сні»: щемлива подорож, спровокована повномасштабним вторгненням Росії в Україну та вимушеною еміграцією. У своєму проєкті Бродовська розмірковує про інтимність спальної кімнати як місця, де ми залишаємося сам на сам із собою, своїми переживаннями й страхами. А також про довіру, яку люди проявляють одне до одного, запрошуючи до себе на ночівлю малознайомих осіб.
Марина Бродовська має освіту географа та культуролога, але не працює за жодною зі спеціальностей. Її шлях у фотографії розпочався 2009 року зі школи Віктора Марущенка в Києві. Далі був курс із концептуальної фотографії Романа П’ятковки та школа Bird in Flight.
Згадуючи період навчання, Марина каже, що їй завжди подобалася пряма фотографія: стріт, репортаж, документалістика. На одному із занять у школі Bird in Flight фотохудожник Олександр Ляпін дав завдання з вуличного знімання.
«Я проходила вулицями два дні й так і не набралася сміливості дістати з сумки свій фотоапарат. Я зрозуміла, що, напевно, фотографом не стану», — згадує Бродовська.
До того ж вона інтровертка, і спілкування з людьми їй не завжди дається легко. Та фотографію вона не покинула, натомість почала комбінувати її з текстами й елементами графічного дизайну, робити колажі.
Підвал київського моргу, Україна, лютий 2022 року
Так 2020 року з’явилася її перша книжка «Моя дорога Віра», в роботі над якою Бродовська виступила не лише як фотографка, а й у ролі книжкової дизайнерки та видавчині. Це дуже важлива для авторки історія, що розповідає про дружбу з близькою подругою, яка назавжди поїхала за кордон. За цей проєкт Марина отримала кілька престижних фотографічних нагород: Aperture, Kassel Dummy Awards, IPA.
Потім була друга книжка — «Ким ти хочеш стати, коли виростеш», про довгий шлях пошуку себе в професії. А тоді почалася повномасштабна війна. Бродовська втратила свою сценарну роботу, не мала зібраної тривожної валізки та заощаджень. Але мала близьких друзів за кордоном, які її прихистили.
Дитяча кімната, Рівне, Україна, лютий 2022 року Кімната мистецької резиденції, Омало, Грузія, травень 2022 року Спальна кімната, Копенгаген, Данія, грудень 2022 року
Дитяча кімната, Софія, Болгарія, червень 2022 року
Бродовська каже, що їй хотілося бути корисною, тому вона й почала працювати над темою переживання війни. Але водночас зазначає, що «культурний фронт» і «розповіді про Україну через власне мистецтво» — занадто пафосні слова. І, залишаючись до кінця чесною та відвертою, додає: «Я робила проєкти й продовжую їх робити, щоби не поїхати “кукухою”. І дуже радію, коли бачу, що вони мають відгук в інших людей».
«Я мандрую уві сні» — це історія про вимушену еміграцію, коли 24 лютого звичне спокійне життя Марини, як і мільйонів українців, перестало існувати. І почалося нове життя, сповнене важких переживань і невідомості. З ним почалася й незапланована подорож фотографки.
«Новими містами, домівками людей, більшість із яких я ніколи раніше не знала. Подорож, з якої не привезеш “магнітик” додому, бо я не певна, чи буде існувати мій дім», — розповідає вона.
Спальний підвал, Тбілісі, Грузія, червень 2022 року Гостьова кімната, Омало, Грузія, травень 2022 року
Художня студія та вітальня, Бансько, Болгарія, березень 2022 року
Вітальня, Софія, Болгарія, березень 2022 року
Це роздуми про відчуття захищеності, інтимності та довіри. Пускаючи до своєї спальної кімнати, її власник розкривається перед нами, показуючи себе таким, як він є насправді. У власному ліжку, найінтимнішому вівтарі цього «храму», ми залишаємося сам на сам із собою та власними переживаннями. Пустити малознайому людину на ночівлю у свій дім, а особливо віддати їй власне ліжко — це жест неабиякої довіри.
«Я відчувала дуже незвичайну комбінацію почуттів у нових місцях ночівлі. Вона складалася з удячності, цікавості й туги за домом, за моїм нормальним життям. Тому я і вирішила зафіксувати свій досвід і відчуття у фотографічній серії», — пояснює фотографка.
За півтора року вимушеної еміграції Марина змінила багато ліжок, будинків і країн. Спочатку це були домівки знайомих або друзів, потім — орендовані кімнати, артрезиденції, галереї та будинки незнайомців. Синкретизм спогадів, переживань і невідомості й сюрреалізм місць, подій та зустрічей.
Кімната в хостелі, Амстердам, Нідерланди, квітень 2023 року Спальна кімната, Венеція, Італія, травень 2023 року Спальна кімната, Бансько, Болгарія, лютий 2023 року
Вітальня, острів Форе, Швеція, квітень 2022 року
Авторка каже, що кожне ліжко чи домівка — це окрема історія, і вона радіє, що ці історії з нею трапились, хоч і через такі трагічні обставини. Марина згадує перші страшні ночі в Києві, коли їй довелося ночувати в морзі, де працювала мама її подруги. Вони вирішили, що це буде безпечне місце, бо навряд чи росіяни бомбитимуть лікарні. Своєю роботою вона переосмислює цей досвід і досвід самого факту еміграції, накладаючи на неприємні спогади та труднощі життя без власного дому досвід приємних знайомств, кумедних випадків, а вкінці — і повернення в Україну.
Гостьова кімната, Сімрісгамн, Швеція, листопад 2022 року Спальня, Стокгольм, Швеція, квітень 2022 року
Комора художньої галереї, Горст, Нідерланди, квітень 2023 року
«Я мріяла в кінці цієї подорожі опинитись у себе вдома. І це трапилось. Так мало бути, і я вірю, що так буде з усіма, — говорить Бродовська. — Одного дня ми всі повернемося додому, заснемо у своїх ліжках, а на ранок прокинемось і заживемо нове нормальне життя».
Спальна кімната, Южноукраїнськ, Україна, травень 2023 року
«Рівень цензури нульовий» — це майданчик для відкритого діалогу на складні й табуйовані теми, як-от сексуальність і тілесність, стрес і депресія, війна й ідентичність. Ми не платимо гонорару за публікацію, але допоможемо зробити авторське висловлювання почутим, а також беремо участь у його оформленні. Деталі — тут.
