«Я не можу зробити так, щоб артисти не їздили виступати в Росію». Музикант Стас Корольов про політику, аб’юз і наркотики

Стас Корольов — колишній учасник гурту YUKO, а тепер сольний виконавець. Нещодавно в нього вийшов перший альбом O_x. У ньому музикант не соромиться говорити на теми, які в музиці зачіпають нечасто: про політику, наркозалежність, токсичні стосунки й особисті комплекси. Нещодавно він випустив інтерв’ю зі своїм психотерапевтом, де зізнається в тому, що був агресором як у творчому дуеті, так і в стосунках із дівчиною. Журналістка Заборони Поліна Вернигор поспілкувалася з Корольовим про початок кар’єри, розпад YUKO, психотерапію, стосунки і нове життя.

Про дитинство

Стас Корольов народився в місті Авдіївка біля Донецька. Музикант згадує: хоч йому й пощастило з гармонійною й люблячою сім’єю, такий розклад справ зіграв із ним злий жарт. Він каже, що вдома в нього не було ситуацій, коли треба було б себе захищати, тому йому довелося вчитися цьому в дитячому садку, а потім у школі.

В 11 років Стас невдало підірвав петарду — осколок потрапив йому в око, довелося видалити. На місце ока поставили протез. Він не сильно помітний, тому однолітки не особливо звертали на це увагу. Зате в Стаса з’явилися комплекси, які він приніс у доросле життя.

«У той час були, звичайно, якісь зовсім відбиті чуваки, які називали мене косооким, але цього було небагато. Вісімдесят відсотків переживань були через те, що мені треба було це приховувати. Одного разу в класі я тер око. Протез перевернувся й почав сильно косити. Я нервував так, що вибіг звідти», — згадує музикант.

Музикою Стас цікавився з глибокого дитинства. Коли він із батьками приходив у гості, де було піаніно, його неможливо було відтягнути від інструменту. У школі він часто виступав на різних святах. Але свідоме бажання займатися музикою з’явилося після втрати ока. 11-річний Стас попросив батьків записати його в місцеву музикалку на клас гітари, а через рік — і на піаніно.

Про університет

Виш для Стаса вибирали батьки. Вибір припав на технічну спеціальність у Донецькому національному технічному університеті.

«Мені аргументували необхідність вчитися тим, що так я не стану робочим на заводі. На важке виробництво з інвалідністю не пустять. Тому був вибір: або юридичний, або економічний, або комп’ютери. У юридичному платять хабарі, на економічний я не хотів, а в комп’ютери любив грати й тому пішов на комп’ютерну спеціальність», — згадує Корольов.

Батьки поставили умову: музичну школу потрібно закінчувати разом із загальноосвітньою, щоби краще концентруватися на навчанні в університеті. Уже студентом хлопець зрозумів, що дуже сумує за концертами. Тому прийшов у музичну школу, зібрав кількох музиканток і зіграв із ними концерт із каверів на пісні «Сплін». Концерт записали на відео і виклали в мережу. Запис побачив фронтмен гурту «Казусъ Белли» й запросив Корольова в гурт.

«Я тоді вперше взяв у руки електрогітару. Я був наймолодшим — мені 17, усім іншим по 23–24 роки. Через два дні я вже стояв на сцені авдіївського будинку культури», — розповідає музикант.

З цього моменту йому стало цікавіше писати пісні і виступати, ніж вчитися. Замість того щоби йти на пари, Корольов із самого ранку йшов у гості до фронтмена гурту. Там разом з іншими учасниками вони сідали й писали пісні. Увечері Стас повертався додому — батьки думали, що з університету.

Про перші гроші й початок кар’єри

Стас Корольов ні дня не працював поза музикою. Перші гонорари він отримав від виступів «Казусъ Белли». Спочатку група грала на міських заходах — там не платили. Потім музиканти організовували виступи в місцевих закладах і продавали квитки на концерти. На першому концерті хлопцям вдалося заробити близько 800 гривень — усі гроші поклали у «фонд гурту». Вони йшли на потреби музикантів: дроти, струни, дрібні витрати.

До 20 років Корольов жив із батьками, тому сильної потреби в заробітку не відчував. А коли з’їхав, почав давати приватні уроки гітари, грав у донецьких переходах і працював у музичному магазині.

У 2013 році Стас зібрав свій гурт Widiwava. Практично із самого початку бенд їздив у тури й заробляв на виступах — їх могло бути до ста на рік. Стас знаходив у соцмережах заклади в різних містах і домовлявся про виступи.

Через пару років музикант закохався в дівчину з Москви й переїхав до неї. Там він теж заробляв музикою — організовував виступи в закладах як лайв лупінг-артист [процес виконання музики, за якого в реальному часі записують і закільцьовують аудіосемпли].

Про участь у «Голосі»

У цей час у соцмережах його знайшли скаути українського проєкту «Голос країни» та запропонували прийти на прослуховування. Стас організував тур Україною й заодно заїхав на кастинг. Як згадує музикант, виступив він тоді не дуже вдало й ні на що не сподівався. Коли він повернувся в Москву, йому написали ще раз і попросили надіслати відео виступу. Незабаром його запросили на сліпі прослуховування, які проходили вже в прямому ефірі.

«Я не знаю внутряків, але думаю, вони домовилися всучити мене Дорну [Іван Дорн у 2016 році був одним із тренерів проєкту]. Я не знаю, був там сценарій чи ні. Але, судячи з усього, вони й Дорна попередили, що я є. Мабуть, у нього був запит на фріків. І мене вони теж під нього підшукували», — згадує артист.

На «Голосі» Іван Дорн запропонував Корольову пограти в дуеті з Юлею Юріною. З дівчиною він розійшовся, тому вирішив залишитися в Києві і продовжувати працювати в дуеті з Юлею й після завершення проєкту. Так з’явився гурт YUKO. Це була нова для Стаса діяльність, оскільки він повністю відмовився від гітари й зосередився на синтезаторах. Незабаром Дорн узяв гурт на свій лейбл «Майстерня».

Про YUKO

У YUKO Стас спочатку максимально кайфував від процесу. Більшість пісень привозила з фольклорних експедицій солістка Юля Юріна. Тексти народних пісень модифікували, а Стас робив під них музику. Виходила суміш фолку та електроніки — фолктроніка.

Корольов розповідає, що музика писалася дуже просто: обидва були на емоційному підйомі, обом подобалося те, що з ними відбувається. Ця енергетика передавалася і слухачам на концертах — на них Стас зазвичай максимально викладався й було видно, як він кайфує від того, що робить.

«Потрібно розуміти, що концерт — це кульмінація твоєї діяльності. Зараз я розумію, що були емоційні спалахи від минулих концертів та випущених альбомів, але глобально ми посилено й багато працювали. У творчості можна легко вигоріти, адже тобі обов’язково потрібно постійно про себе нагадувати. Від цього залежить попит на тебе», — згадує артист.

Після чотирьох років роботи всередині дуету загострилися розбіжності. На відносини в колективі вплинули організаційні моменти, помилки в плануванні, загальна ситуація у світі — Стас із Юлею остаточно посварилися саме в період карантину. Стас каже, що причиною розпаду гурту стала невідповідність цінностей, яка проявилася згодом.

На одній із останніх стратегічних сесій вони обидва зрозуміли, що мають абсолютно різні цілі, напрями, інтереси й бачення майбутнього. А ще вони раптом усвідомили, що не вміють і не хочуть домовлятися.

«Ми були маленькими, прагнули успіху і розуміли, що для цього треба бути разом. І це відчуття минуло через 4 роки, тож і необхідності домовлятися вже не було», — пояснює Стас.

Ініціаторкою розпаду була Юріна. Вона говорила про те, що Стас її «тиранив». Стас це визнає, але водночас каже, що відповідальність за неекологічні відносини лежить на обох учасниках.

«Було таке, що я їй розповідав, як говорити, що робити, ми часто говорили на підвищених тонах. Одного разу, коли в мене зовсім зірвало дах, я під час суперечки в «Майстерні» вдарив кулаком по стіні. Тоді я не думав, що така поведінка — це демонстрація того, що теоретично може статися з нею. Це я зрозумів постфактум, і не через відносини з Юлею. Говорити про Юлю в деталях вважаю некоректним, але можу сказати, що ми обидва несемо відповідальність за провалене завдання побудувати якісні відносини всередині гурту. Важливий момент щодо аб’юзивності: проблема в тому, що аб’юзер не розуміє, що є аб’юзером. Я просто хотів як краще. Усі ж хочуть як краще», — пояснює Стас.

Про політику й «ментовське свавілля»

«Треба сказати очевидне: у моєї країни війна з Росією», — це рядок із пісні першого сольного альбому Стаса Корольова O_x і одна з небагатьох згадок про військові дії на Сході України у творчості українських музикантів. Стас каже, що просто не може не транслювати це у своїй творчості, оскільки чітка громадянська позиція — це частина його особистості. Але так було не завжди.

«Коли я жив у Москві, я відчував, що я «за Україну». Але тоді мені здавалося, що в тому, що я живу і працюю в Росії, немає нічого такого. Там ніби теж є адекватна аудиторія і я виступаю для неї, а не для конкретної країни. Але коли артист виступає там, він ніби легітимізує те, що відбувається на Сході України й каже російським слухачам: «Все окей, хлопці, у нас до вас жодних претензій», — пояснює Стас.

Під час участі YUKO в національному відборі на Євробачення на початку 2019 року і Стас, і Юля досить чітко висловлювали свою політичну позицію. Попри те, що Юля сама родом із Росії, а Стас якийсь час там жив і працював, артисти навідріз відмовилися їздити туди — і на гастролі, і з особистих мотивів.

«Одного разу після виступу на фестивалі в Маріуполі ми розмовляли в гримерці з Тарасом Галаневичем [фронтмен і вокаліст українського гурту «OY Sound System»]. Після цієї розмови ми прийняли рішення не виступати в Росії. Це не було моїм рішенням — ми прийняли його разом», — згадує Корольов.

З цього моменту в житті Стаса Корольова з’явилася чітка політична позиція — у результаті вона вилилася в пісню, яка увійшла в його сольний альбом O_x.

«Я не можу зробити так, щоб артисти не транслювали шкідливі ідеї або не їздили виступати в Росію. Але я можу направити свої ресурси на артистичну діяльність і робити свій внесок у культурне поле. А розмовляти все одно потрібно. Тому що в адекватній бесіді людину можна переконати. Якщо є вибір, то краще писати пост, ніж відповідати в коментарях. Краще дати інтерв’ю медіа, ніж обговорювати це все на кухні з кимось», — пояснює Стас.

Зрідка в сторіз в інстаграмі Стаса можна побачити репости політичних акцій. Він каже, що інтерес до внутрішньої й зовнішньої політики прийшов із часом.

«Мені не подобається наше суспільство через неуцтво й байдужість. Я вважаю, що байдужість може привести нашу країну до стану поліцейської держави, як Білорусь чи Росію, — пояснює Корольов. — Артист у сучасному світі живе в будинку зі скляними вікнами і дверима, де все завжди видно. Відповідно, він має відчувати відповідальність не лише тоді, коли пише музику. Звичайно, ніхто не зобов’язаний писати пісні про те, що в нас йде війна з Росією. Але якщо ти не маєш політичної позиції і транслюєш, що ти поза політикою, усі твої фанати будуть такої ж думки. Єдине, що може зашкодити людині, у якої є влада, що-небудь зробити, — це критична маса незадоволених людей, і тому я висловлюю свою позицію».

Одним із протестів, на які ходив Стас, була акція проти «міліцейського» свавілля під Подільським відділенням поліції. Артист зізнається, що йому хотілося написати про це пісню, але він страшенно боїться викликати в людях ненависть. Хоч і визнає, що ненависть усе ж краще байдужості.

«Я загалом не розумію, чому поліція дозволяє собі те, що дозволяє. Мене недавно зупинили в метро без причини й хотіли обшукати. Я не хотів проблем, але також не хотів йти на огляд речей, оскільки поспішав. Згідно із законом у них не було підстав мене обшукувати: на мені не було слідів крові, на мене не було орієнтування. Поліція звикла, що їй рідко дають відсіч. Якби люди в Україні добре знали свої права, поліцейські не дозволяли б собі так багато», — розповідає Стас.

Про залежності й легалайз

Пристрасть до марихуани почалася в Стаса, коли він з’їхав від батьків. Артист згадує, що з того моменту в нього вдома практично завжди була трава. Дні, коли він не курив, можна було перерахувати на пальцях.

У період роботи над YUKO Стас став курити більше — так він намагався заглушити стрес і впоратися з емоціями. Під час карантину в гурту практично не було концертів. Стас постійно сидів удома й міг викурити до 8 джойнтів [самокруток із марихуаною] за день.

У 2020 році музикант почав пробувати усвідомлено кинути курити, але після двох невдалих спроб усе відновлювалося. Перед третьою спробою Стас запитав у свого психотерапевта, чи є в нього шанс контролювати залежність, щоб у майбутньому курити зрідка. Терапевт відповів, що назад дороги немає: треба кидати назавжди. Без надії здобути контроль прийняти рішення стало легше.

«Нашому суспільству не вистачає інформування про те, що будь-яка психоактивна речовина має як плюси, так і мінуси. А мінуси полягають у тому, що якщо ти вживаєш травичку системно, то в тебе знижується зацікавленість у зовнішніх контактах, підвищується ймовірність психозів і виробляється залежність. Разове вживання марихуани не шкідливіше за шоколадку. Адже трава теж джерело дофаміну. Але саме системне вживання може зривати клапан», — каже Стас.

Водночас музикант виступає за декриміналізацію канабісу. Користь від марихуани при посттравматичному стресовому розладі, депресії, онкологічних захворюваннях, епілепсії, розсіяному склерозі та інших важких хворобах і станах доведена дослідженнями. Однак Стас впевнений, що ситуацію псує інформація, яку поширюють у суспільстві.

«У школі кажуть: у жодному разі не вживай, інакше все буде погано. Але потім ти пробуєш траву, розумієш, що тебе обманювали й починаєш романтизувати її. Ще ти бачиш, що робить із людьми дозволений алкоголь і думаєш, що в тебе все гаразд. Спочатку ти куриш, тому що хтось пригостив — що тут такого, ти ж не наркоман. А потім трава вже з’являється регулярно в тебе вдома й кожен раз, коли тобі спадає на думку покурити, це здається відмінною ідеєю. Так починається залежність», — вважає Корольов і додає, що найефективніший метод боротьби з нею — інформованість.

Про стосунки, шлюб і психотерапію

У березні 2019 року Стас почав зустрічатися з Настею Весною, яка на той момент працювала з YUKO як концертна віджейка й режисерка монтажу. Через пару місяців пара з’їхалася.

Через рік стало ясно, що дует розпадається — це збіглося з пандемією. Стас почав курити більше: здавалося, що карантин триватиме недовго, обмеження ось-ось знімуть і він кине. Але з кожним днем ​​ставало все гірше: він курив безперестанку, абстрагувався від дівчини і в якийсь момент почав продавати музичну апаратуру, щоб оплатити квартиру. Гроші, що залишалися, судячи з усього, йшли на траву. Настя впала в депресію й незабаром поїхала до мами.

«Пам’ятаю, якось вона попросила мене не курити один день, щоби ми могли поговорити на тверезу. Я пообіцяв їй, але слова не дотримав. Тоді вона прислала мені дві презентації: у першій розповідала про гармонійні і здорові відносини, а в другій — про токсичні і співзалежні. У другій були скріни наших листувань, фотографії вікна, яке я якось у пориві гніву розбив. Весна сказала, що йде від мене», — згадує Стас.

Настя сказала, що вони зі Стасом можуть ще раз зустрітися і випити кави тільки після того, як пройдуть роздільну терапію з корекції поведінки. Стас спочатку не хотів йти до фахівця, тому що не хотів зізнаватися самому собі в тому, що є аб’юзером. Але оскільки це був єдиний шанс зберегти стосунки, Корольов знайшов психотерапевта й записався на сеанс. Роз’їхатися пара не могла: у них були спільні кредити й оренду окремого житла ніхто не потягнув би.

«Відмова від трави принесла величезну психологічну нестійкість і роздратування. Ми намагалися навчитися заново один з одним комунікувати. Я вчився ходити на побачення, міняти патерни в стосунках. Попри те, що нам було важко, через два місяці я освідчився. Вона погодилася», — згадує музикант.

Незабаром Стас вирішив робити сольний музичний проєкт. Весна брала в цьому активну участь: була першим і найважливішим критиком, допомагала в роботі над концепцією, сценарієм, режисурою і фактично стала співзасновницею проєкту.

Зараз Настя Весна — артдиректорка сольного проєкту Стаса Корольова. Музикант бачить проблему в тому, у проєкті «Стас Корольов» упор йде на нього, а Настя — артдиректорка, авторка віжуалу й віджейка. Тому в майбутньому вони сподіваються створити щось, у чому Настя змогла б проявляти себе насамперед як артистка.

Про випуск альбому і плани

«З моменту виходу альбому мені досі пишуть люди про те, що цей альбом про них. І я радий — мені це допомогло зрозуміти, що я не один. Але я охрінів від того, що проблеми, які я підняв, такі поширені: трава, прокрастинація, аб’юз. Ми всі насправді супертравмовані. Але люди пишуть, дякують і це круто», — каже музикант.

Стас характеризує свою аудиторію як розумну, свідому й зі здоровим почуттям гумору. Зараз проєкт існує завдяки підписникам на краудфандинговій платформі, продажу мерча і разовим внескам слухачів. Найбільший внесок — тисячу доларів — перерахував слухач альбому, який захотів профінансувати кліп на одну з пісень.

Водночас Стас впевнено заявляє про те, що у своїм проєктом несе важливу ідеологічну місію. Тому він не готовий співпрацювати з брендами алкоголю, тютюнової продукції, енергетиків і всім тим, що може якось шкодити суспільству. Таку співпрацю артист називає «поганими компромісами, які призводять до внутрішніх конфліктів».

Про щастя

Корольов говорить, що іноді замислювався над тим, що робив би, якби в його житті не було музики. Прийшов до того, що став би популяризатором науки: щоби бути вченим, у нього недостатньо освіти.

Але музика займає основне місце в житті Стаса Корольова. Попри всі перипетії зараз він зізнається, що живе щасливим життям.

«Я щасливий частіше, ніж будь-коли. Я не знаю, як це — бути постійно щасливим. Але зараз відчуваю щось схоже на це», — говорить Корольов.