Як діяти, коли хтось руйнує історичну будівлю в місті. Доступна інструкція від Заборони та архітекторів

У січні на Воскресенці в Києві знесли модерністський басейн минулого століття. У 2019-му у Львові знищили історичну віллу 19 століття, аби звести готель. У Харкові Млин Гладкіх 19 століття реконструювали та переробили на офісний центр. Наведені приклади — не унікальна історія для України, де щороку «модернізують», «прикрашають» чи просто зносять історичні споруди. Інколи це роблять законно, інколи — ні, але й тоді винні не несуть покарання. Журналістка Заборони Ганна Беловольченко поговорила з архітекторами та розповідає, що робити, якщо ви бачите, що історичну будівлю руйнують.

Як міста втрачають історичне обличчя

Закон «Про охорону культурної спадщини» в Україні діє з 2000 року. Відповідно до нього пам’ятки архітектури потрібно ремонтувати, коли є така необхідність, і зберігати їхню автентичність. Історичні будівлі не можна просто зносити, радикально реставрувати або розміщувати на них рекламу — тобто робити будь-що, що може нашкодити споруді.

Однак закон працює лише в теорії. У 2018 році в Україні зняли фільм «Зберегти не можна зруйнувати». Автори побували в Києві, Дніпрі, Полтаві, Одесі та ще п’яти містах, де зафіксували на камеру, як 150 архітектурних пам’яток доводять до руйнації.

Боротьба за збереження однієї споруди може тривати місяцями й навіть роками. І, за словами Катерини Кублицької, української архітекторки, членкині Urban Forms Center та «Енциклопедії архітектури України», не завжди завершується перемогою. Приклади, коли будівлю захистили, архітекторка може перерахувати на пальцях. А випадків, коли винних було покарано, просто не знайти.Наприклад, на Подолі в Києві роками стоїть занедбаний Гостинний двір. Це пам’ятка національного й місцевого значення, з якої за часів президентства Віктора Януковича хотіли зробити торговельний центр, хоча перебудовувати двір заборонено. Завдяки тиску громадськості суд таки визнав, що будувати торговельний центр не можна, а саму споруду повернули у власність держави. Однак перемога не стала остаточною. У бюджеті не заклали грошей на відновлення, тож вже третій рік будівля просто поступово руйнується.

У Харкові ж наразі тривають суперечки довкола будинку архітектора Євгена Васильєва. Споруду звели ще на початку 19 століття, однак попри історичну цінність вона й досі не отримала статусу пам’ятки. У 2020 році власники без дозволу розпочали реконструкцію. На проблему звернули увагу місцеві мешканці та громадські активісти. На місце тричі викликали поліцію, яка казала, що не бачить складу злочину, пригадує Кублицька.

«Хоча там очевидне порушення закону про архітектурну, містобудівну діяльність, порушення кримінального кодексу. Під виглядом реставрації проводять реконструкцію споруди, а цього робити на пам’ятках архітектури не можна», — каже експертка.

Завдяки зверненням у прокуратуру й суд вдалося довести, що дії власника незаконні, тому роботи мають припинити.

«Це позитивний кейс, але наразі невідомо, чи вдасться довести до фіналу — зробити так, щоби порушника покарали», — пояснює архітекторка й наводить приклад Ужгорода. Там у 2017-му знесли будинок 1900-го року. Власником споруди був місцевий бізнесмен. Він обіцяв під час реконструкції зберегти фасад, однак на ділі просто знищив його екскаватором. Жодної відповідальності за це ніхто не поніс.

Крім того, каже архітекторка й координаторка Constructivism.Kharkiv Олеся Чаговець, поки активісти намагаються щось робити, будівництво продовжують попри заборону прокуратури або суду. Коли є припис повернути будівлю до первісного вигляду, реакція на офіційні заборони не завжди є.

«Інколи вдається вмовити забудовника не знищувати пам’ятку, проте подальше її життя незавидне. Ледь-ледь споруду «реставрують», а простір навколо щільно забудовують так, що історична будівля просто зникає», — пояснює Чаговець.

Споруди або просто знищують, або роблять невпізнаваними. Потрохи зникають автентичні елементи будівлі і в якийсь момент пам’ятку вже не можна ідентифікувати як таку, а місто втрачає свій історичний вигляд, каже Катерина Кублицька.

«Позиція на кшталт «споруда виглядала жахливо, а зараз хоч щось роблять», хибна. Щоби будівля виглядала краще, її слід реставрувати, укріплювати, а не змінювати історичний вигляд», — додає архітекторка.

Покрокова інструкція для тих, хто хоче врятувати історичну будівлю

Щоби захистити історичні споруди від знищення, архітектори й юристи розробили рекомендації, які підказують, як діяти, коли пересічний мешканець міста помічає протиправні дії. «Тривожний дзвіночок» — це не лише важка техніка, яка зносить стіни. Це зміна вікон, дверей, зникла деталь декору чи інші дрібниці, які на перший погляд здаються цілком законними й навіть правильними.

Аби зрозуміти, як діяти, щоби врятувати будівлю, спочатку необхідно з’ясувати її статус. Якщо це пам’ятка історії чи архітектури, на споруді може бути охоронна дошка чи знак із відповідною вказівкою. Якщо він є, можна телефонувати в поліцію й писати заяву. Причина — ви підозрюєте, що знищують архітектурну пам’ятку.

Також необхідно зв’язатися з власником або користувачем споруди та пояснити, чому важливо зберегти її в автентичному вигляді. Дізнатися, хто власник, можна через Кабінет електронних сервісів. А під час розмови посилатися на закон України «Про охорону культурної спадщини».

Далі — звернутися до облдержадміністрації з заявою, що за певною адресою руйнують архітектурну пам’ятку. До звернення слід додати опис подій і фотографії. Щоправда, відповідати в адміністрації можуть впродовж місяця.

Якщо з’ясується, що дозволу на роботи не отримували, потрібно написати ще одне звернення в обласну адміністрацію, аби та співпрацювала з правоохоронними органами.

Про порушення слід заявити в соцмережах, зібрати однодумців і влаштовувати акції протесту, щоби привернути увагу до проблеми та зупинити руйнування споруди або її ремонт до рішення суду. Також потрібно написати в ЗМІ, профільні громадські організації, юристам.

Якщо ж жодного знаку, який би вказував, що перед вами пам’ятка історії чи архітектури, немає, є окремий механізм дій. Можливо, будинок свого часу вивели з охоронного списку або ще не визнали пам’яткою культури. У такому випадку потрібно дізнатися історію споруди через архіви чи профільні установи. Наприклад, у Харкові є «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини», а в Києві — «Науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій». Якщо експерти з архітектури скажуть, що будинок потрібно внести до переліку тих, які необхідно охороняти, слід звертатися з відповідним листом до облдержадміністрації.

Однак паралельно варто також привернути увагу громадськості до проблеми. Інакше, поки державні структури розбиратимуться зі списками архітектурних пам’яток, споруду просто знищать або ж видозмінять до невпізнаваності.

Приклади запитів і звернень до органів влади, а також детальніша інструкція для тих, хто хоче зберегти історичну будівлю, доступні за посиланням.