Тупнути ногою на Шольца: як польсько-німецька дискусія виборола для України «Леопарди»

Наприкінці січня Німеччина після тривалих вагань погодила передачу Україні танків Leopard та дозволила іншим країнам робити їхній реекспорт на користь української армії. Історія, яка виглядала як суперечка Варшави та Берліна навколо передачі Україні 14 танків, стала початком переломних рішень західних держав. Спеціально для Заборони журналістка Альбіна Трубенкова зібрала реакцію польських експертів на це рішення та розповідає, чому Німеччина через свої вагання ризикувала залишитися на політичних задвірках та як Польща у ролі такого собі провокатора допомогла Україні отримати дозвіл на постачання танків.

Шольц боїться самоізоляції?

Вперше Україна отримає наступальну важку зброю західного зразка одразу від понад 10 держав. Вперше ці обсяги значні: за підрахунками польських джерел, йдеться про 145–175 «Леопардів» (посол України у Франції Вадим Омельченко стверджує, що Захід пообіцяв Україні загалом 321 танк, не лише «Леопарди»). Вперше публічна суперечка про це між Німеччиною, Польщею та іншими учасниками так званої танкової коаліції (країн Європи, які погоджуються поставити Україні «Леопарди») призвела до тектонічних позитивних зрушень.

Небажання Шольца дати згоду на постачання «Леопардів» Україні викликало критику в політичних колах, зокрема в Польщі, але деякі польські аналітики кажуть і про непросту внутрішньополітичну ситуацію в самій Німеччині. Заступниця директора варшавського Центру східних досліджень Юстина Готковська звертає увагу на дискусії в урядовій коаліції ФРН: чимало німецьких політиків, зокрема із середовища Соціал-демократичної партії Німеччини (до якої входить, власне, Шольц), не здатні швидко змінити ставлення до Росії. На думку експертки, це повʼязано з історичними подіями Другої світової війни, «страхом перед Росією», впливом бізнес-інтересів і багаторічними інвестиціями Росії в німецьке політичне середовище. 

«Офіційний наратив Берліна тепер полягатиме в тому, що таке рішення [постачання танків Україні] було прийнято, щоби уникнути ізоляції серед західних держав», — стверджує Готковська. 

Зі слів експертки можна припустити, що Шольц банально рятував від розколу власну коаліцію, частина якої досі проти надання Україні важкої зброї. 

Заступник міністра оборони Польщі Войчєх Скуркевич, своєю чергою, нагадав, що подібні дискусії в Німеччині точилися й щодо постачання Україні систем Patriot: «Початок дуже важкий, так само було з пусковими установками Patriot — спочатку німці сказали “ні”, але потім долучилися до процесу», — сказав Скуркевич журналістам, коментуючи 25 січня позитивне рішення Німеччини щодо постачання Україні «Леопардів». 

Стратегія Польщі — «добрий провокатор»

11 січня після зустрічі на найвищому рівні у Львові президент Польщі Анджей Дуда заявив про готовність його країни передати Україні танки «Леопард». Польща неодноразово заявляла, що очікує створення широкої коаліції щодо цього питання. Німеччина традиційно відповідала, що не отримувала звернень від Польщі про дозвіл на реекспорт [Польща має в арсеналі ці танки німецького виробництва]. Ще раніше влада ФРН не бачила можливості передати Україні й системи Patriot — мовляв, їх могли надати тільки Польщі для захисту в рамках НАТО. Ситуація з Patriot зрушила з місця саме після польсько-німецької дискусії. 

Захід повільно змінює своє ставлення до Росії: ще недавно в заявах політиків домінували побоювання щодо небезпеки провокування Кремля та подальшої ескалації. Сюжет з постачанням «Леопардів» виглядав драматично навіть після останнього «Рамштайна» 20 січня, коли Німеччина, принаймні у риториці своїх топів, продовжувала гальмувати процес. 

Саме поляки запустили у публічному просторі зухвалий провокативний меседж: «Якщо буде жорсткий опір з німецької сторони, ми готові передати танки без їхньої згоди, навіть якщо хтось на це образиться», — заявив 20 січня заступник міністра закордонних справ Польщі Павел Яблоньскі.

І Німеччина змінила своє рішення — для цього знадобилося лише 5 днів. 

Зараз у західних країнах посувається межа стосовно того, яку зброю можна поставляти Україні. Наступне засадниче рішення — постачання літаків F-16. Польща вже подає позитивні сигнали щодо передачі Україні цих літаків. А що Німеччина? Канцлер Шольц традиційно не бачить можливості проведення навіть дискусії про постачання винищувачів.

«На відміну від Меркель, яка тримала ситуацію залізною рукою, Шольц поводиться як слабкий лідер, на якого треба сильно тупнути ногою — тоді він погоджується. І це показує, що нічого враховувати його думку, потрібно тільки тупнути», — вважає Лінденберг.

Дійсно, Німеччина не могла допустити ганьби, коли найважливіші рішення партнерів ухвалюються без її згоди. Бо що це, як не самомаргіналізація найпотужнішої держави ЄС? Польський тролінг з танками виглядає як вищий пілотаж. 

Що далі?

Наступного дня після ухвалення Німеччиною рішення про передачу «Леопардів» премʼєр-міністр Польщі Матеуш Моравєцкі повідомив на пресконференції, що спілкується з багатьма главами урядів держав-партнерів для побудови якомога ширшої проукраїнської коаліції. «Треба закінчити цю війну якнайшвидше», — заявив він.

І йдеться не лише про танки. 

Засадничі зміни у розстановці сил та впливів на європейському континенті продовжуватимуться. Україну вже записують до «вищої ліги» держав світу зі значним потенціалом, на що до січня 2023-го годі було й сподіватись. Про стратегію набуття Україною нових якостей, зокрема, розмірковує редактор порталу Onet.pl Лукаш Гадзала: «На східному кордоні Польщі створюється одна з найсильніших армій в Європі, яка, за задумом Вашингтона, має бути здатна самостійно протистояти російській армії. Якщо додати до цього задекларовану підтримку США в розвитку повоєнної економіки України та її членства в ЄС, нескладно побачити, що метою США є створення дуже сильної держави в Центральній Європі».

Як зазначає видання Washington Post, Україна здатна самостійно захиститись від РФ, побудувати сильну економіку, вільну від корупції, стати членом ЄС — таким є нинішнє бачення президента Байдена та його команди. Це засаднича зміна стратегії США. Бо ще торік риторика адміністрації Байдена ґрунтувалася на тому, що Путін не має перемогти, він повинен відступити, його треба ослабити. 

«Росія, яка посилає Заходу сигнали про те, що не хоче закінчувати війну [проти України] за столом переговорів і занурюється в шовіністичну параною, щойно отримала [після рішення про постачання «Леопардів»] чіткий сигнал про те, що нею справді всі вже ситі по горло, — зазначає польський публіцист і дипломат Вітольд Юраш. — Захід готовий підтримати Київ так, щоби Москва програла на полі бою». Єдине відкрите питання, на думку Юраша — як ізолювати «фашистську Росію» в довгостроковій перспективі.

Нові геополітичні реалії — формування регіональних союзів, партнерських коаліцій для підтримки України у боротьбі з російською агресією, — окреслюють і нові перспективи для самого ЄС. Важливо, щоби окремі держави «старої» Європи не могли повернутися до довоєнних відносин з РФ і такого солодкого «business as usual». Отримаємо запобіжники? Чи чекатимемо, коли хтось «тупне ногою» на чергового слабкого лідера?