2,5 тисячі злочинів проти довкілля вчинила проти України Росія за період повномасштабного вторгнення. Такі дані у своїй колонці наводить міністр захисту довкілля та природних ресурсів Руслан Стрілець. За його словами, спровоковані російськими атаками пожежі та викиди в повітря відкинули Україну в плані кліматичного нейтралітету на роки назад, і наслідки сьогоднішньої війни будуть відчутні далеко за межами країни. Випускова редакторка Заборони Катерина Гладка поговорила з екологами про те, як атаки росіян впливають на землю, повітря і воду, чим для екології обернувся підрив Каховської ГЕС та чому на Україну чекають нові зони відчуження, важчі за Чорнобиль.
Від тотальної катастрофи після теракту на Каховській ГЕС Україну врятувала погода — це добра новина. Але є й погані
Очікуваної катастрофи з Каховським водосховищем не сталося — вода в Дніпрі повернулася до стану, який був до підриву ГЕС, говорить Забороні еколог, експерт Мережі захисту національних інтересів «АНТС» Олег Листопад. Водночас на дні водосховища від активної роботи промисловості навколо нього залишаються токсичні речовини. У звʼязку з цим в Інституті гідробіології України озвучували побоювання, що в разі сильних дощів отруйні речовини потраплять у Дніпро, що нестиме загрозу для питного водопостачання.
«Але сильних дощів не було, — зауважує Листопад. — Завдяки погодним умовам катастрофи, якої боялися екологи, не сталося».
Великого водного дзеркала, яке ми звикли бачити на Каховському водосховищі, більше немає — залишилось річище Дніпра і його притоки. А ситуація вище греблі змінилася кардинально, що, зокрема, вплинуло на птахів, які раніше гніздилися на цих теренах.
«Гніздовий період закінчився. Пташенят, хто встиг вивести, той вивів. У Дніпровських плавнях, наприклад, гнізда змило цим цунамі після підриву ГЕС. Другий раз птахи вже не встигли гніздитися. Тепер є тільки сподівання на те, що в наступні роки гніздування буде успішне», — продовжує еколог.
За прогнозами Української природоохоронної групи, на відновлення чисельності водоплавних птахів у плавнях Дніпра потрібно близько 7 років. А для хижих птахів — близько 10 років.
На затоплених територіях всі дрібні тварини потонули. Експерт пояснює: щоб життя там відновилося, нові тварини мають прийти із сусідніх територій, і це за умови, що їхня популяція там теж буде розширюватися. Коли це станеться, можна буде зрозуміти в результаті постійних моніторингів, але провести їх у ситуації постійних обстрілів з боку росіян вкрай складно.
Птахи на березі Куяльницького лиману, який міліє, 17 червня 2023 року. Фото: Yulii Zozulia / Ukrinform / Future Publishing via Getty Images
«Наразі вийти на осушене дно водосховища і подивитися, що там відбувається, теж неможливо, оскільки лівий берег все ще окупований», — каже Олег Листопад.
Експедицію на Каховське водосховище організував співзасновник Української природоохоронної групи Олексій Василюк. Він розповів Забороні, що підійти близько до колишнього берега фізично неможливо — російські військові одразу обстрілюють. Для науковців та дослідників це головна проблема, адже за таких умов немає навіть змоги взяти проби води.
Утім, навіть неозброєним оком вже можна побачити тенденції, що свідчать про опустелювання Півдня України.
«У нас деградують ґрунти через орання, вітри здувають родючий шар ґрунту, відбувається опустелювання, і видам з більш пустельних регіонів планети тут починає подобатись. Тобто, випадково сюди потрапивши, вони починають тут рости успішніше, ніж наші види. Для українських рослин це вже нестерпні умови», — пояснює Василюк.
Ті самі процеси відбуваються і з забрудненими територіями: більш агресивні види, що приходять в Україну через зміни клімату, будуть захоплювати території та відтісняти місцеві рослини та тварин.
«А в долині Дніпра волого, і там немає місця чужорідним видам. Тому на місці Каховського водосховища активно відновлюється реальна українська дика природа, — зауважує еколог. — Натомість поля, де відбуваються бої, повністю заростають амброзією й іншими американськими видами з пустель того континенту».
Вид на Каховське водосховище з Малокатеринівки, Запорізька область, 1 жовтня 2023 року. Фото: Євген Ларіонов
Науковці не підтримують ідею відновлення Каховської ГЕС, однак влада вже знайшла кошти
Головна дискусія, яка точиться в громадських та наукових колах, — чи варто відновлювати Каховське водосховище? Вчені пропонують різні сценарії на користь невідновлення (враховуючи, що водосховище заростає лісом), але, за словами Олега Листопада, в державних організаціях до думок експертів не дослухаються.
«В наглядовій раді “Укргідроенерго” відповідь була така: ми відкриті для пропозицій, якщо хтось їх має, нехай до нас приходить, — пригадує експерт. — Хоча, на мою думку, для реалізації такого серйозного проєкту [як відновлення водосховища] вони мали б звернутися саме до Національної академії наук України, де є відповідні фахівці».
Не підтримує рішення щодо відновлення ГЕС і Олексій Василюк: «Уявімо, що війна закінчилася. Потрібен час на розмінування. До того ж не факт, що це [Каховське водосховище] перший об’єкт, який будуть фінансувати. Тобто збудують там щось за 10 років. А там вже зараз дерева вище людського зросту. За 10 років це буде величезний ліс. І що? Його спалювати, викорчовувати, просто наповнювати водою, бо енергетики хочуть номінально, щоб у них було водосховище?» — аргументує свою позицію еколог.
У липні Кабмін схвалив експериментальний проєкт відновлення Каховського водосховища та ГЕС. Однак Олег Листопад зауважує, що він не має будівельної документації та даних про оцінку довкілля. Без цього проєкт скоріше нагадує швидке і зрозуміле виборцям спекулятивне рішення. Частині людей подобається чути відповіді від влади, що все відновиться швидко й одразу.
Раніше очільник структури «Укргідроенерго» Ігор Сирота говорив, що за грошима на відбудову (а це близько $1,02 мільярда) Україна звернеться до міжнародних фінансових інституцій, щоб узяти кредит з мінімальним відсотком. Однак за підсумками візиту Володимира Зеленського до Канади «Укргідроенерго» підписала протокол відбудови Каховської ГЕС з однією з канадських фірм.
«В міжнародних фінансових установах існує достатня жорстка процедура аналізу екологічних проєктів. Через це, зокрема, екологічно помилкове будівництво Канівської гідроакумуляційної електростанції досі не отримало фінансування, хоча автори проєкту і “Укргідроенерго” лобіюють його вже багато десятків років», — каже Листопад.
За його словами, на сьогодні уряд звітує про першу — резервну чи навіть основну, — гілку водогону до Кривого Рогу, що покращить водозабезпечення. Тобто це означає, що уряд розв’язує проблеми з водопостачанням і не чекає, допоки водосховище знову наповниться.
Повномасштабна війна загрожує появою нових зон відчуження в Україні
Лише за одну добу, 3 жовтня, Росія випустила по Херсонщині 699 снарядів, кожен з яких спричиняє шкоду всюди, куди долітають уламки. Олексій Василюк пояснює, що снаряд являє собою металеву оболонку з хімічною начинкою, яка, власне, й потрапляє у довкілля в результаті вибуху. При цьому переважна більшість хімічного вмісту також виходить в атмосферу й осідає пізніше з дощами, але частина потрапляє у ґрунт на місці.
«І не важливо, чи воно на метр відлетіло від воронки, чи на 10, чи на 100, чи його вітер переніс на 20 кілометрів. Все одно все опиниться у довкіллі», — підкреслює він.
Еколог стикався із цифрою у 2,5 мільйона боєприпасів, які були випущені за час повномасштабної війни. Якісна оцінка говорить про те, що земля дуже забруднена, і коли ми чуємо про звільнене селище, то маємо розуміти: там вибухали тисячі снарядів, себто там не можна вирощувати харчові продукти.
Наприклад, у Франції після Першої світової війни зʼявилася так звана червона зона площею 1200 квадратних кілометрів. На цій території не лише діє заборона вирощувати харчові культури — туди взагалі навіть не можна заходити людям. Ця смуга настільки велика, що її можна побачити, відкривши карту Європи. При цьому з закінчення війни минуло вже 105 років.
«Це серйозніше за наш Чорнобиль, бо в нас можна туди приїхати, там працюють лісничі та відбувається життя, просто відмінне від решти України. А у Франції фізично заборонено навіть перетинати цю межу. Я думаю, що наші бої за Бахмут, Сєвєродонецьк, Мар’їнку та села, від яких нічого не залишилося, нічим не слабші за ті, які відбувались у Першу світову. Тому, вважаю, нам доведеться виділяти ці зони відчуження», — каже еколог.
Наслідки російського ракетного обстрілу в селі Ставчани, Львівська область, 15 серпня 2023 року. Фото: Pavlo Palamarchuk / Anadolu Agency via Getty Images
Чи відновиться Кінбурнська коса?
Кінбурнська коса для багатьох українців стала особливим місцем відпочинку та спостереження за унікальною степовою природою. Наразі коса лишається в окупації — доступу туди немає ані у науковців, ані у громадськості, ані у міжнародних організацій.
Олексій Василюк нагадує контекст: 2006 року внаслідок пожеж частина лісів згоріла, і там відновився піщаний степ. Саме в цій степовій частині Кінбурна жила більшість рідкісних видів. Натомість внаслідок війни згоріло те, що вціліло раніше. Це означає, що тепер на косі більше не можна буде поставити намет в тіні дерев, а обрій буде видно набагато далі, ніж донедавна.
«Для туризму і місцевих жителів це катастрофа. А ще й замінування, — наголошує він. — Але для природи, я принаймні схиляюся, це короткострокова історія. Звісно, все живе згоріло, але воно відновиться. І буде такий піщаний степ, який був до створення лісів 100 років тому».
Чи можна буде вирощувати продукцію на Півдні країни?
На частині південних територій почався процес опустелювання. Ґрунти псуються внаслідок розорювання, водної ерозії, промочування та вітрів, що здувають родючий шар. Рослини натомість перекривали б ґрунт і утримували б воду в корінні трав на поверхні. Без цього відбувається розорювання землі, а за ним і опустелювання.
Зупинити цей процес, на думку Олексія Василюка, можна буде лише тоді, коли територія почне заростати і стане дикою. Він також не бачить сенсу і в розмінуванні цих територій, адже через забруднення там не можна буде нічого вирощувати.
«Я пропоную займатися тими територіями, де це буде безпечно. А на забруднених ми вже будемо чекати, щоб відновилась природа — за якийсь час вона зможе протидіяти змінам клімату. Бо як можна боротися з ними? Тільки збільшуючи кількість територій, вкритих природною рослинністю».
Війна РФ проти України повністю обмежила доступ екологічних організацій до природних об’єктів, і все, що зараз можуть робити фахівці, — це прогнозувати. Наразі йдеться про кардинальну трансформацію природної мапи України, де цілі регіони можуть змінити своє значення та вигляд. А це впливає не лише на Україну, а й на планету загалом.
