Взимку буде гаряче. Як ЗСУ й армія РФ підготувалися до зими та чого очікувати від наступних трьох місяців

З грудня воєнні дії поступово наближаються до схожих погодних умов, з яких розпочалася російсько-українська війна. Побутує думка, що війна взимку може перейти в «режим очікування», під час якого сторони накопичуватимуть сили на весняний та літній періоди. Спойлер: це не зовсім так. Що таке війна в мінусові температури, як фіни довели, що бойові дії в мороз можуть бути ефективними, та чи варто очікувати змін на фронті до потепління — разом з військовими експертами розповідає Олександр Гуменюк.

Вести бої взимку — неефективно? Розповідаємо на прикладах двох війн

Найяскравіші приклади для розуміння того, чи можна воювати взимку, — Радянсько-фінська війна (1939–1940) та Друга світова (1939–1945). Остання цікава ще й тим, що фронти розташовувалися на тих самих територіях, де сьогодні воюють українські та російські військові. 

За словами ізраїльського військового експерта Давіда Гендельмана, Друга світова війна є цілком легітимним порівнянням з війною 2022 року.

Під час Другої світової війни і німецька, і радянська армії неодноразово використовували зимовий період для проведення повномасштабних операцій. Однією з таких була битва за ріку Дніпро, що тривала з серпня по кінець грудня 1943 року. Головним завданням було звільнення лівобережної частини України від німецьких загарбників та форсування річки для контролю над столицею України. За даними професора Віктора Короля, у цій операції Червона армія втратила загиблими близько мільйона солдат, більшість з яких були українцями. 

Цей факт свідчить, що для сучасних війн зима — не період затишшя. В останніх великих війнах зимовий період не зупиняв жодну зі сторін. Наприклад, у січні 1943 року Червона армія провела чергову спробу розірвати кільце навколо Ленінграда та зняти блокаду, що врешті дало змогу з’єднати місто з іншою частиною Радянського Союзу.

«На відміну від XIX століття, коли війська йшли, що називається, на зимові квартири [явище, яке було притаманне війнам домодерного періоду, коли війська зимували в тилу], у XX столітті і Перша, і Друга світові війни тривали взимку. Якщо порівнювати осінь із зимою, то взимку пересуватися простіше. Весняне й осіннє бездоріжжя стримує просування військ — важко пересуватися як техніці, так і піхоті. Взимку, коли починаються холоди, земля, як кажуть, схопиться — пересуватися простіше», — додає Гендельман.

Війна, яка здебільшого минула взимку, — це протистояння радянської та фінської армій у листопаді 1939-го по березень 1940 року. Фінська армія продемонструвала надзвичайну мужність і завдяки знанням місцевості змогла перемогти значно сильнішого у військовому потенціалі противника.

Як показує Радянсько-фінська війна, навіть більша чисельність військ не становить переваги, якщо армія менш підготовлена до зими, аніж війська противника. «Зимове спорядження — це не тільки одяг, але й обігрівачі, пічки-буржуйки, гаряча їжа, ефективна логістика. Критично важливо адаптувати техніку, щоб вона могла проїхати через завалені й засніжені райони, коли дороги теж укриті снігом», — додає Левін. 

З фінами зрозуміло. А як щодо росіян і українців? Хто краще готовий до зими? 

Згідно з заявою міністра оборони України Олексія Резнікова, українські солдати повністю споряджені та готові до зими. «Протягом двох тижнів ми повністю закриємо всю критичну потребу Збройних сил з точки зору [того], що ніхто не буде в окопах без термобілизни, флісу, куртки, шапки, взуття тощо», — сказав Резніков на пресконференції Forbes.
Відомо, що на засіданні «Рамштайну-7» головними темами були посилення протиповітряної оборони України та підготовка ЗСУ до зими. Швеція повідомила, що підготує окремий зимовий пакет у розмірі €60 мільйонів. Також про допомогу у підготовці до зими оголосили Норвегія (55 тисяч одиниць зимового одягу) та Канада (500 тисяч). Окрім цього, відомо, що в Латвії вже почали шити зимову форму для ЗСУ. Також, за заявами міністра оборони Великобританії Бена Воллеса, українська армія вже отримала 300 тисяч одиниць арктичного бойового спорядження (проте не були названі країни-донори). 

Що стосується російської армії, то як мінімум з відкритих даних можна зробити висновок, що з матеріальним забезпеченням в армії окупанта серйозні проблеми. В інтернеті є маса відео, де російські мобілізовані скаржаться, що їх не спорядили. «Те, що ми бачимо на фронті, наприклад під Бахмутом, [свідчить про те, як] усе погано в РФ зі спорядженням — у цілих підрозділів немає навіть рукавичок», — розповідає Левін.

Росія просить Іран та Китай про надання зимового пакету. Чи змінить це перебіг війни?

Українська розвідка повідомила, що російська армія уклала контракт з Іраном про постачання до Росії іранських бронежилетів та шоломів.

«Це, звичайно, не зимове умундирування, але показує загальну тенденцію, наскільки все погано зі спорядженням, — пояснює Левін. — Мені важко уявити, щоб Іран чи Білорусь могли забезпечити зимовим умундируванням усе російське угруповання». 

Країна, яка могла б допомогти Росії з матеріальним забезпеченням, — Китай, адже в Пекіна вдосталь ресурсів. Чутки про це стали особливо обговорюваними на фоні нещодавніх новин про те, що російські вантажні літаки Ан-124 («Руслан») літають до Китаю по десять разів на тиждень. У Defence Express припускають, що регулярні польоти з вимкненими транспондерами (пристрій, який відображає літак на карті) свідчать, що РФ відправляє екіпаж по військовий вантаж.

«Я не відкидаю варіанта, що Китай може надати Росії теплий цивільний одяг — але кольору камуфляжу, — розповідає Левін. — Навіть якщо Китай переправить спеціалізовані куртки, все одно зимове забезпечення — це не тільки одяг, а комплекс заходів».

Де очікувати зимового контрнаступу ЗСУ? Запоріжжя чи Донбас?

Після деокупації Херсона обидві армії вивільнили та переправили на інші позиції велику кількість солдатів. На думку експертів Заборони та міжнародних аналітиків, українській армії вдалося накопичити достатню кількість ресурсів і сил для чергової наступальної операції. Після зниження температури до мінуса можливе проведення чергової контрнаступальної операції.
«Теоретично це може бути Мелітополь або сватівський напрямок, — припускає Давід Гендельман. — Усе залежить від того, скільки сил у наявності командування ЗСУ і який у них графік підготовки нових з’єднань та резервів бригад, а також від графіка постачання західних озброєнь. Низка усіх цих чинників разом впливає на те, чи зможе найближчим часом українська армія перейти в наступ або ж їй буде потрібно взяти додаткову паузу для формування нових з’єднань».