Протести за любов та свободу Сакартвело: яке воно, покоління Z, котре влада Грузії називає «насильницьким угрупованням»

28 травня парламент Грузії більшістю голосів подолав президентське вето, накладене на закон про іноземних агентів, 3 червня документ частково набув чинності. Закон став приводом двомісячних багатотисячних акцій протесту, санкцій з боку США та жорсткої критики Євросоюзу. 

У перших рядах мітингувальників — зовсім молоді люди, або покоління Z.  На превеликий подив своїх батьків, учителів, дідусів і бабусь, вони не лише виявилися зацікавленими в політичних процесах, а й показали дивовижну готовність боротися, організовуватися та відстоювати європейське майбутнє Грузії.

Журналістка JAMnews Марадіа Цаава розповідає, як «діти» опинилися на чолі протестів. 

Ранок у Тбілісі

Ранок 28 травня. У Тбілісі сиро та похмуро. Весь травень дощило, стояла незвичайна для сезону прохолода.

До будівлі парламенту вже з десятої ранку почали підходити активісти: огорнуті в прапори Грузії та Євросоюзу, з вувузелами та свистками, написаними вручну постерами, вбрані в різнобарвні дощовики. Вони йшли групами й окремо. 

«Сьогодні вночі взагалі не могла заснути. Невже вони [парламент Грузії] це зроблять [ухвалять закон]? Як так можна просто взяти та продати майбутнє своєї країни?» — говорила 23-річна студентка факультету соціології в Тбіліському державному університеті Анна Двалі ще вранці, перш ніж парламент одноголосно подолав президентське вето. 

Вже кілька тижнів дівчина та її однокурсники не відвідують заняття. Бо їхньою справою стало ходити на мітинги.

«Мої батьки були учасниками історичних протестів 1989 року, коли Грузія боролася за свою незалежність. Вони розказували про 9 квітня, про газ та палиці. Я слухала ці розповіді як якісь доісторичні хроніки. Не могла навіть уявити, що через стільки років мені теж доведеться відстоювати незалежність моєї країни», — каже Анна. 

Generation Z: хто вони

Людей, які народилися в період із 1997-го до 2012-го, поколінням Z (Gen Z) уперше назвали американські теоретики Ніл Гоув та Вільям Штраус у книжці Generations, що вийшла 1991 року.

Соціологиня, доцентка Державного університету Іллі Маріам Далакішвілі пояснює, що покоління — це не лише про вік, а й про загальне соціальне, культурне та історичне середовище, в якому зростає та чи інша група людей: «Вони об’єднані досвідом, пов’язаним із темпами змін. Саме спільний досвід, набутий і накопичений у процесі виховання та дорослішання, робить їх поколінням».

За словами соціологині, під час аналізу покоління Z важливо враховувати і місцевий контекст. У випадку з Грузією це група людей, яка виросла в мирному середовищі. На відміну від своїх попередників, у них немає досвіду темних і голодних 90-х, воєн та розрухи.

«Покоління Z вільне від багатьох травм, яких зазнали їхні попередники. Наприклад, на відміну від міленіалів, вони виросли в безпечному середовищі. І цей досвід робить їх сміливішими, грайливими й упертими», — зазначає Далакішвілі.

Протести грузинської молоді 2023 року

Про покоління Z як про цікавий соціальний феномен заговорили 2023 року, коли грузинський уряд уперше ініціював закон про «іноагентів». Суспільство сприйняло це як сигнал відхилення Грузії від європейського шляху — і на вулиці Тбілісі рушили десятки тисяч людей, серед них багато молоді. 

Для Грузії вихід на вулицю — звична справа. За 33 роки незалежності на головній площі країни було сотні протестів, перманентних мітингів та революцій. Але протести 2023 року стали чимось абсолютно новим за змістом і формою. 

Молоді люди не розбігалися, коли спецзагони застосував сльозогінний газ, перцеві балончики та водомети. Натомість вони озброїлися й повернулися зі спеціальними окулярами, респіраторами, рукавичками, шоломами та фізіологічним розчином для промивання очей. 

Вони танцювали під звуки сирен і стояли перед загоном спеціального призначення. У цій ігровій формі молоді люди не уникли підпалу поліцейської машини й розбили кілька вікон у будівлі парламенту.

А дівчинка в штанах кольорів грузинського прапора, яка вправно танцювала під струменем водомета, стала одним із головних символів протесту. 

«Вони надали протесту нової форми, — каже Маріам Далакішвілі. — Ми, міленіали, з усіма своїми травмами поводилися б обережніше, якби на нас спрямували струмінь води. А покоління Z стрибає та починає з цим грати».

Саме тоді Грузія близько дізналася про своє нове покоління — як дуже сміливе і непохитне.

Цифрове покоління

Така сама історія трапилася і 2024 року. Покоління Z знову стоїть на вулиці, озброївшись окулярами, протигазами та фізіологічним розчином. Ця атрибутика стала своєрідним символом вуличного протесту, до якого додалися ще й різнобарвні дощовики. 

Протест у 2024 році став набагато масштабнішим, вийшов за межі вулиці та поширився на аудиторії. Більшість студентів страйкують, поки «Грузинська мрія» не скасує закон про «іноагентів». 

«Це покоління — без авторитетів і сліпого підкорення їхнім вказівкам, — каже соціолог Іаго Качкачишвілі. — Вони визнають лише горизонтальні, рівні стосунки й зухвало та сміливо вимагають того, що належить їм згідно із законом».

Далакішвілі доповнює, що джерелом інформації для них є не лише дорослі чи люди, які стоять над ними у владі: «Це цифрове покоління, яке народилося у вік технологій і вміє знаходити потрібні дані самостійно».

Цілеспрямовані та відверті

70-річна Марина Кванчилашвілі вже понад 30 років викладає математику. Через неї пройшло і покоління X (1965–1980), і міленіали (1981–1996), а тепер навчає і покоління Z. Вона каже, що кожне з них має свої особливості та вносить свою новизну.

«Покоління Z робить усе неймовірно швидко. Візьмімо екскурсійну поїздку. Раніше треба було скликати батьківські збори, потім — знайти й орендувати автобус, тоді купити їжу тощо, — ділиться вчителька. — Сьогодні ж, коли діти організовують екскурсію, усе готове за пів години: місце обрано, автобус заброньовано, харчування забезпечене. Вони дуже цілеспрямовані та легко все вирішують».

За її словами, це покоління тепле, віддане і любляче в стосунках: «А ще вони великі прихильники порядку. Не б’ються одне з одним, не порушують правил, не спізнюються на заняття на відміну від попередників… Якщо я кілька разів поспіль викликаю когось до дошки, скажуть прямо: чому ви до мене причепилися? Вони вважають усіх рівними й у разі невдоволення висловлюють його».

На думку Марини Кванчилашвілі, чинити опір і забороняти щось Gen Z немає сенсу.

«Восьмикласник вам точно скаже, у якому університеті він здобуватиме ступінь бакалавра, у якій країні потім подаватиме документи до магістратури й коли повернеться, — зазначає вчителька. — У них є свій план — навчатися в Європі, і їхнім намірам ніхто не має протистояти».

Даітове, Сакартвело

Цілеспрямованість нового покоління виявилася й у вуличних протестах. Кілька тижнів, паралельно з великими мітингами, маленькі групи перекривають проспект Руставелі та маршують різними районами міста.

Через них протест розплився по всьому Тбілісі. Наприклад, якщо ви живете в спальному районі, перед вашими вікнами раптом може пройти акція із сотнями мітингувальників, які скандують: «Сакартвело», «Ара русул канонс» («ні російському закону»), дмуть у свистки й кричать. Цей процес Gen Z називають «розбудити сплячих». 

Головне місце для самоорганізації — фейсбук-група під назвою «Даітове» («Залиш у себе»). Створена у квітні, одразу ж після початку протестів, сьогодні вона має близько 200 тисяч підписників.

Спершу метою групи була підтримка людей з регіонів, які хотіли приїхати на мітинги до Тбілісі. Тут їм пропонували ночівлю, допомогу з проїздом, транспортом, харчуванням. Знайшлися навіть люди, готові оплатити кілька автобусів.

У групі можна прочитати багато зворушливих дописів про те, як чиясь бабуся спекла лобіані та хачапурі, щоби погодувати мітингувальників. Або пост подяки таксисту, який безплатно довіз до акції волонтерів, що роздають маски та фізрозчин.

Заарештовані та засуджені

За статистикою МВС Грузії, з 15 квітня заарештовано понад 200 учасників акцій. Серед них багато представників покоління Gen Z, для яких це перше зіткнення із законом.

Одна з них — 24-річна актриса Наталія Кіпшидзе. 28 травня суддя оштрафував дівчину на 500 ларі (приблизно 7200 гривень) за незаконне перекриття дороги перед парламентом 24 квітня.

До суду прийшла разом із батьками. «Мама навіть одяглася ошатно: не щодня буває суд твоєї доньки», — розповідає дівчина.

Наталія з популярної акторської родини: її дід та батько, актори Зураб та Гіоргій Кіпшидзе, давні прихильники влади. Вони підтримували «Грузинську мрію» на всіх попередніх виборах і тоді, коли партія ініціювала закон про «іноагентів», але суд над дочкою став поворотним моментом. 

«Ви що, зовсім збожеволіли? Ви викликали до суду Наталію за те, що вона брала участь у мітингу? Навіщо вам такий закон, за який ви травитимете і судитимете дітей?» — заявив батько Наталії Гіоргій Кіпшидзе у своєму відеозверненні.

Боротьба батьків та синів

24-річна Софо вже другий рік стоїть на акціях проти «іноагентів». І за цей час так і не спромоглася переконати свого батька, який підтримує курс уряду.

Щоранку Софо спочатку читає новини пропагандистських телеканалів «Імеді» та POSTV, щоби послухати поточні наративи уряду та бути готовою відповісти, коли їй зателефонує батько.

«Довгий час я намагалася не говорити з ним на цю тему. Сенсу немає. Він так злиться, що не дає мені договорити. Тато — класична жертва проурядових телеканалів, слово в слово повторює те, що від них чує, — ділиться Софо. — Проурядові медіа публікують відео, вирвані з контексту, називають нас насильницькою групою, якою керує “Національний рух” [колишня провладна партія Саакашвілі]. Мій батько слухає все це та розмовляє зі мною цими меседжами».

Софо каже, що уважно прочитала законопроєкт про «іноагентів», говорила зі знайомими юристами, намагалася пояснити татові, що стоїть на демонстраціях і для його майбутнього: «Я люблю свого батька. Хіба любов до Грузії — це лише про територію та грузинський танець? Любов до Грузії — це любов людей і бажання, щоб вони жили в добрій країні. Я бачила умови для людей похилого віку в Європі й умови для грузинських пенсіонерів. Не хочу залишати покоління наших батьків позаду — за це я і борюся».

«Насильницьке угруповання»

«Насильницькою групою Gen Z» молоде покоління назвав прем’єр-міністр Іраклій Кобахідзе. «Грузинська мрія» та проурядові ЗМІ активно намагаються очорнити молодь, яка бере участь в опорі, та пов’язати її з попередньою владою.

«Відповідальність лежить на всіх суб’єктах, які цілий рік романтизували насильство та називали членів агресивних молодіжних угруповань, пов’язаних із “Національним рухом”, щирими молодими людьми. Це молодіжні організації, зокрема “Джензі”, які об’єднують близько 200 агресивних молодих людей. Я закликаю всіх громадян дистанціюватися від насильницьких дій цих угруповань, які повністю продиктовані вузькопартійними й антидержавними мотивами», — заявив на початку протестів Кобахідзе.

Соціолог Іаго Качкачишвілі вважає, що сьогодні молоде покоління ментально випередило старше. І тепер молодь створює культурні зразки, які має запозичити старше покоління, а не навпаки.

«Це покоління має миттєвий доступ до інформації. Відповідно, вони швидко організують колективні практики, такі як збори, мітинги тощо. Водночас це й освічене покоління, яке чудово знає, що відбувається у світі, знає Важу-Пшавелу [грузинський поет та письменник]. Вони люблять свою країну, але не є націоналістами. Якщо попередні покоління звикли до певного трепету стосовно старшого, то про покоління Z цього не скажеш. Вони поважають за заслуги, а не через вік», — резюмує Іаго Качкачишвілі.

Матеріал створено та опубліковано за підтримки Медіамережі