«Якщо ми будемо добрими та ввічливими, світ стане кращим». Як ведмедик Паддінгтон став амбасадором добра у світі
2017 року в одному зі своїх останніх інтерв’ю «тато» Паддінгтона, письменник Майкл Бонд сказав, що ведмедик — це символ британської толерантності та інтеграції. Паддінгтон — біженець, який став більшим англійцем, ніж самі англійці. А ще — справжнім амбасадором добра у світі.
Майкл Бонд за майже 60 років написав 29 книжок про улюбленця мільйонів, їх переклали на понад 30 мов. До прем’єри стрічки «Пригоди Паддінгтона в Перу», яка стартує в кінотеатрах України 16 січня 2025 року, розповідаємо про цього чарівного ведмедика і його систему цінностей.
Паддінгтон і містер Браун
«Місіс Браун каже, що в Лондоні всі різні, і це означає, що кожен може знайти своє місце. Думаю, вона права, бо хоча я й не схожий на інших, я справді почуваюся тут як вдома»
Напередодні Різдва 1956 року на полиці лондонського магазину Майкл Бонд помітив іграшкового ведмедика, котрий видався йому «доволі засмученим». Бонд подарував його дружині на свято. А сам сів — і за десять днів написав першу книжку. Про того самого ведмедика із табличкою «Будь ласка, подбайте про цього ведмедика. Дякую!» на шиї, котрого на станції «Паддінгтон» знайшла родина Браунів і забрала жити до себе.
За сюжетом книжки Паддінгтон ще маленьким став сиротою, втративши маму й тата через землетрус у Перу. Його виховала тітка-ведмедиця Люсі, та коли їй довелося переїхати до будинку для літніх ведмедів, вона відправила малого в пошуках кращої долі за океан. І Паддінгтон потрапив до Лондона — так само як тисячі дітей-біженців часів Другої світової, котрі назавжди запам’яталися Майклу Бонду з часів його дитинства. «У всіх цих дітей на шиї були ярлики з ім’ям та адресою, а в руках — невеличкі валізки чи пакунки з найціннішими речами. Я вважаю, що немає сумнішого видовища, ніж біженці», — пригадував письменник.
В книжки про Паддінгтона він наче заклав всю ту любов, підтримку та прийняття, котрих були позбавлені ці бідні діти. А на прикладі родини Браунів показав, як можна допомогти адаптуватися тим, хто цього потребує, — і водночас збагатити цим самих себе.
Топ-3 правил життя ведмедика Паддінгтона
«Я ніколи не буду, як інші люди, але це нормально, бо я ведмідь»
Особистість Паддінгтона Майкл Бонд складав із рис, притаманних різним, знайомим йому людям. Але найхарактерніші свої риси — ввічливість, непрактичність і головний убір — ведмедик взяв від батька письменника, Нормана Бонда, який був державним службовцем. «Він ніколи не виходив з дому без капелюха. Навіть заходячи в море, він одягав капелюх, щоб мати що підняти, якщо зустріне когось знайомого. Він би страшенно засмутився, якби не зміг цього зробити», — розповідав письменник.
У Паддінгтона дуже маленьке его, але величезне серце. Саме ця риса дозволяє йому наполегливо працювати, виконуючи будь-яку роботу. Ще ведмедик вміє буквально у кожному відшукати щось хороше і завжди намагається справді зрозуміти іншого. А люди (і ведмедики), які бачать хороші якості в інших, зазвичай є щасливішими та глибше відчувають радість.
Топ-3 правил життя Паддінгтона — це бути добрим, дотримуватися манер і поважати «старомодні» цінності. Це найпростіша порада, але її найважче виконати. У сучасному суспільстві іноді здається, що базові манери й вміння просто бути ввічливим відійшли на другий план. Але приділення уваги базовим манерам — це вияв поваги: до інших і до самого себе. Здається, якби ми всі були трохи ввічливішими один до одного, світ став би кращим. Також Паддінгтон вміє завжди дивіться на все з позитивного боку. А ще — приймати як даність те, що є речі, котрі неможливо контролювати.
Загалом, Паддінгтона можна вважати взірцем майндфулнесу та резильєнтності — чи не найголовніших психологічних навичок для хоча б більш-менш комфортного існування у сучасному тотально некомфортному світі. Вони дозволяють жити повним життям, краще розуміти себе й оточуючих, приймати себе та їх такими, як є, і діяти з повною включеністю в «тут і зараз».
Сендвіч із мармеладом у капелюсі
«Мудрий ведмідь завжди тримає сендвіч із мармеладом у капелюсі на випадок надзвичайної ситуації»
Цей лайвгак Паддінгтона перейняла навіть Її Величність Єлизавета II, котра одного разу запросила ведмедика на чаювання у Букінгемському палаці. І коли ведмедик вирішив пригостити її сендвічем, королева дістала із сумочки власний — зі словами: «Я тримаю свій тут — про запас».
Це — епізод із відео до Платинового ювілею правління Єлізавети II. Воно вийшло буквально за кілька місяців до того, як Її Величності не стало, тож його можна вважати однією з останніх публічних появ королеви. І фото з цього чаювання ми, до речі, побачимо у новому фільмі (на це автори стрічки отримали спеціальний офіційний дозвіл Букінгемського палацу).
Цінності, з якими асоціюється Паддінгтон, близькі не лише королівській родині, але й такій серйозній і важливі структурі, як UNICEF. Ще 2017 року організація оголосила про унікальне партнерство з культовим ведмедиком, щоб сприяти захисту прав дітей у всьому світі. З того часу це партнерство зібрало 7,1 млн фунтів стерлінгів і подарувало знання та досвід Паддінгтона багатьом дітям у різних куточках світу.
І, до речі, 24 грудня 2024 року на запрошення UNICEF і Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей Паддінгтон вперше завітає в Україну. На міжнародному поїзді ведмедик прибуде на центральний залізничний вокзал у Києві, щоб зустрітися з українськими дітьми, на власному прикладі розказати про важливість родини для всіх та долучитися до кампанії «Україна для кожної дитини». За словами організаторів, у такий спосіб хоче підтримати українських дітей, які зростають без турботи батьків, та привернути увагу громадськості до проблеми виховання дітей поза сімейним оточенням.
«Пригоди Паддінгтона в Перу»: сюжет
«Тітонька Люсі знайшла мене, коли я був ведмежам. Тепер мені треба знайти її»
Новий фільм про Паддінгтона присвячений темі родини навіть більше, ніж попередні частини цієї кінофраншизи — до речі, найуспішнішої кінофраншизи Великої Британії. Перші два фільми якої зібрали в прокаті по всьому світу близько $500 мільйонів.
По-перше, свої сімейні зв’язки та єдність тут відновлює родина Браунів, а по-друге — сам Паддінгтон. Історія починається в Лондоні, де Паддінгтон отримує листа від черниці (Олівія Колман), яка керує тим самим будинком для літніх ведмедів, де мешкає його тітка Люсі. І черниця пише, що Люсі дуже сумує за Паддінгтоном.
Своєю чергою, члени сім’ї Браунів (Г’ю Бонневіль, Емілі Мортімер, Мадлен Гарріс, Самуель Джослін) починають віддалятися одне від одного – через особисті розбіжності, а також тому, що старша донька подружжя Браунів Джуді збирається їхати до університету. І це вносить зміни в уклад життя родини.
На цьому тлі спільна подорож до Перу видається прекрасною ідеєю, щоб укріпити родинні зв’язки. Але діставшись до місця, Бауни та Паддінгтон дізнаються, що Люсі зникла з будинку для літніх ведмедів і вирушила у таємничий квест амазонськими джунглями. Щоб її відшукати, ведмедику і Браунам доведеться поплисти Амазонкою у глиб джунглів. Вони винаймають річковий катер під управлінням харизматичного капітана (Антоніо Бандерас). Але згодом квест із пошуків тітоньки перетворюється ще й на квест із пошуку скарбів загубленого міста Ельдорадо, у яких, здається, ну дуже зацікавлені капітан і черниця…
Моральний компас
«Гадаю, Паддінгтон є для мене втечею від сучасного світу, котрий, чесно кажучи, багато чим мене дуже засмучує», — казав Майкл Бонд в одному з останніх своїх інтерв’ю.
Письменник помер 2017-го у віці 91 року. Та за життя Майкл Бонд встиг не лише благословити кінострічки про свого найвідомішого персонажа, але й з’явитися у перших «Пригодах Паддінгтона» (2014) у камео в сцені у ресторані.
Для Майкла Бонда Паддінгтон був своєрідним моральним компасом. За словами удови письменника Сьюзан Роджерс, коли її чоловік опинявся в складній ситуації, він часто уявляв, як би на це відреагував його пухнастий друг. «Я так не роблю, — каже вона. — Але я приймала його погляди. Паддінгтон бачить речі дуже прямо й просто. Якщо уявити, як би він відреагував, то, ймовірно, це і буде правильний шлях». І, погодьтеся, надійний компас ніколи й нікому не буде зайвим.
