Без сексу, закоханостей і сеансів у кафе: яким має бути адекватний психотерапевт та де його шукати

За даними МОЗ, станом на жовтень 2022 року від початку війни по психологічну допомогу звернулося понад 650 тисяч українців. Однак культура піклування про психічне здоров’я не так розвинена в Україні — як і розуміння різниці між психотерапевтом і психіатром та як виглядає етика професійних стосунків з профільними спеціалістами. Заборона розповідає, як обрати потрібного фахівця та як виглядають порушення етики, після яких варто звернутися до іншого спеціаліста.   

Як зрозуміти, який спеціаліст мені потрібен?

Передусім необхідно розібратися із запитом.

У психолога, психотерапевта й психіатра різне поле відповідальності. 

Психолог не має медичної освіти й не може проводити терапію. Зазвичай це людина, які закінчила факультет психології або пройшла профільне неформальне навчання. Звертатися до психолога треба тим, хто прагне самовизначитися, має кризи на роботі або в комунікації з іншими людьми. Грубо кажучи, психолог — це кваліфікований співбесідник, який через розмову допомагає впоратися із запитом клієнта.

Психотерапевт має ширший і більш комплексний інструментарій — різні типи терапії, кожна з яких має свою методологію. Як зазначає Сиваченко, є психотерапевти й лікарі-психотерапевти, і другі мають медичну освіту. Щоб стати психотерапевтом, психологу або психіатру треба пройти профільне навчання в одному чи декількох методах терапії. 

Психотерапевт здатен допомогти розібратися з неврологічними та фізіологічними проблемами, які впливають на фізичний стан, а також працювати з тривожними, депресивними й невротичними станами та розладами малої психіатрії в співпраці з психіатрами. До психотерапевта слід іти, якщо відчуваєте паніку, страх, проблеми зі сном та апетитом чи навʼязливі обсесивні думки. Ці спеціалісти проводять лікувальну терапію, але не можуть призначати медикаменти.

Однак якщо всі ці симптоми не дають вам нормально жити, ймовірно, знадобиться допомога психіатра. Це спеціаліст із вищою медичною освітою, який працює з нейрофізіологічними й нейрохімічними причинами психоемоційних станів. Саме психіатр може ставити вам діагноз та призначати медикаменти.

Що потрібно знати, щоб не натрапити на шарлатана?

Ліцензія. В Україні наразі немає ліцензування психологів та психотерапевтів. За законом ліцензія потрібна тільки психіатру.

Освіта. І в психотерапевта, і в психолога має бути вища освіта — без неї спеціаліст не має права консультувати. Варто звертати увагу на навчальний заклад, який видав диплом.

«Коли ми почали працювати з проєктом Teplo.app, стикнулася з чимось новим для себе: люди писали про наявність диплома психолога, а коли ми перевіряли назву закладу, який його видав, виявлялося, що то релігійна установа. Навряд така освіта буде якісною», — пояснює Ілона Сиваченко.

Додаткове навчання. У більшості етичних кодексів психологів та психотерапевтів (наприклад, тут, тут і тут) є пункт про обовʼязкове регулярне підвищення кваліфікації. Спеціаліст має стежити за новітніми дослідженнями та вдосконалювати свої навички на профільних курсах. Тому під час вибору фахівця варто враховувати сертифікати й дипломи з цих курсів. 

Кількість годин навчання. У більшості сертифікатів додаткової освіти прописано тривалість курсу. Двогодинний інтенсив може містити якісну і концентровану інформацію, однак комплексність тем психологічного і психіатричного поля потребує 30, 50, 70 або більше годин.

Власна психотерапія та супервізія. У спеціаліста має бути власний психолог або психотерапевт через високе емоційне навантаження в професії. Також кожен психолог і психотерапевт має регулярно проходити супервізію або інтервізію — парні або групові сеанси, де психотерапевти діляться досвідом та обговорюють випадки, над якими працюють. 

Досвід роботи. Багато спеціалістів озвучують свій досвід роботи в роках. Проте, пояснює Сиваченко, стаж у 12 років насправді може виявитися кількома клієнтами на рік. Тому варто запитувати ще й кількість годин консультування.

Як обрати психотерапевта за методом терапії?

Є десятки різних методів психотерапії: когнітивна, поведінкова, гештальт, психоаналіз, психодрама, арттерапія тощо. Котрий обрати — вирішувати вам. Радимо прочитати інформацію про найпоширеніші методи та зупинитися на тому, який за вашими відчуттями підійде найкраще. 

«Для когось гештальт — це вирішення питань, а для інших він не працює. Методи відрізняються процесом, тривалістю. Є, наприклад, методи, коли людині допомагають вирішити проблему приблизно за три сесії, — говорить Сиваченко. — Це дуже поверхнево — як вилікувати нежить: без причин, а просто симптом. На більш-менш якісне пропрацювання потрібно мінімум 10 зустрічей».

Перш ніж іти на сеанс до психотерапевта, варто ретельно вивчити, як саме відбувається лікування в методі, у якому він практикує. Це потрібно, по-перше, щоб розуміти, чого очікувати, а по-друге, щоб уміти виявити, де спеціаліст виходить за межі своєї компетенції. 

«Наприклад, якщо в людини проджект-менеджментне мислення, тобто їй потрібні таблички, конкретні інструкції та вправи, — ліпше придивитися до когнітивно-поведінкової терапії. Цей метод якраз передбачає логічний і структурований підхід, — пояснює експертка. — Якщо людина більш емпатійна та їй важливо виговорюватися, тоді, можливо, краще підійде гештальт».

Скільки часу займе психотерапія?

Терапія не обов’язково має тривати роки. Займатися з терапевтом три роки без перерви — не найкраща ідея. У клієнта формується привʼязаність до спеціаліста, а це може нашкодити процесу. Якщо відчуваєте, що проблема, з якою ви прийшли, довгий час не вирішується, варто або змінити спеціаліста, або зробити перерву на кілька місяців. 

«Якоїсь миті людина перестає ухвалювати рішення — і перекладає відповідальність [на спеціаліста]. Немає точної цифри, скільки конкретно потрібно сеансів для вирішення тої чи іншої проблеми, — каже експертка. — Але від трьох місяців до пів року — це мінімальний і нормальний строк. Якщо людина не може витримати два місяці без психолога і в неї немає медикаментозного лікування, то до спеціаліста виникає дуже багато запитань».

Як зрозуміти, що психотерапевт порушує етику?

Психолог та психотерапевт зобов’язані дотримуватися певних правил, щоб не нашкодити клієнтові. Між спеціалістом та пацієнтом мають бути чіткі кордони, виходити за які суворо заборонено. Наприклад, із психологом не може бути жодних інших взаємин, які б виходили за рамки медичної етики й сервісу: фахівцю заборонено дружити з клієнтом, приймати від нього послуги чи подарунки, вести разом бізнес і, звісно ж, мати романтичні та сексуальні стосунки. 

«Часто психологи, які зустрічаються з клієнтом раз на тиждень, можуть не відповідати на особисті повідомлення між сесіями — це про особистий кордон, — пояснює Сиваченко. — Він потрібен, щоб не стиралася межа між другом та спеціалістом. Це дуже важливо. Клієнт має усвідомлювати: якщо психолог переходить до таких тісних стосунків, наче з подружкою, то це red flag».

Один з поширених тропів — поява (псевдо)романтичних почуттів до спеціаліста. Якщо професіонал помічає закоханість клієнта, то має або допомогти пропрацювати це почуття (чому воно виникло та що за ним стоїть насправді), або відправити до іншого фахівця. 

«Це дуже часта ситуація, тому що перед тобою сидить людина, якій ти довіряєш на 100%. Водночас клієнт може проходити через складнощі в родині — наприклад, з власним партнером, — говорить експертка. — Спеціаліст має обробляти це як кейс, пояснювати, що з ним відбувається. Але якщо реакція людини щодо психолога стає емоційнішою, він має рекомендувати їй іншого спеціаліста».

Сетинг — тобто місце проведення сеансів та їхня тривалість — також дуже важливі в психотерапії. Якщо психотерапевт скорочує сесії через власні причини або, навпаки, регулярно дозволяє 55-хвилинному сеансу перетекти у двогодинний — це, окрім екстремальних випадків, не піде на користь терапії. Чіткі часові межі дозволяють утримувати фокус і клієнта, і терапевта. 

Те саме стосується місця проведення терапії. Якщо це онлайн-сеанс, переконайтеся, що психотерапевт не перебуває в цей час у людній локації. Парки, кафе та загалом будь-які публічні місця не підходять для терапії, якщо цього не передбачає метод лікування. Психотерапія — доволі інтимний процес і потребує концентрації на емоціях та почуттях, а це важко зробити, якщо повсюди багато подразних факторів. До того ж у публічних місцях ваш сеанс не може бути повністю конфіденційним, а це теж одне з порушень професійної етики.

Конфіденційність — ще один украй важливий аспект. Те, що відбувається на сеансі, має залишатися на сеансі. Психолог чи психотерапевт хоч і не складали присяги Гіппократа, та все одно мають зберігати лікарську таємницю. Усі обговорення фахівцем вашого випадку з колегами можуть відбуватися виключно без імен та інших деталей, які б прямо чи опосередковано вказували на вас. 

Психотерапевт не повинен ділитися з вами власними життєвими подіями: хоч він і може розповідати про свій досвід, але це не має перерости в ситуацію, коли ви знаєте про свого терапевта більше, ніж він про вас. Усі сесії мають бути сконцентровані тільки на вас і на ваших емоціях і почуттях. 

Також фахівцям не дозволено ставити діагнози людям, про яких ви можете розповідати. Наприклад, неприйнятно, коли психотерапевт називає вашого колишнього «нарцисом» або діагностує вашому начальнику соціопатію. 

Окрім того, психотерапевт не може паралельно брати кількох клієнтів, обʼєднаних якимись близькими стосунками: романтичних партнерів (якщо мова не про сімейну терапію), близьких друзів, родичів тощо.

«Я не рекомендую мати одного психолога на всю компанію, — розповідає Сиваченко. — Це стає проблемою, коли люди починають комунікувати зі спеціалістом на одну й ту саму тему — і йому самому може стати важко відділяти одну історію від іншої, фокусуватися на кожній людині окремо. Проте за етичними мірками психолог чи терапевт може працювати окремо з парою, яка розлучилася. В такому разі фахівець має повідомити обох клієнтів про це й дістати згоду на подальшу терапію. При цьому він не може обговорювати слова однієї людини, сказані на терапії, з іншим клієнтом — це порушення етики».

Де шукати спеціалістів?

Якщо йдеться про лікарів, то в клініках. У багатьох приватних медичних установах є відділення психіатрії, або ж лікарі-психотерапевти можуть працювати в неврологічних відділеннях. Тут все відбувається так само, як зі звичайними лікарями: спираючись на онлайн-відгуки або за рекомендацією знайомих ви йдете до конкретного спеціаліста. Утім, такий спосіб вибору фахівця не дає стовідсоткової гарантії, що саме цей лікар зможе вам допомогти. Адже лікувати психіку — індивідуальний і складний конструкт — не те ж саме, що лікувати однакові для всіх застуду чи запалення легень.

Що стосується психологів та психотерапевтів без медичної освіти, їх можна знайти на різноманітних платформах. Ось декілька з них.

Teplo.app — добирає спеціаліста згідно з вашим запитом. Щоб співпрацювати з платформою, фахівець має пройти ретельну перевірку — всіх кандидатів відбирає керівництво. Сервіс позиціює себе як помічник, оскільки консультування здебільшого відбувається в чаті застосунку. Проте є можливість відеосеансів. Тиждень спілкування в чаті коштує 890 гривень. Додати відеоконсультацію коштуватиме 1099 гривень. Із запитами, повʼязаними з війною, працюють безплатно.

HoldYou — платформа, яка співпрацює з понад 40 спеціалістами різного профілю — від сімейних психологів до психологів-сексологів. Одна сесія коштує 990 гривень, пʼять — 4750 гривень, десять — 9000 гривень.  

Pleso — працює в Україні та Польщі. Сесії відбуваються онлайн через відеозвʼязок. Додаток пропонує базу перевірених психотерапевтів з практичним досвідом від трьох років. Ціна послуг усіх терапевтів фіксована: 1280 гривень за індивідуальний сеанс, 1680 — за парний.

Qui.help — платформа, на якій можна самостійно обрати психотерапевта за напрямом, проблематикою, методом, віком, гендером тощо. Консультувати через платформу може фактично будь-хто, якщо має запрошення від верифікованого користувача. Тому слід ретельно вивчати профілі психотерапевтів на сайті та за можливості просити показати дипломи й сертифікати під час зустрічі.
Meclee — сервіс з власною базою психологів. Тут за вашим запитом доберуть найвідповідніших спеціалістів і запропонують декілька кандидатів. Ціна відрізняється від кваліфікації та досвіду роботи психолога. Проте сервіс обіцяє заморозити ціну за консультацію на рік. Консультації можуть відбуватися за допомогою відеозвʼязку або в чаті.