Юліуш Дуткевич: етнографія Покуття і Гуцульщини на світлинах українського фотографа ХІХ сторіччя

2024 року Україна святкує ювілейну дату — 190-ліття від дня народження видатного літописця карпатської Галичини Юліуша Дуткевича (1834–1908).

Останні 25 років свого життя він мешкав у Коломиї, де творив фотографічні шедеври європейського рівня й прославив свій край на всю Австро-Угорську імперію, куди входила і Галичина. Достатньо сказати, що влітку 1880-го в місті відбувалася грандіозна Етнографічна виставка, на якій народними типами й світлинами Східних Карпат милувався монарх Австро-Угорщини — імператор Франц Йосиф І.

Михайло Чернічкін побував у Коломиї й спеціально для Заборони розповідає про піонера галицької фотографії та його спадщину.

Світлописець Галичини та Буковини

Упродовж багатьох десятиліть ХІХ сторіччя Юліуш Дуткевич потрапляв до широкої аудиторії через пресу та наукові, історичні й етнографічні видання Європи.

Проте жодного з відомих нині майстрів світлопису Галичини другої половини ХІХ сторіччя, ані навіть разом усіх узятих, не можна порівняти з Юліушем Дуткевичем з Коломиї, чиї світлини значною мірою сформували образ Галичини, Покуття і Буковини. Невідомий широкому загалу творчий доробок привернув до себе увагу мистецтвознавців лише на початку 2000-х років. Як результат, європейці та канадці змогли ознайомитися з роботами Дуткевича на фотографічних виставках у Кракові, Варшаві й Торонто. У 2022–2023 роках авторську виставку українця побачили шанувальники історії фотографії у Віденському музеї народної творчості (Volkskunde Museum Wien).

Точних біографічних відомостей про фотографа Дуткевича досі немає. Якимось загадковим мороком скриті від нас часи як народження, так і смерті фотографа. Лише велика творча спадщина — фотографії, альбоми та поштівки — дає нам змогу усвідомити й правдиво окреслити всі події та місця роботи світлописця, зрозуміти етапи його художніх пошуків.

Юліуш Дуткевич: історія сім’ї

Дослідники з України й Канади постійно відшукують нові факти про Юліуша Дуткевича і пропонують свої версії його біографії. Остання ґрунтовна праця належить дослідниці з Канади Ксенії Кєбузинській, яка виявила в бібліотеці Торонтського університету альбом з роботами Дуткевича. З її знахідок можна дізнатись і про історію сім’ї фотографа.

Юліуш народився в Будапешті 1834 року. У той час його батько, русин родом з Надвірної, служив в австрійському війську артилеристом. Після армії він повернувся додому, а пізніше оселився в Станіславові (сьогодні — Івано-Франківськ), де відкрив палітурну майстерню. У 1848–1849 роках, під час «Весни народів», батько Дуткевича знову пішов у військо і став на захист міста від польських повстанців. Був нагороджений і переведений до Чернівців на вищу посаду.

Відомо, що в Чернівцях його син Юліуш одружився. Молоде подружжя, схоже, почало свій самостійний життєвий шлях у маленькому буковинському містечку Сучава (нині це територія Румунії). Перша дружина Дуткевича була помітно за нього старшою, працювала модисткою, шила клієнтам модний одяг.

Юліуш, який з дитинства цікавився батьківською справою зі створення книжкової та альбомної продукції, відкрив у Сучаві палітурну майстерню. У своїх рекламних оголошеннях того часу він запрошував громаду замовляти фотографічні портрети. Після смерті дружини Дуткевич переїхав до Станіславова, де до 1874-го займався фотографією. У 1875–1876 роках пробував налагодити свій фотографічний бізнес у Львові. Справу спіткала невдача, і 1877-го він осів у Коломиї, якій віддав 25 років невтомної праці у фотостудії.

Перший фотограф Коломиї

Сьогодні, 150 років по тому, в місті майже не залишилося слідів про першого фотографа Коломиї. Лише у двох музеях — народного мистецтва та історії міста — збереглися з два десятки його світлин.

Серед збереженого спадку фотографа, представленого Національним музеєм народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, виявилася одна дійсно неоціненна знимка. Надрукована на альбуміновому папері, кабінетного розміру, тоненька і делікатна. Хтось двічі синім чорнилом на лицевому боці впевнено промаркував рік її створення — 1872, а на зворотному написав назву «Гуцул». Співробітники музею зберегли для нащадків цей давній артефакт студії Дуткевича 150-річної давнини. З упевненістю можна сказати, що одна з найвідоміших робіт Юліуша Дуткевича, яку іноді називають «Циган-водовоз із Косова», була вперше надрукована 1872 року, коли він плідно працював у Станіславові. 

До подорожі в Коломию мене спонукали сподівання побачити ще одну світлину Дуткевича, вагому не тільки для історії світлопису, але і для історії України.

Це великоформатна групова фотографія селян з найближчих містечок, які привезли повні фіри каміння для початку будівництва в Коломиї Руського народного дому. Того самого дому, в якому нині розташований Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського. Настоятель греко-католицької церкви села Мишин, історик, громадський діяч, письменник отець Йосафат Кобринський останні 20 років свого життя втілював ідею спорудження в Коломиї Народного дому — культурного і просвітницького осередку української громади. Навесні 1892 року Кобринський запросив Юліуша Дуткевича сфотографувати початок будівництва, щоб привернути більшу увагу суспільства до цього проєкту. Вся Коломийщина збирала кошти — на викуп ділянки землі, проєкт і забудову. Триповерхову споруду зводили в центрі Коломиї десять років — Дім відчинив свої двері у 1902-му, коли головний будівничий з Мишина вже відійшов у засвіти…

Ось як описувала коломийська газета «Русская рада» № 104 за 1892 рік історію цієї світлини: «Коли всъ фъри прибули на пляцъ будови и скинули привесший камънь, тогда уставилися въ порядку, а Всечест, Господинъ Юлій Дуткевичъ, мъстцевый фотографъ, отфотографовавъ всъх прибувшихъ… Жаль нам только, що честныи громадяне зъ Испаса запознилися не много, коли вже апаратъ фотографичый отнесено додому, и не можъ було по разъ вторый трудити даромъ пана Дуткевича, который свою працю и выдатки офъровавъ на въчную памятку. Образъ той буде умъщеный въ комнатъ будущого храма народов…»

Будівля-ранчо на вулиці Панській у Коломиї

Третя світлина Дуткевича, яка назавжди закарбувалася в моїй голові, постійно нагадувала лише одне: «Місце зустрічі змінити не можна. Це вулиця Панська в Коломиї!». 

1878 року на околиці міста, там, де селилися лише бідні юдеї, Юліуш Дуткевич орендував великий дерев’яний склад під фотостудію. Одразу дав оголошення в газеті та для нього, ймовірно, зробив рекламну фотографію свого закладу в стилі американського Дикого Заходу. Феєричне промо студії й феєричний знімок. Історична будівля-ранчо на вулиці Панській, 2 вистояла у двох світових війнах, але була зруйнована радянською владою в 1950-х роках. Коли дорогу від центру до залізничного вокзалу розширювали, це місце закатали асфальтом, і тепер нумерація будинків на сучасній вулиці Франка починається з чотирьох.

Як виглядав Zaklad fotograficzny J. Dutkiewicza 152 роки тому на оригінальному відбитку Дуткевича, можна побачити на фотовиставці «Невідомий фотограф Ю. Дуткевич», яка діє з 6 серпня 2024 року в музеї Гуцульщини і Покуття. Це вже втретє світлини майстра експонують у Коломиї. Вперше це відбулося на Виставці фотографічній 1871 року, на якій Дуткевич здобув свою першу професійну нагороду, вдруге — на тріумфальній Етнографічній виставці 1880-го, де він також отримав медаль. З нетерпінням чекаю на цьогорічну подію, адже це буде моя реальна «зустріч на вулиці Панській».