Навесні 2014 року в Донецьку, окрім сепаратистських гасел на мітингах «Російської весни», звучали також антиолігархічні: «Влада — народу», «Підприємства — людям». На таких настроях жителів тоді зіграли творці проєкту «Донецька народна республіка». Однак зараз владу, вплив і великі підприємства тримають у своїх руках лідери самопроголошених «республік» і їхнє оточення. Видання «Новини Донбасу» провело розслідування про сучасних олігархів «народної республіки». Заборона публікує цей текст із невеликими змінами.
ДМИТРО ЄГУРНОВ
Становище Єгурнова за «ДНР»
У 2014 році ситуація на Донбасі кардинально змінилася: почався збройний конфлікт, а Донецька й Луганська області були розділені лінією фронту. Звичайно, згубними ці події були і для бізнесу: на тлі війни відбувалося ще й мародерство з «віджимом». Але в наших героїв — Ігоря Андрєєва і Дмитра Єгурнова — справи йшли та йдуть чудово. Про них буде написано по черзі, щоби не заплутувати читача. Почнемо з Дмитра Єгурнова, який, на відміну від Ігоря Андрєєва, не володів великим бізнесом до 2014 року.
Для початку розповімо, як Єгурнов влаштувався при угрупованні «ДНР». Але тут спойлер: його бізнес продовжував працювати й на підконтрольній території (звичайно, у зв’язці з бізнесом на непідконтрольній). Його компанії навіть вигравали тендери від українських державних компаній — але на цьому докладніше зупинимося в другій частині розслідування.
На початку війни в умовах дефіциту товарів і продуктів в ОРДЛО продовольчий бізнес став лідером за прибутковістю. Дмитро Єгурнов забезпечив собі надприбутки саме завдяки йому. У листопаді 2014 року він створив ТОВ «Мастер-Торг» і зареєстрував його в непідконтрольній Україні Макіївці (звичайно, в обхід української податкової). Компанія, як написано на їхньому сайті, — головний дистриб’ютор харчових продуктів в так званих «ДНР» і «ЛНР» і фактично монополіст у секторі експортно-імпортних операцій в ОРДЛО.
У 2015 році фірма заснувала власну торговельну марку консервованих продуктів Bocado і заполонила ними полиці магазинів на непідконтрольній території.
Продукція Bocado в Донецьку. Фото: «Новости Донбасса» / Otzovik
Продукцію виготовляють у російському місті Бєлгород. На тій самій банці бачимо ще одну компанію — ТОВ «Мастер-Трейд», яка, за даними російських реєстрів, також належить Дмитру Єгурнову. Саме ця компанія з 2017 року відіграє особливу роль у його бізнес-схемі. Через «Мастер-Трейд» поставляється весь товар із Росії тими фірмами, які бояться взаємодіяти з так званими «ДНР» і «ЛНР» прямо.
Після введення торгової блокади прямо постачати товари і продукти з підконтрольної території на непідконтрольну було вже неможливо. Потрібно було вигадати обхідний шлях — реекспорт. Ці компанії через фірми-прокладки в Канаді, Великобританії та навіть Азербайджані поставляли товари в Росію — уся інформація про це є в матеріалах кримінальної справи проти них. Швидше за все, це здійснювалося через російську компанію Єгурнова «Мастер-Трейд».
Уривок зі справи: «Надалі, з використанням схеми перерваного транзиту (реекспорту), продукція поставляється через Міжнародний пункт пропуску «Матвіїв Курган» на території Донецької та Луганської областей, контрольовані окупаційною адміністрацією.
На думку аналітика «Донецького інституту інформації» Віталія Сізова, успіх Єгурнова був би неможливий без тісних зв’язків з окупаційними адміністраціями.
«Природно, вони не можуть вести свої справи без протекції самопроголошеної влади — попередньої або нинішньої. Їм це життєво необхідно в ситуації, де правового поля немає взагалі, де все приймається на розсуд перших осіб. Немає виборів, немає жодної можливості впливати на рішення влади. Вони можуть працювати тільки з їхнього благословення, і між ними вибудовуються якісь неформальні відносини — у тому числі й фінансові», — зазначає Сізов.
Реклама продукції, що поставляється «Мастер-Торгом», у Донецьку. Фото: «Новости Донбасса»
Друг головного
Дмитро Єгурнов наближений до глави «ДНР» Дениса Пушиліна. Крім чітко налагодженої бізнес-схеми на це вказує ціла низка фактів. По-перше, вони обидва з Макіївки і, судячи з усього, друзі. Після того як Денис Пушилін змінив Захарченка на посаді глави «ДНР», становище «Мастер-Торгу» покращилося. Наприклад, Денис Пушилін особисто своїм указом виділив компанії «Мастер-Торг» у квітні 2020 року 500 мільйонів рублів ($ 6,8 млн) кредиту.
Причому обсяг виділених іншим компаніям коштів сукупно менше суми, яку дали «Мастер-Торгу». Так званий «указ» про виділення коштів прихований на сайті Пушиліна, але потрапив у мережу в результаті «зливу». Крім того, від «ДНР» компанія Єгурнова за два роки отримала 11 мільйонів рублів ($ 150 тис.) замовлень на тендерах. Це доводить її особливе становище і стосунки із самопроголошеною владою в особі Дениса Пушиліна.
«Він виділяється тим, що в нього є близькість, доступ до тіла Пушиліна. Відповідно, він може отримувати фінансування з бюджету незаконних збройних формувань поза конкурсом, — зазначає правозахисник, засновник «Східної правозахисної групи» Павло Лисянський. — Ми можемо бачити, наскільки ці дотації йдуть саме по кишенях бойовиків, тому що ми ж усі бачили інфраструктуру в Донецьку і в інших містах».
Також Єгурнов спонсорує безліч заходів, що проводяться в ОРДЛО, місцевий футбольний чемпіонат, бійцівські ліги, входить до різного роду «робочих груп» при так званому «уряді».
«Мастер-Торг» Єгурнова спонсорує спортивні події в ОРДО. Фото: СК «Гвардієць», Донецьк
Інформація про те, що Єгурнов і Пушилін — друзі та партнери по схемах збагачення, з’являлася в анонімних телеграм-каналах. Про це писали й функціонери «ДНР», які з тих чи інших причин тепер перебувають в опозиції до верхівки угруповання.
Додаткові підтвердження їхньої дружби є й у соцмережах. Син Єгурнова В’ячеслав зараз живе в Донецьку або Макіївці — ось його сторінка в соціальній мережі «ВКонтакте».
Фотографій небагато, але з того, що є, можна зрозуміти, що його сім’я живе безбідно: літній курорт, зимовий курорт — не кожен підліток із Донецька може похвалитися таким. В друзях у нього можна знайти Кіру Пушиліну — це дочка Дениса Пушиліна.
Також Дмитро Єгурнов, за даними наших джерел, контролює один із донецьких телеканалів — «Юніон». Водночас канал формально вважається власністю «ДНР» і транслює пропаганду. «Юніон» — єдиний телеканал в ОРДЛО, де прямо піарили «Мастер-Торг» Єгурнова.
І, на відміну від інших медіаресурсів «ДНР», сюди явно вкладають багато коштів. За аналогією з «Мастер-Торгом» із так званого «республіканського бюджету ДНР» «Юніону» за підписом Дениса Пушиліна виділяються мільйони рублів — і це лише те, що потрапило в мережу.
Український бізнес Єгурнова
Єгурнов в українських реєстрах значиться бенефіціаром і власником декількох ТОВ — «Інтерелектро-2010, «Мастер-Кабель Україна» та «Мастер-Кабель Київ».
До 2017 року ці три компанії спокійно працювали в українському правовому полі й вели торгівлю з компаніями з непідконтрольної території, отримуючи прибуток. Так, за 2017 рік компанія «Інтерелектро-2010» отримала 42 мільйони гривень ($1,55 млн) виручки. За 2016–2017 роки «Інтерелектро-2010» реалізувала державні тендери на загальну суму 3 мільйони 300 тисяч гривень ($120 тис.), а компанія «Мастер-Кабель Україна» — на 1,7 мільйона гривень ($63 тис.). Саме ці фірми займалися поставками товарів на непідконтрольну територію компанії самого Єгурнова — «Мастер-Торгу» — й іншим зареєстрованим у «ДНР».
Ці схеми не обійшли увагою правоохоронці і спецслужби України: три зазначені компанії стали фігурантами кримінальних справ про фінансування тероризму. СБУ в матеріалах проваджень, з якими ознайомилися «Новости Донбасса», стверджує, що Єгурнов передав компанії підставним особам, але досі контролює їх, отримуючи прибуток.
У СБУ, судячи з усього, зібрані докази — та ось що нам вдалося знайти про цих підставних осіб та їхні зв’язки з бізнесменом із «ДНР».
Свої прикрили
Єгурнов перестав бути бенефіціаром компаній тільки в серпні 2017 року. ТОВ «Мастер-Кабель Україна» з юридичною адресою в Києві зараз належить Александровій Тетяні Василівні, а ТОВ «Інтерелектро-2010» з юридичною адресою в Маріуполі — Бажановій Анастасії Вікторівні.
Про Александрову інформації вкрай мало, а от Бажанова, як випливає з даних реєстрів, управляє 15 компаніями в різних точках України, але водночас у 2020 році обвинувачувалася в крадіжці перфоратора вартістю в 650 гривень ($24). Вже у 2021 році вона отримала собі «Інтерелектро-2010». До Бажанової компанія належала Шакулі Сергію Валерійовичу. Ми без зусиль знайшли його в соціальних мережах.
Він сам із Макіївки, зараз живе в Київській області. А в друзях у нього Олексій Єгурнов — батько Дмитра Єгурнова.
У розмові з журналістом «Новостей Донбасса» Шакула заявив, що «не знає» про компанії «Інтерелектро-2010», Олексія і Дмитра Єгурнових, а соцмережі «не веде».
Але це ще не все. В інших двох кримінальних справах ТОВ «Інтерелектро-2010» проходить разом із ТОВ «Торговий Дім «Інтерелектро-Київ» і ТОВ «Торговий Дім «Інтерелектро». Компанії створені у 2017 і 2016 роках відповідно. Бенефіціаром є Вадим Павлович Бобрицький. Покопавшись в архіві сайту «Інтерелектро», ми дізналися, що раніше він був сайтом «Мастер-Кабеля» Єгурнова.
Знайти Вадима Бобрицького в соціальних мережах також було неважко: він із Донецька, зараз живе в Києві. У друзях у нього теж є батько Дмитра Єгурнова.
Ми зв’язалися з Бобрицьким — він визнав, що знайомий із Дмитром Єгурновим, але сказав, що зараз із ним не спілкується.
Поза увагою лишилася тільки ТОВ «Мастер-Кабель Монтаж», яка теж фігурує в кримінальних справах. Бенефіціар — Чеховський Антон Володимирович. Він теж макіївчанин, але зараз живе в Москві. У друзях «ВКонтакте» в нього син Дмитра Єгурнова В’ячеслав.
Дмитро Егурнов використовував усіх цих «майстрів» та «інтерелектро» для співпраці з зареєстрованими в «ДНР» «Мастер-Торгом», «Галактикою», «Інтер-Торгом» та іншими, стверджують у СБУ.
Ланцюжок склався. Чи використовують цю схему зараз — невідомо. Але, швидше за все, Єгурнов повністю переорієнтувався на Росію і продовжує успішно вести свій бізнес в ОРДЛО.
Інфографіка: «Новости Донбасса»
ІГОР АНДРЄЄВ
Піднявся в 90-х
До 2014 року Ігор Андрєєв був зовсім не бідною людиною. Його пов’язували з ОЗУ «Люкс» (або як їх ще називали — «Боксери»). Туди входили його друзі — співвласники бізнесу Юрій Рубан і Геннадій Узбек.
З 90-х, після розпаду СРСР, Андрєєв займався заготівлею та продажем металобрухту. Основні його активи: Донецький металопрокатний завод, електроплавильний завод «Електросталь» (Курахове) і «Вторсировина». Наприкінці нульових компаньйони, що стали одними з найбільших продавців брухту, почали вибудовувати ланцюжок «чорний лом — сталева заготовка — сортовий прокат».
Крім металургії в нього була компанія з виробництва морозива, молочних продуктів і напівфабрикатів — ПрАТ «Геркулес». Жителі України добре знають цю торговельну марку і, можливо, навіть пам’ятають її епатажну рекламу 2011 року.
У тому ж 2011 році український Forbes оцінював активи Андрєєва в 85 мільйонів доларів. Після захоплення частини Донецької області так званою «ДНР» бізнес Андрєєва юридично переїхав на підконтрольну Україні територію і продовжив працювати — але, природно, молокозавод і металопрокатний завод із Донецька вивезти було неможливо.
«Залізний Геркулес» на два фронти
Тому за так званими законами «ДНР» була створена компанія ТОВ «Торговий Дім «Гірник», яка отримала контроль над бізнесом Андрєєва.
Приховувати це начебто ніхто й не збирався. На сайті «Все про ДНР» компанія значиться власником торгових марок харчових продуктів «Геркулес», «Пан-Фазан» і «Добриня». Крім того, фірма розташована біля Донецького молокозаводу, яким володіє Андрєєв.
У мережі також є інформація від колишніх підприємців про те, що у 2016 році ТД «Гірник» від керівництва «ДНР» отримав монополію на закупівлі металобрухту. Ця інформація підтверджується також матеріалами кримінального розслідування в Україні.
У цей час «ДНР» проголосила метал стратегічним ресурсом і прийняла правила поводження з металобрухтом для тих, хто хоче цим займатися. Але неформально за усним наказом колишнього «міністра промисловості й торгівлі» Олексія Грановського й колишнього «міністра доходів і зборів» Олександра Тимофєєва («Ташкента») усі без винятку підприємства були зобов’язані продавати металобрухт єдиному покупцеві — ТОВ «Торговий дім «Гірник», а не вивозити його на Єнакіївський металургійний завод, який переробляв брухт чорних металів.
Правила з’явилися лише через півтора року після створення «держави». До цього бізнес був повністю в тіні.
«Україна не має доступу до документів на непідконтрольній території. Україна не зможе перевірити, чи дійсно там є преференції в цього підприємства, чи дійсно влада «ДНР» дарує йому якесь майно, — зазначає юристка, учасниця гуманітарної підгрупи в Тристоронній контактній групі по Донбасу Тетяна Іванова. — Це все можна буде встановити тільки коли ми матимемо доступ. Зараз [про це можна говорити] на підставі лише журналістських розслідувань, тому що це дуже велику роль зіграє в майбутньому. При цьому журналістське розслідування — це не докази. Для цього потрібні документи, а джерел доступу до них немає».
Чому ж вибір припав саме на Андрєєва? У 2015 році був виданий наказ № 415 першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України «Про затвердження тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів і вантажів (товарів) через лінію зіткнення в межах Донецької та Луганської областей». У тимчасовому порядку зазначено, що підприємства, які являють собою єдині виробничі ланцюжки (чиї ланки — заводи, цехи і склади — опинилися на непідконтрольній Україні території), можуть претендувати на переміщення через лінію дотику.
Ось тут і знадобився Андрєєв, у якого «Електросталь» у Кураховому на підконтрольній території й металопрокатний завод на непідконтрольній. Під цією ширмою і вивозився метал, який в Україні можна було продати вдвічі дорожче.
Коли вчергове до Костянтинівки з території ОРДО прибули 19 вагонів із ломом, цим фактом зацікавилися в СБУ. Там встановили, що власником вантажу було ТОВ «Торговий дім «Гірник», а в схемі транспортування беруть участь Донецький металопрокатний завод і «Електросталь», що належали Ігорю Андрєєву.
Жовтневий суд Маріуполя наклав арешт на металобрухт, але незабаром Апеляційний суд Донецької області скасував це рішення. Суддям здалося, що «висновок спецслужб об’єктивно не підтверджується й має характер оперативної, а не процесуальної інформації».
Після введення блокади навесні 2017 року реалізовувати таку схему стало неможливо — натомість продуктовий бізнес олігарха процвітав.
«Геркулес» на коліна не став
До 2018 року бенефіціаром зареєстрованого в Краматорську ПрАТ «Геркулес» був Ігор Андрєєв. Після — Гашпар Віктор Ервінович, який отримав левову частку бізнесу Андрєєва. А керуючим із 2016 року став Кавєшніков Ігор Ігорович.
Того ж року Кавєшніков засвітився на заході Донецького національного університету як член журі, оцінюючи бізнес-проєкти студентів у якості генерального директора «Торгового дому «Гірник».
А у 2019-му в статті газети «Донецьк вечірній» Кавєшнікова вказали як начальника підрозділу морозива, готової їжі та страв у тому-таки ТОВ «Торговий дім «Гірник».
«Дехто примудрився вести бізнес одночасно і на підконтрольній, і на непідконтрольній Україні території. Було дуже багато варіантів, яким чином люди це організовували. Хтось залишав частину своїх підприємств на непідконтрольній території і призначав директорів, які проживають на підконтрольній. [В інших випадках] директори, які проживають на непідконтрольній території, щоби не виїжджати перепродавати свої активи, видавали довіреності на осіб, що проживають на підконтрольній території. За цим дорученням оформлювалася їхня участь у статутних фондах. Або укладалися договори довірчого управління для того, щоби не виїжджати сюди, на підконтрольну територію», — зазначає юристка, учасниця гуманітарної підгрупи в ТКГ по Донбасу Тетяна Іванова.
Бізнес Андрєєва за «ДНР» сьогодні
Краматорська компанія ПрАТ «Геркулес» зараз на стадії судового розгляду в справах про банкрутство, але напівфабрикати однойменної торгової марки досі продаються в українських магазинах. Чому так?
Пельмені та вареники під цією маркою випускаються не ПрАТ «Геркулес», а ТОВ «Провінція Плюс», зареєстрованим у Києві. Бренд активний і в соціальних мережах.
А от сайт морозива «Геркулес» чомусь не працює. Через вебархів ми знайшли версію сайту від липня 2020 року — там пропонували великий асортимент морозива.
А в соціальних мережах останній пост був у вересні 2020 року.
Але виробник морозива з «великої України» на зв’язок так і не вийшов, а в магазинах його продукцію вже не знайти.
У донецького «Геркулеса» все куди краще. Продуктова бізнес-імперія Андрєєва росла з кожним роком.
Зараз в ОРДЛО продаються молочні та м’ясні продукти, напівфабрикати й морозиво.
Морозиво «Геркулес» продається в Донецьку. Фото: «Новости Донбасса»
Усе йшло настільки добре, що ТД «Гірник» відкрив свою мережу супермаркетів — «Геркулес-Moloko». Пізніше для своїх магазинів Андрєєв отримав приміщення колишньої мережі супермаркетів «Амстор», які працювали в Донецьку до 2017–2018 років і згодом були витіснені з ОРДЛО.
Магазинів відкривалося так багато, що місцеві почали висміювати це в соцмережах. Але сміх сміхом, а тепер «Геркулес-Moloko» на кожному кроці, що забезпечує стабільне надходження готівки структурам Андрєєва.
Один із супермаркетів «Геркулес-Moloko» в Донецьку. Фото: «Новости Донбасса»
Йдемо далі. Донецький металургійний завод, який два роки простоював, має борги перед робітниками. Це наслідки управління ДМЗ компанією «Внешторгсервис», яка на той момент була пов’язана з українським олігархом-втікачем Сергієм Курченком. Так от: завод уже частково відновив роботу.
Таких сюжетів на місцевому ТБ було багато: «відроджуємо промисловість, колишню славу», «хай живе металургія», — а за все спасибі інвесторові, чиє ім’я в «ДНР» чомусь не називали.
За даними наших джерел, цей той самий Ігор Андрєєв. Ось так він знову повернувся в металургію.
Крім того, бізнесмен контролює ще й Єнакіївський коксохімпром, шахту «Щегловська глибока», збагачувальну фабрику «Чумаківська» й Шахтоуправління «Донбас». Тепер разом із ДМЗ ці підприємства склали єдиний виробничий цикл для виплавки металу.
«На окупованій території бойовики хочуть показати людям, що ситуація налагодилася, буде економічне зростання. Мовляв, ми залучаємо інвесторів, — це просто історія для людей. Тому що на сьогодні ситуація з ДМЗ не зрушила з місця: вона така ж, як і була. Водночас, щоби надати реконструкції ДМЗ медійності, був обраний колишній керівник ПрАТ «Геркулес», який нібито виступає інвестором. Його просто обрали як надійну людину, яка не говоритиме зайвого і просто як виконавець буде робити те, що їй кажуть», — вважає правозахисник, засновник «Східної правозахисної групи» Павло Лисянський.
Реклама морозива «Геркулес» у Донецьку. Фото: «Новости Донбасса»
І, звичайно, він ще й надійний, «свій» — кому ще «ДНР» дозволила не платити податки й рахунки за електрику? Від цієї ноші звільнили весь бізнес Андрєєва. За даними ексначальника донецького міськвідділу міліції Юрія Сєднєва, Андрєєв перебуває за межами ОРДЛО, що не заважає йому отримувати прибуток.
«Бізнес окремо — політика окремо. Його бізнес на тій території пов’язаний із продовольством — а це проблема номер один [для «ДНР»], адже стосується стабільності й утримання влади. Природно, бізнесмени змушені з цим миритися й тому там працюють. Якби він [Андрєєв] був сильно патріотично налаштований до так званої «держави», то був би там. Але я знаю, що він не там [в ОРДЛО] і не збирається приїжджати», — каже Сєднєв».
Інфографіка: «Новости Донбасса»
Хто справжній олігарх, або гроші не пахнуть
Отак наші герої змогли виростити свої бізнес-імперії: на безпринципності, схемах і співпраці із самопроголошеною владою. Звичайно, нічого із цього не вийшло б без дозволу кремлівських кураторів.
«Там якісь люди, яких ніхто не обирав, а просто призначили керувати цією територією. Вони по суті є частиною бюрократичного апарату — це найбільший олігарх і російські чиновники, які курують ці території і збагачуються на них. А в цих людей [Єгурнова й Андрєєва] немає такої влади. Їм дали можливість заробляти, але вони не можуть впливати на ситуацію безпосередньо, не можуть організувати власні медіа, не можуть делегувати своїх людей до органів влади — тому там ситуація навіть складніша, ніж на підконтрольній частині», — зазначає аналітик «Донецького інституту інформації» Віталій Сізов.
Кримінальні справи на Єгурнова, Андрєєва і їхні компанії в Україні є, але розслідування ще не завершено. Водночас у країні є практика, коли ще до закінчення слідства на людей, які співпрацюють з угрупуваннями «Л-ДНР», накладають санкції. Але наших «героїв» немає в жодному списку санкцій.
За підтримки «Медиасети»
