За часів Сталіна в СРСР заборонили аборти й масово будували ясла. Більшість із них не функціонують, однак лишаються забутою архітектурною спадщиною. Ось їхня історія

Багатьма містами України, особливо великими та промисловими, розкидані невеликі, переважно двоповерхові будівлі дитячих ясел. Їх зводили в дуже вузький проміжок міжвоєнної доби за проєктами кількох архітекторів. Чимало з них сьогодні не функціонують, однак лишаються промовистим зліпком соціально-політичної епохи СРСР та недооціненою архітектурною спадщиною України. На прохання Заборони історик архітектури Семен Широчин розповідає про радянський бум на ясла, під час якого влада СРСР намагалася одночасно підняти народжуваність та зберегти обсяги індустріалізації.

Демографія проти репродуктивних свобод: звідки взявся радянський бум на ясла?

1920 року радянський уряд першим у світі (на 47 років раніше від будь-якої європейської держави) легалізував аборти за бажанням жінки. Це був час, коли влада жодним чином не впливала на репродуктивну поведінку громадян. Та вже в 1930-х роках у деяких регіонах Союзу кількість абортів удвічі перевищила народжуваність. Водночас була велика смертність, до якої призвела злочинна політика самої влади. Голодомор, репресії, розкуркулення — результати перепису населення 1937 року настільки не відповідали очікуванням верхівки СРСР, що їх засекретили вже через 10 днів.

Репродуктивна свобода в Союзі тривала недовго, і 27 червня 1936 року в СРСР на законодавчому рівні запровадили заборону абортів. Цьому передувала агітаційна кампанія за участі жіночих робочих колективів, які начебто вбачали у своєму праві на аборт проблему.

У відповідь на таке рішення аборти почали робити підпільно, і за рік рівень жіночої смертності вдвічі перевищив показники 1935-го. Та водночас влада СРСР на деякий досягла своєї мети: уже наступного року народжуваність зросла вдвічі, і така тенденція тривала деякий час.

Разом з забороною абортів постанова уряду СРСР передбачала збільшення матеріальної допомоги після народження дитини й запровадження декретних відпусток. Але плани індустріалізації нікуди не ділися, і для їх виконання виробництво потребувало, зокрема, й жіночої робочої сили. Тож навіть з урахуванням відпустки за доглядом за дитиною владі треба було якнайшвидше повернути жінку на роботу, і тут на допомогу прийшли ясла та дитячі садки.

Дітей у ясла приймали навіть у віці кількох місяців, але матерям усе одно треба було відлучатися з роботи, щоби годувати дітей грудьми. І хоча частка таких робітниць становила 30% від виробничого складу, підприємства намагалися максимально наблизити ясла до себе, щоби зменшити витрати часу на годування. Колишня Київська взуттєва фабрика № 4 взагалі спорудила ясла просто на своїй території, тож дітям щодня доводилося долати той самий шлях, що і їхнім батькам.

У майбутньому такий принцип замінили зворотним: дитсадки та ясла зводили поблизу житлової забудови, а не підприємств.

Натомість міська влада, що теж будувала ясла, намагалася розповсюдити їх житловими територіями міста більш-менш рівномірно. Проте мережа районних ясел не залежала від ясел підприємств, тож іноді це призводило до аномальної близькості — так, на бульварі Шевченка в Києві на відстані 70 метрів одна від одної розташовані дві будівлі ясел. Одні з них районні, інші — заводу «Ленінська кузня» (нині «Кузня на Рибальському»). 

Утрачений український модерн: як проєктували нові радянські ясла? 

За проєктування ясел відповідало Міністерство охорони здоровʼя, адже вони мали відповідати санітарним нормативам освітлення, вентиляції, організації простору, а також — інфекційній безпеці (наявність медпункту та ізолятора з окремим виходом тощо). Оскільки в яслах діти багато спали, для денного сну на свіжому повітрі проєктували відкриті тераси, які пізніше замінили на спальні-веранди зі значно більшими вікнами. Такі проєктні нюанси зробили ясла дорожчими за дитсадки й складнішими в плануванні та експлуатації. 

У кожній республіці Радянського Союзу ясла розробляли республіканські проєктні організації, тож подібні до українських будівлі за межами країни побачити не можна. Більшість проєктів ясел були типовими, і розробляли їх у надзвичайно стислі терміни. За різними даними, проєкти ясел затвердили або наприкінці липня 1936 року, тобто вже через місяць після постанови про заборону абортів, або за два тижні до постанови.

Авторство двох із трьох типових проєктів ясел належить Г. О. Сластіонову — ймовірному синові архітектора Опанаса Сластіонова, відомого, зокрема, школами Лохвицького земства в стилі українського модерну. 

Саме Сластіонов-молодший розробив найбільш масовий для Києва кінця 1930-х двоповерховий проєкт ясел на 120 дітей. Його легко впізнати за Т-подібною формою, а головний фасад будівель прикрашають два масивні ризаліти зі стрічковим склінням сходових кліток обабіч входу.

Проте цікавіший варіант цього проєкту став відомий лише 2023 року, коли на аукціон виставили знайдений у Бучі альбом проєктів ясел. Згідно з ним, яслам надавали деякі риси українського модерну. Ризаліти сходових кліток отримали трапецієподібне завершення, що акцентувало бічні веранди, а також слухові вікна. Трапецієподібну форму мали й арки в галереї. Скління сходових кліток було несуцільним: його розбивали на дві обрамлені частини.

Жоден приклад проєкту в такому варіанті наразі невідомий. Усі ж інші збудували з дещо зміненим фасадом: скління сходових кліток суцільне, трапецієподібні завершення відсутні, а центральна частина фасаду акцентована важким аттиком.

Але ясла були потрібні різні — як за місткістю, так і за комбінацією ділянки. Тому одночасно з проєктом на 120 дітей Сластіонов розробив двоповерхові ясла на 80 дітей. Будівля має Г-подібну форму і впізнавана за низкою веранд зі збільшеними вікнами. У цьому проєкті також помітні елементи українського модерну: головний вхід звершується трапецієподібно, його також вінчає невеликий шпиль. Але, на відміну від 120-місного проєкту, спрощений варіант (щоправда, без шпиля) став головним — майже всі київські ясла будували саме за цим проєктом. 

Третій типовий проєкт ясел розробляла архітекторка Тамара Волкобой. Двоповерхова споруда на 60 дітей має симетричний фасад з центральним ризалітом, який, що цікаво, теж має трапецієподібне завершення. Упізнавана риса проєкту — наявність двох бічних засклених веранд.

Крім типових ясел, будували й індивідуальні. У 1938 році на вулиці Борщагівській (нині — Боткіна) звели ясла на 160 дітей. Авторами цього проєкту були українські архітектори Штейнберг та Ашкіназі. Перший поверх прикрашає ренесансна аркада, а слухові вікна на черепичній покрівлі оформлені в стилі народної дерев’яної архітектури. Ці ясла вважали одними з найкращих в Україні. 

Інший приклад — триповерхові ясла трикотажної фабрики Києва (Лабораторна, 6), споруджені 1938 року за проєктом архітекторки Миронович. Будівля мала виразний центральний портал.

Чим закінчився ясельний бум у СРСР?

Плани СРСР щодо дошкільного будівництва були величезними. Протягом 1936–1939 років на території Союзу мали спорудити 800 молочних кухонь, пологові будинки на 11 тисяч місць, ясла на 400 тисяч місць і дитсадки на 2,1 мільйона місць. Частка УРСР у цьому будівництві становила 20%, тож і в Україні за три роки мали побудувати близько 4 тисяч дитсадків (за середньої місткості 100 дітей), 1 тисячу ясел (за середньої місткості 80 дітей), а також майже пів сотні пологових будинків (на 30 і 50 місць).

Чи вдалося реалізувати всі плани, достеменно невідомо. Ретельне дослідження процесів проводили лише щодо Києва, де за пів року мали побудувати 20 ясел. Проте через затримки з виділенням ділянок, пошуком бригад та будівельних матеріалів кінцевого терміну 15 грудня 1936 року не дотрималися, і всі ясла здали в експлуатацію вже наступного року.

З 20 ясел підприємства будували десять, ще девʼять зводили будівельні трести міськради, а останні на себе взяли військові. Наступного року почали будувати ще 18 ясел: шість районних, сім для підприємств, чотири для військових і одні для НКВС. В експлуатацію їх здали 1938-го. Тоді ж у Києві почали будувати декілька нових ясел, зокрема зразкові біля вулиці Борщагівської. На цьому історія масового будівництва ясел у міжвоєнну добу закінчилася.

Наймасовішим за кількістю побудованих у Києві ясел став проєкт Сластіонова на 120 дітей. За ним звели 16 будівель, з яких нині одні працюють як дитсадок, ще чотири зруйновані, а решта — змінили функції. Деякі споруди Сластіонова перебувають під загрозою знищення, оскільки забудовники мають свої плани на ділянки всередині житлових кварталів.

Окрім Києва, відомо, що четверо таких ясел було в Маріуполі, по троє — в Одесі й Харкові, двоє — у Звягелі, по одних — у Краматорську, Коростені, Запоріжжі та Черкасах. Що з цього вціліло — невідомо, як і їхня точна кількість та наявність серед них прикладів проєкту з елементами українського модерну. 

80-місний проєкт Сластіонова втілили в Києві 10 разів. Більша частина споруд сьогодні вже втратила свою функцію. Поширеність проєкту в інших містах України не досліджена. 

60-місний проєкт Волкобой в українських масштабах став наймасовішим. Статистичні джерела свідчать про 561 будівлю, з яких вісім спорудили в Києві, десять — у Харкові, три — в Одесі, два — в Маріуполі, по одній — у Каменському, Мелітополі, Миргороді та Чугуєві. Відомостей про решту немає.