«Захід був сліпим до чітко видимих цілей Росії та не розумів справжню її природу»: як Латвія готується до загрози

Латвія запровадила обовʼязкову строкову службу. Наразі вона обмежена у масштабах, але в країні розуміють: чим більше людей володіють навичками захисту, то краще будуть готові до загрози.

Про небезпеку з боку Росії та Білорусі й плани відсічі агресії в інтервʼю Sestry розповів чинний депутат Сейму Латвії, очільник Комісії з нацбезпеки Айнарс Латковскіс.

Конгрес США ухвалив законопроєкт, який передбачає надання Литві, Латвії та Естонії військової й оборонної допомоги на загальну суму $228 мільйонів в рамках Балтійської безпекової ініціативи. При цьому республіканці у Палаті представників і досі тримають у заручниках українську допомогу. Як ви оцінюєте перспективи ухвали відповідного законопроєкту? 

Проблема полягає в майбутніх президентських виборах у США. Протягом останніх двох десятиліть, а то й довше, представлена двома партіями американська політика демонструвала радикальні тенденції. Для забезпечення перемоги на виборах чи переобрання політики мають узгоджувати свою програму з вимогами своїх партійних екстремістів. Демократи обслуговують так звану фракцію пробуджених [англ. woke — термін, який використовується для опису всього, що вважається занадто ліберальним або прогресивним], а республіканці — трампістів чи так званий Рух чаювання, що передував їм [політичний рух у межах Республіканської партії, що закликав до зниження податків, скорочення державного боргу та дефіциту федерального бюджету за допомогою зниження державних витрат].

Хоча у США я не спостерігаю відкритої ворожості до України, вплив цих крайніх поглядів є проблематичним. Особливе занепокоєння викликає вплив трампістів всередині Республіканської партії. Хоча багато сенаторів і конгресменів приватно висловлюють підтримку та надають допомогу Україні, вони не наважуються діяти на її користь через потенційні наслідки для їхнього політичного становища або через ризики для обрання їхнього кандидата у президенти Дональда Трампа.

Попри ці виклики, я зберігаю обережний оптимізм щодо того, що зміни зрештою відбудуться. Нинішня адміністрація докладає зусиль у межах своїх можливостей для підтримки України. Нещодавно Вашингтон надав Києву конфісковану зброю, яку іранські війська планували передати єменським повстанцям-хуситам. Однак Україна потребує суттєвої допомоги, яка поки що не схвалена Конгресом. Її нагальність очевидна в умовах постійних російських атак. Це підкреслює, що треба негайно діяти. Вкрай важливо, щоб рішучі кроки були зроблені якнайшвидше, бажано навесні, оскільки затримка з наданням допомоги може мати жахливі наслідки.

На жаль, реальність така, що допомога Україні втягнута в американську внутрішньополітичну боротьбу — і це шкодить українським інтересам.

Призов до армії в країнах Балтії

Країни Балтії закликають членів НАТО повернути призов до армії. Як таку ініціативу сприймають інші країни-члени Альянсу?

Річ у тім, що після розпаду Радянського Союзу багато західних демократій скоротили свої військові бюджети, зменшили чисельність збройних сил, арсеналів казарм і всього іншого — тобто перевели їх на невійськові рейки. За цим було так сумно спостерігати. Вони були сліпі до видимих цілей Росії, які ми чітко бачили.

Я думаю, що Заходу важко було це зрозуміти. Російські лідери ввели їх в оману, але нам через окупацію довелося опанувати російську мову, і ми мали доступ до російських новин та інформації. Це дало нам уявлення про наміри та напрям руху Росії. Однак лише зараз, після тривалого конфлікту в Україні, Захід починає розуміти справжню природу Росії та її цілі. Одним з найважливіших усвідомлень є необхідність збільшення військових витрат. Крім того, може виникнути потреба у збільшенні чисельності збройних сил. Якщо вони можуть це зробити за допомогою професіоналів і їхня чисельність достатня, то все гаразд. Однак багато з цих країн мають відносно невеликі армії.

Саме тому Латвія вирішила запровадити обовʼязкову строкову службу. Наразі вона обмежена у масштабах, і до армії призивається лише певна кількість людей. Зголошуються багато добровольців. Однак у нас також є інші механізми на кшталт американської Національної гвардії. Програми охоплюють людей різного віку — до 55–60 років, — які проходять підготовку у вихідні, святкові дні або у вільний від роботи час.

Значна кількість людей готова захищати нашу країну, якщо виникне така потреба.

Що більше людей володіють навичками захисту країни, то краще ми готові до будь-якої загрози. Вони можуть просто перебувати в резерві. Це схоже на підхід Фінляндії, де кожен прагне зробити свій внесок. Після Другої світової війни ця країна зберігала позицію політичної дружби з Росією, але усвідомлювала потенційну можливість нападу. Вони розуміли, що будь-яка загроза, швидше за все, походитиме з Москви, а не від сусідніх країн — Швеції чи Данії. Тому Фінляндія зберегла свою військову техніку, на відміну від багатьох західноєвропейських країн, які в 1990-х і 2000-х роках зробили досить нерозумний вибір і пішли на роззброєння.

Загроза з Білорусі та Росії

‍Якою є оцінка загрози з боку Білорусі станом на зараз?

Білорусь — це фактично маріонетка Росії. Якщо ви хочете дізнатися, що таке гібридна війна і як вона ведеться, подивіться на Москву та Мінськ. Я маю на увазі, що Росія зараз не має часу, щоб розбиратися з цим «картопляним мужиком». Гаразд, він кумедний персонаж, але всі знають, що якщо Росія вирішить напасти на Польщу, Литву чи Латвію, вони можуть піти через Білорусь. Білорусь фактично буде їм допомагати.

Тому немає ніякої загрози від білоруської армії. Є загроза, що територія Білорусі буде використана у випадку, якщо це буде потрібно Росії.

Так що загроза справді є, але російська. Білорусь не є якоюсь буферною державою. Це частина, так би мовити, російського військового плацдарму. 

‍Міністри оборони Латвії, Литви та Естонії у січні підписали угоду про створення Балтійської лінії оборони. Що ваша країна вже зробила для укріплення кордону з РФ та Білоруссю та що наразі у планах для підвищення обороноздатності?

Це рішення було надзвичайно важливим, при цьому кожна країна зробила власний вибір. Але, наприклад, якби одна з країн Балтії вирішила нічого не робити… Я маю на увазі, якби ми побудували військові перешкоди, але, наприклад, Естонія нічого не робила б, це була б просто марна трата грошей, тому що ми маленькі держави. Росія пішла б на одну з тих країн, яка не має ніякого захисту, але окупувала б усі. Тому необхідно було діяти на випередження. І це те, що ми робимо з моменту відновлення незалежності в економіці та торгівлі, в міжнародних справах. Ми намагаємося синхронізувати наші рішення. Намагаємося працювати як команда.

Ми є різними націями з власними інтересами, але наші інтереси часто збігаються, особливо коли ми стикаємося зі спільною загрозою від агресивних дій Росії на сході, що включає напади на сусідні країни та жахливі злочини проти цивільного населення.

Співпраця необхідна для захисту наших народів — поодиноких зусиль недостатньо. Подібно до заходів безпеки, які Україна впроваджує на білоруському кордоні для запобігання несподіваним атакам, ми також впроваджуємо фізичні барʼєри та інші оборонні стратегії — такі як мінування і протитанкові заходи.

Це також схованки, плани, як зруйнувати дорогу чи залізницю. Тобто все продумано до дрібниць. Щойно ми оголосили про це [підписання угоди про створення Балтійської лінії оборони], ми вже дещо зробили — поставили бетонні блоки й деякі інші перешкоди на певних дорогах, які сьогодні не використовуються. Вони вели до Росії, використовувалися за радянських часів, але зараз зарезервовані для військових цілей. Росія могла б їх використати.

Тому ми маємо планувати встановлення перешкод та розташування всього необхідного для оборони в межах легкої досяжності. Тож якщо настане «день Х», ми знатимемо, що потрібне нам поруч, що ми можемо зруйнувати залізницю чи автомобільну дорогу й ускладнити нападникам шлях до Латвії.

Корисні дурні

Чи планує Рига анулювати дозволи на проживання особам, які подорожують з Латвії до РФ, як це хоче зробити Литва? 

Влада та служба безпеки неодноразово публічно застерігали громадян Латвії не їздити без потреби до Росії та Білорусі. Кількість поїздок різко скоротилася навіть серед російськомовних, але вони не припинилися повністю. Звичайно, зараз ми дуже добре знаємо, що Росія використовує свої сили безпеки для вербування агентів. Ми це знаємо і вжили всіх необхідних заходів.

Триває розслідування проти депутатки Європарламенту Тетяни Жданок (партія «Російський союз Латвії»), підозрюваної у звʼязках з ФСБ. Російська агентура такого зразка у Латвії — поширене явище?

Вони докладають значних зусиль, але окремі особи в деяких європейських країнах не обовʼязково мають бути російського походження, щоб працювати на користь російських інтересів. Це може бути італієць-комуніст або хтось інший, хто роками отримував підтримку чи фінансування з Росії. Цих корисних ідіотів багато. Деякі з них мотивовані грошима, а інші просто є дурнями. Цю тактику Росія застосовує ще з радянських часів, використовуючи людей у власних цілях. Навіть без витоку інформації було очевидно, що Жданок працювала в інтересах Росії. 

Проблема полягає в тому, що ЄС та Європарламент не вживають рішучих заходів, попри неодноразові занепокоєння з нашого боку. Зрештою вони зробили певні кроки, наклавши обмеження на діяльність Жданок.

Багато європейських і північноамериканських політиків неодноразово визнавали: «якби ми тільки прислухалися до країн Балтії!» Хто може зрозуміти росіян краще, ніж ті, хто протягом 50 років зазнавав утисків, був змушений вивчати російську мову і жив поруч зі значною кількістю російського населення? Глибокі знання і розуміння російської культури й менталітету, які є тут, у Латвії та Естонії, ніколи не були повністю використані Заходом.

ЗСУ як друга найсильніша армія після США

‍Чому, на вашу думку, Україна досі не в НАТО, і коли чекати приєднання країни до Альянсу?

Ви можете звинувачувати в цьому лише своїх політиків 1990–2000-х років. Такі країни як Латвія та Естонія ухвалили рішення про вступ до ЄС і НАТО, коли це ще було можливо, поки ваші політики виступали за збереження звʼязків з Росією і підкреслювали переваги цього. Погляньте, до чого це призвело.

Ми скористалися можливістю — у вас вона теж була. Двері були відчинені лише на короткий час. Попри те, що у нас були різні уряди з різними ідеологіями, жоден з них не скасував ухвалене 1994 року рішення про набуття членства в НАТО. Громадськість підтримала цей крок, бо вже тоді ми розуміли, що відносини з Росією закінчаться погано. Дуже прикро, що в той час ваші політики, схоже, були більше зосереджені на зароблянні легких грошей, ніж на забезпеченні майбутнього нації та порятунку життів.

Швидкість вступу України в НАТО складно передбачити з упевненістю. Але сам факт того, що Альянс розглядає Україну як майбутнього члена НАТО, вже є дуже добрим знаком. Як тільки конфлікт вщухне й Україна відновить контроль над своєю територією, у неї зʼявиться потенціал для створення однієї з найсильніших армій у світі, яка, ймовірно, посяде друге місце після Сполучених Штатів. Щобільше, українські військові будуть винятково досвідченими та зможуть запропонувати цінну інформацію для кращого розуміння такого супротивника як Росія. Інші країни НАТО і держави, що не є членами Альянсу, багато дізналися від українців та їхньої армії про Росію та її потенціал, про те, як вона воює і нападає.

Мають бути рішення, які будуть позитивними для України на шляху до повноправного членства в НАТО, або рішення, які допоможуть боротися з Росією і повернути свою територію.