«Закарбувати дитинство в памʼяті». Окупована капсула часу в фотопроєкті «Айдар» Олексія Березовського
Коли 2014 року Росія розпочала війну проти України, фотограф Олексій Березовський вирішив втекти від окупації до Києва і продовжити займатися фотографією професійно. Прагнучи розвивати свою творчість і визначити свій підхід, він почав аналізувати свою практику та працювати над серіями, постійно обмінюючись досвідом з іншими фотографами — як місцевими, так і з-за кордону, — багато з яких стали його друзями. У фотоісторії «Айдар» Олексій ділиться спогадами про Луганщину до окупації.
Цей проєкт про мою родину та моє рідне місто. У 2014 році я був змушений покинути свій дім у Донецьку і почати нове життя в Києві через перше російське вторгнення в Україну. Проте окупація зупинилася всього за 15–20 кілометрів від мого рідного міста Новоайдар Луганської області. Мені пощастило, що я зміг відвідувати своїх бабусю та дідуся.
Невдовзі після переїзду до Києва я вступив до фотошколи і, шукаючи проєкт для роботи, зрозумів, що маю задокументувати це місце і свою родину. Я відчував, що воно віддаляється і одного дня може зникнути назавжди.
З віком я все більше усвідомлював, наскільки великий вплив мав Новоайдар на моє дорослішання та формування особистості. Скільки свободи я там мав, наскільки це було важливо. Я намагався задокументувати це, і протягом останніх восьми років 1-2 рази на рік відвідував своїх бабусь і дідусів, намагаючись пригадати всі спогади з дитинства і закарбувати їх у пам’яті: всі дерева, на які я лазив, всі місця біля річки, де я плавав, всі стежки, якими я ходив.
Звичайно, тоді, бувши дитиною, я не розумів, як мені пощастило мати це місце. Я хотів проводити літо в місті, як мої друзі, або поїхати в літній табір. Але натомість всі канікули проводив в Новоайдарі з сестрою, бабусею, дідусем і природою.
Кілька років тому я одружився, і ми з дружиною Агатою лише раз відвідали мою родину. Та я щасливий, що вона все ж таки мала змогу познайомитися з ними та побачити Айдар. Хоча б один раз.
У лютому 2022 року Новоайдар окупували в перші ж дні повномасштабного вторгнення. Мої дідусь і бабуся опинилися за лінією фронту, і я не знаю, чи колись побачу їх знову.
Про автора:
Олексій Березовський — український фотограф, народився та виріс на Донбасі між бурхливим промисловим містом Єнакієве та тихим сільським містечком Новоайдар. Там жили бабуся з дідусем, і мати якомога частіше відправляла його з сестрою до Новоайдара, щоби захистити від суворих міських вібрацій.
Через фотографію Олексій досліджує відносини між людиною та природою, зокрема роль людських артефактів у навколишньому середовищі. Його інтерес до недоглянутого та унікального оточення — це відображення його власної інтроспективної натури, оскільки він прагне зрозуміти та оцінити первозданну красу навколишнього світу.
Роботи Олексія публікувалися в таких журналах як i-D magazine, ZEITMagazin, Monocle, Le Monde, Dazed, Republik, Süddeutsche Zeitung Magazin. Він також відомий як документаліст рейв-культури в Україні.
