Затишні обійми. Хто така доула та чому її присутність додає спокою пологам

Рабиня — так з давньогрецької мови перекладається слово «доула». У сучасному світі це компаньйонка жінки, яка підтримує її під час вагітності та пологів. Вона допомагає майбутній мамі впоратись із тривогами, підготуватися до пологів та налаштуватися на позитив. В офіційному Класифікаторі професій України доули немає, як немає і пренатального психолога чи консультанта з грудного вигодовування. Доула — це частина команди жінки у пологах. Проте вона не може замінити лікаря: доула не ставить діагнози, не призначає лікування та не проводить медичних маніпуляцій. У розмові з журналісткою Катериною Москалюк доули розповідають, з якими труднощами стикаються та що спонукає їх залишатися у професії.

«Ангели прийшли»

«З вікна світило сонечко і було тепло-тепло. Ми набрали з собою шоколаду, горішків, а на планшет записали улюблений серіал «Друзі», — пригадує Анастасія день пологів.

До нього вона готувалась ретельно: ходила з чоловіком на курси для майбутніх батьків, читала відповідну літературу та дописи у соцмережах. У численних «теревенях для вагітних» натрапила на розповідь про доулу.

«Я одразу загуглила, хто це, і вирішила народжувати з нею, — усміхається Анастасія. — Мені потрібна була людина, яка б розповідала, що роблять лікарі і як можна діяти у різних випадках. Для мене доула — це опора та запорука спокою».

Анастасія розповідає, що «забронювала» доулу Олену Перкін доволі рано — на четвертому місяці вагітності. Вони разом готувалися до пологів, збирали речі і поїхали народжувати. Жінка пригадує, що доула піклувалася про неї дуже бережно: «Олена була турботливою і теплою, наче мама. Вона мене обіймала, усміхалася і випромінювала спокій». 31 травня, у теплий та сонячний день, у Анастасії народилася донька.

«Важко їм там. Вирішила стати доулою, щоби допомогти», — усміхається Олена Перкін.

До жінки з рудим волоссям, відкритою усмішкою та спокійним голосом мимоволі хочеться пригорнутись. Олена працювала консультанткою з грудного вигодовування, а вісім років тому дізналася про нову професію і вирішила спробувати. Олена пояснює, що в лікарів свої завдання і у них зазвичай немає часу та емоційного ресурсу, щоби надавати жінці підтримку. Не кожен партнер зможе супроводжувати жінку у пологах, і тоді вона опиняється там зовсім сама.

«Доула знає техніки знеболювальних масажів, допомагає жінці дихати, займати зручну позицію, ходити в туалет тощо, — пояснює Олена. — Вона може обійняти жінку і часто це — найголовніше».

Жінка порівнює доулу із доглядальницею для хворого, яка нагодує, принесе попити, поговорить і потримає за руку.

В Олени троє дітей, проте доулі не обов’язково мати власний досвід пологів. Головне — знати фізіологію процесу.

«Доула спостережлива, турботлива, емпатична, уміє тримати себе в руках та знає правильні слова. Це своєрідний форпост спокою для жінки, адже усі її тривоги доула приймає на себе і тримає в собі, щоб майбутній мамі не було страшно, а поява нової людини залишалася прекрасним таїнством. Робота емоційно та фізично виснажлива, і якщо в людини немає до неї потягу, вона не зможе стати доулою», — говорить Олена Перкін.

Вона пригадує, що свого часу також не мала певності у виборі професії, однак сумнівалася лише до перших пологів. Запам’яталися години, проведені із майбутньою мамою у родзалі, напружена робота лікаря та різкість акушерки. Але в момент народження дитини, коли усі видихнули з полегшенням, зрозуміла, що робота доули — її покликання.

«Коли дитинка народилася, було враження, що в кімнату ангели прийшли. Лікарі, акушерки, санітарки та породілля пройшли довгий шлях і випромінювали щастя. Найбільше вразив вибух емоцій після появи дитини на світ і те, як змінилися люди навколо. З’явилася причетність до таїнства та радість від того, що я змогла полегшити процес», — усміхається Олена.

Вона супроводжувала у пологах понад п’ятдесят жінок.

За документами Міністерства охорони здоров’я України, з жінкою у пологах можуть бути двоє близьких їй людей. Олена каже, що дуже незначна кількість пологів проходить у супроводі доули.

«Перше порівняння, яке приходить в голову, — зі взуттям, — сміється Олена. — Якщо є босоніжки, туфлі та чоботи, можна обійтися без кросівок. Проте у них зручно і класно. Доула підвищує комфортність пологів».

Партнер жінки та доула не замінюють, а доповнюють одне одного. Приміром, якщо породіллі хочеться побути в обіймах чоловіка, доула може у цей час сходити у магазин чи аптеку.

«Чоловік пригортав дружину, говорив їй щось лагідне. Я сиділа в куточку і час від часу запитувала, чим можу допомогти. Вони казали, що їм достатньо моєї присутності, — пригадує Олена. — Варто нагадувати майбутній мамі, що вона чудово справляється».

Простір жінки

Сертифікат доули можна отримати після спеціальних курсів, які проводять у Асоціації фахівців з природного батьківства у Києві та у Центрі розвитку сім’ї «Семицвіт» у Дніпрі. Організації входять до Європейської асоціації доул та видають сертифікати міжнародного стандарту.

«Щоби стати доулою, треба чітко розуміти свої межі, вміти справлятися з емоціями та не впливати на рішення породіллі. Доула гарантує жінці безпечний простір, в якому вона може слухати себе», — говорить співзасновниця громадської організації «Доули Львова» Лідія Коноваленко.

У неї горда постава, неспішна мова та пронизливий погляд, який, здається, випробовує співрозмовника на щирість.

«Мені часто кажуть, що я дуже строга і тому не їхня доула, — розповідає Лідія. — Нікого не балую, адже в пологи йде доросла жінка. Хочу, щоби майбутня мама повірила у себе сама».

Лідія Коноваленко отримала сертифікат доули у 2015 році, до того працювала бухгалтеркою. Коли завагітніла втретє, пішла навчатися на курси у Києві.

«Не всі мої потреби могли задовольнити у лікарні. Я розуміла, що у цьому процесі має бути ще одна ланка — доула», — усміхається жінка.

Власний досвід пологів та материнства у неї дуже позитивний, і Лідія хотіла би, щоб якомога більше жінок могли сказати так само. До пандемії коронавірусу «Доули Львова» влаштовували зустрічі для вагітних та безкоштовно супроводжували жінок, які цього потребували, але не могли собі дозволити.

«Скільки би ми не вивчали теорію пологів, все передбачити неможливо, — каже Лідія. — Проте, коли жінка усвідомлено йде народжувати та розуміє, що з нею відбувається, ризик травми зменшується».

Медична освіта для доули не обов’язкова. Вона не втручається у роботу лікаря, нічого не призначає та не скасовує. Кожна сертифікована доула дотримується етичного кодексу, підтримує сім’ї протягом вагітності, пологів та на початку батьківства. Класичний контракт — з 38-го до 42-го тижня вагітності. Проте трапляються випадки, коли жінка звертається «з тестом на вагітність у руках». На час договору доула зобов’язується бути на цілодобовому зв’язку з майбутньою мамою та не вирушати за межі міста. Устав доул не дозволяє заключати більше чотирьох договорів одночасно.

Лідія говорить, що для неї оптимальна кількість — це два контракти на місяць: «Мої діти вже звикли, що мама може поїхати з дому на їхні дні народження, на Новий рік чи Великдень. Якби навантаження було ще більшим, навряд би мені вдавалося швидко відновитись». Основна робота доули відбувається не в родзалі, а ще до пологів. Лідія жартує, що якщо пара успішно пройшла курси підготовки до батьківства, то їм навряд знадобиться доула.

«Психологічна підтримка не входить у базовий пакет надання медичної допомоги у пологовому. В Україні немає статистики щодо емоційного стану породіллі. У країнах, де такі дані збирають, допомога доули частково оплачується державою — наприклад, у Нідераландах», — говорить Лідія Коноваленко.

Міжнародна некомерційна організація «Кокранівська співпраця», яка вивчає ефективність медичних засобів та методик, підтвердила ефективність роботи доули. Один із останніх Кокранівських оглядів повідомляє, що жінки з підтримкою від близьких людей, медичних працівників та доул частіше народжували природним шляхом, без додаткової стимуляції чи кесаревого розтину.

Лідія Коноваленко наголошує, що доула зменшує навантаження на медичний персонал. Лікарям та акушеркам не потрібно постійно заходити до майбутньої мами: у разі потреби доула сама усіх покличе та розкаже про перебіг подій. Натомість лікарі дуже по-різному сприймають присутність доули.

«Одні бояться втратити авторитет, оскільки жінка з доулою почувається впевненіше. Інші навпаки вміють «користуватися» присутністю доули в родзалі», — пояснює Коноваленко.

Колеги з Дніпра розповіли, що лікарі самі звернулися до спільноти доул. Вони хотіли забезпечити супровід для молодої жінки, яка приїхала народжувати без сім’ї. Лідія говорить, що часто проблеми виникають через велике навантаження на медичний персонал. Приміром, у пологовому з одинадцятьма родзалами на зміні може бути лише чотири акушерки. Вони бігають між породіллями, виконують призначення лікарів і елементарно не мають часу сходити в туалет. Місця для емпатії тут не залишається.

Територія спокою

«Перед першими пологами жінка рідко звертається до доули. Вона просто не знає, що її там очікує», — усміхається доула і мама чотирьох дітей Оля Колодка.

Вона каже, що лікарі дбають про здоров’я та безпеку матері і дитини, а доула — про комфорт. Оля працює консультанткою з грудного вигодовування, займається арттерапією з дітьми з інвалідністю та супроводжує жінок під час вагітності. Оля сидить біля стіни із дитячими малюнками, на яких зображене погідне світле море — як і очі дівчини.

«Доула має забезпечити спокій жінки, потурбуватися про неї, пригорнути, як малу дитину, — говорить Оля. — Інколи доводиться заспокоювати чоловіка, щоби його тривожність не передавалася майбутній мамі».

Оля має досвід супроводу пологів телефоном. Вона працювала на гарячій лінії, куди дзвонили жінки за порадами стосовно грудного вигодовування. «Їду народжувати, мені дуже страшно і самотньо», — мало не плакала в трубку жінка. Оля проговорила з нею цілу ніч, підбадьорювала та заспокоювала. В умовах карантинних обмежень розмова телефоном — це хороша підтримка.

Доули допомагають налагодити побут. У нашому столітті жінки доволі часто народжують після тридцяти, не мають молодших братів чи сестер, аттакож досвіду спілкування із малюками. «Доула може показати, як пеленати дитину, куди краще поставити ліжечко, навіть потримати дитину на руках, щоби дати жінці можливість сходити в душ», — каже Оля. Доули можуть мати спеціалізацію — приміром, супроводжувати і так звані «тихі пологи», коли немовля народжується неживим.

«Доула має дбати і про свій емоційний стан, щоби не вигоріти швидко. У кожної своє джерело поповнення внутрішнього ресурсу: розмови зі старшими колегами, психотерапевтами, гаряча ванна або прогулянки. Доулі варто наповнюватися спокоєм, щоби потім віддати його жінці та побачити чергове диво — народження дитини», — усміхається Оля.

«У нас чудові лікарі, але через умови роботи вони швидко вигорають. У лікарнях стає все менше людяності. Якщо дитина приходить у цей світ легко, вона не буде надломлена ані фізично, ані ментально. Чим більше легких пологів, тим здоровіше суспільство — здоровіше у всіх сенсах цього слова», — пояснює Олена Перкін.

«Доволі часто на вулицях міста я зустрічаю сім’ї, яким допомагала готуватися до пологів. Тепер вони ідуть разом із дітками, — усміхається Лідія Коноваленко. — Можливість хоч трішки допомогти жінці свідомо увійти в материнство тримає мене в цій професії. Якщо жінка змогла народити, то з рештою справ вона точно впорається».