Зеленський хоче розпустити Конституційний суд, але це незаконно. Заборона разом з юристами аналізує, які є виходи з політичної кризи

29 жовтня президент України Володимир Зеленський вніс на розгляд Верховної ради законопроєкт про розпуск Конституційного суду. Передувало цьому необґрунтоване рішення самого суду закрити доступ до декларацій чиновників. Однак звільнити суддів забороняє Конституція України. Журналістка Заборони Ганна Беловольченко розпитала юристів, як і хто має повноваження це зробити і чому насправді звільнення не вирішить проблему.

Повернути назад, але не так

27 жовтня Конституційний суд виніс низку рішень щодо роботи Національного агентства з питань запобігання корупції. Зокрема, суд закрив доступ до декларацій чиновників, депутатів та суддів та фактично заблокував роботу агентства — без доступу до декларацій воно не може  позиватися до суду через незаконне збагачення. Детальніше Заборона писала про це раніше.

За два дні після рішення Конституційного суду, Володимир Зеленський вніс на розгляд Верховної Ради законопроєкт «Про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства». У ньому він пропонує скасувати рішення Конституційного суду, відновити доступ до декларацій чиновників, а також розпустити Конституційний суд і призначити на конкурсній основі нових суддів. У пояснювальній записці до законопроєкту вказано, що рішення суду виходить за межі його обов’язків.

Звільнити можна, але не за таке

Законопроєкт, який подав Зеленський, неконституційний, і може призвести до узурпації влади в руках президента, каже Забороні юрист та експерт із конституційного права Центру політико-правових реформ Олександр Марусяк. Конституційний суд має забагато повноважень, що уможливлює свавілля з боку його представників. За законом, пояснює Марусяк, рішення Конституційного суду є остаточним, тому його не можна скасувати. 

Забагато влади суд отримав у 2016 році. Тоді проводили конституційну реформу судової системи: суддів стали призначати за новим конкурсом, суддями дозволили ставати науковцям. Тоді, на думку юриста, потрібно було оновити весь склад КСУ, але цього не зробили. з 15 суддів, які працюють зараз, шестеро працювали й до реформи. А сама процедура відбору досить закрита: комісії працюють у закритому режимі, а новину про конкурс на посади не поширюють серед людей. Конституційний суд в Україні формують президент, Верховна рада та з’їзд суддів України.

Самих суддів звільнити можна, але з інших формальних причин: якщо їх визнають недієздатними за станом здоров’я, якщо засудять за злочин, якщо вони втратять громадянство України чи порушать свої обов’язки. Рішення про звільнення судді мають ухвалити інші судді цього ж Конституційного суду. Їх має бути щонайменше дві третини, тобто 12 з 18. Однак звільнити суддю Конституційного суду за те, що він погано виконує свої повноваження, неможливо. З одного боку, це нібито захищає суддів від політичного впливу, а з іншого, їхні рішення є непорушними, пояснює Марусяк. 

Буде ще гірше

Якщо звільнити всіх старих суддів і набрати нових, то є ризик отримати суд, що повністю підпорядковуватиметься президенту — адже за нинішньою процедурою він особисто й парламент призначають по шість членів Конституційного суду, додає Марусяк. Оскільки у Верховній Раді монобільшість і «Слуга народу» — це партія президента, то і більшість нового складу суду буде обрана однією партією. Відтак президент зможе ініціювати будь-які зміни до Конституції, ухвалювати неконституційні рішення, і ніхто зарадити цьому не зможе.

Крім того, у проєкті закону не прописані терміни, протягом яких призначатимуть нових суддів. Відповідно, невідомо, скільки часу Україна не матиме КСУ взагалі. А оскільки основна функція КСУ — забезпечувати верховенство Конституції, Верховна рада чи президент за його відсутності можуть ухвалити неконституційні закони, пояснює юрист. Наприклад, у 2018 саме суд скасував закон про мову «Ківалова-Колесніченка», через який російська мова отримала статус регіональної з подачі «Партії регіонів» шістьма роками раніше. А у 2019-му Конституційний суд визнав неконституційним указ президента, яким той створив Національну комісію, що займається регулюванням в енергетиці та комунальних послугах, адже президент не має права створювати нові державні органи й призначати їхніх членів.

«Зараз у КСУ вакантні три посади. Можна було б призначити нових суддів на них. Крім того, проти кількох суддів відкриті кримінальні провадження [голова КСУ Олександр Тупицький не задекларував земельну ділянку в Криму, суддів Ірину Завгородню та Сергія Головатого підозрюють у незаконному збагаченні]. Їх треба розслідувати і якщо будуть обвинувальні вироки, тоді суддів на законних підставах можна буде звільнити. А робити це просто так — неконституційно», — каже юрист.

Однак юрист і член правління Центру політико-правових реформ Микола Ховранюк вважає, що Зеленський прийняв єдине рішення, яке він міг прийняти у цій ситуації і з огляду на його повноваження. Крім того, зробив він це не одноосібно, а звернувся спочатку до РНБО, а потім до Верховної ради України. Найкращий вихід, на думку Ховранюка, якби судді КСУ, «які проголосували за це неадекватне рішення, добровільно подали у відставку».

По суті, добровільна відставка — єдиний спосіб повністю оновити КСУ, не порушуючи Конституції. 2 листопада звільнитися за власним бажанням суддів закликав і Зеленський. 

Суди у відставках

Подібні кризи переживали й інші країни. У 2019 році Конституційний суд Молдови у повному складі подав у відставку. Напередодні він своїм рішенням незаконно розпустив парламент через те, що уряд нібито не сформували у 90-денний термін (хоча його сформували в останній день). Відтак це рішення розкритикували на міжнародній арені. Венеціанська комісія заявила, що в Молдові не було передумов для розпуску парламенту, а рішення КС порушило Конституцію країни. 

Торік у Вірменії також вимагали відставки Конституційного суду. Причиною стало його рішення про звільнення другого президента Вірменії Роберта Кочаряна з-під арешту. Проти нього відкрили кримінальну справу за дії влади під час розгону мітингувальників у 2008 році, коли загинули десятеро людей [опозиція була незадоволена результатами президентських виборів і на вулиці вийшли протестувальники, частина з яких постраждала від дій силовиків]. Однак Конституційний суд вирішив, що Кочарян як екс-голова держави має пожиттєвий імунітет від переслідування.

Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян закликав людей блокувати всі суди у країні та оголосив про повне оновлення судової системи. Венеціанська комісія схвалила не повну люстрацію, а часткову. Зрештою, Вірменія і міжнародні експерти зійшлися на тому, що свої повноваження має втратити голова Конституційного суду, а з самого суду мають піти ті судді, які обіймають свої посади понад 12 років (таких було троє з дев’яти).