Знищував ворога на Зміїному і прикривав вертушки в Маріуполі: історія льотчика Євгена Булацика

• В Україні авіарозвідку та бомбардування ворожих цілей з неба здійснюють в основному пілоти літаків Су-24.
• Одним із військових формувань, що виконує завдання на літаках, є бригада імені Петра Франка.
• У перший день повномасштабного вторгнення пілотам бригади вдалося вивести всі боєздатні літаки з-під ворожих ударів.

Євген Булацик — командир бригади тактичної авіації імені Петра Франка. Він брав участь у бойових діях ще з 2014 року. Під час одного з вильотів пілоту вдалося посадити підбитий ворогом літак та доставити необхідні розвіддані, які допомогли тоді звільнити Краматорськ та Слов’янськ. З початку повномасштабного вторгнення він разом з іншими льотчиками брав активну участь у звільненні Зміїного та Давидового Броду. Він був одним із тих, хто прикривав вертольоти, що евакуювали поранених воїнів з Маріуполя.

Заборона розповідає історію легендарного пілота, а також про найнебезпечніші бойові завдання, які виконала його бригада.

Вильоти на Давидів Брід, Маріуполь, Зміїний: подробиці від командира льотної бригади 

Сьома бригада тактичної авіації імені Петра Франка, що дислокується у Хмельницькій області, відзначилася ще під час АТО/ООС. Пілоти фронтового бомбардувальника Су-24, який є основним літаком на озброєнні військового формування, здійснили понад 150 успішних вильотів у Луганську область.

Одним із льотчиків, що виконували бойові завдання з 2014 року, є Євген Булацик. Тоді він отримав свою першу нагороду — орден Богдана Хмельницького III. Під час ведення розвідки в районі Слов’янська у Су-24МР влучила ворожа ракета. Командиром екіпажу літака був Булацик. Разом із побратимами йому вдалося на одному двигуні пролетіти понад 300 кілометрів та успішно посадити машину. Знімки, отримані авіарозвідкою, допомогли українським захисникам зайти в Слов’янськ та Краматорськ, а вже за три дні населені пункти були звільнені, розповіли у командуванні Повітряних сил ЗСУ.

Згодом чоловік став командиром бригади. 24 лютого 2022 року він був в Києві на курсах підвищення кваліфікації, але вже о 5 ранку зібрав речі і вирушив на Старокостянтинів  — на базу бригади.

«О 5 ранку був дзвінок сина з Харкова. Він сказав: “Тато, нас бомблять”. А через хвилину дзвінок заступника і він у слухавку кричить: “Повітря, повітря, все падає!” Я зібрав речі, скочив у машину і на Старокостянтинів. Коли приїхав, побачив що відбувалося: літаки злетіли, хлопці сідали хто як міг і в чому були, але вивели їх з-під удару. Я був вражений і гордий тим, що навіть без мого керівництва бригада спрацювала, як один єдиний чіткий механізм», — згадує командир.

У перший день повномасштабного вторгнення льотчикам бригади вдалося вивести з-під ворожих ударів усю діючу авіатехніку, що перебувала на аеродромі.

«Це основне завдання, коли наноситься масштабний ракетний удар і ми впоралися. Постраждали у перші дні тільки ті літаки, що вже не підлягали ремонту, тож росіяни виконали функцію хибних цілей, якщо можна так сказати», — каже Булацик.

Бригада брала участь у кількох ключових військових операціях, які суттєво повпливали на подальший хід бойових дій, серед них — знищення сил ворога на острові Зміїний та звільнення Давидового Броду на Херсонщині.

«Коли було захоплено Зміїний, росіяни намагалися зробити своєрідний форпост. Але кожного разу, як вони щось завозили, ми це все швидко знищували. Навіть був кумедний випадок: коли вже росіяни виконали “жест доброй воли”, вони щось лишили з техніки. У нас було завдання це знищити. Вже на підльоті до острова була команда повертатися на базу. Буквально за 20 хв до нас пройшла пара російських Су-24 і сама нанесла удар: з восьми бомб влучила тільки одна, і то на краєчок острова. Але ми їм подякували, що не довелося витрачати свої боєприпаси», — розповів пілот.

Під час звільнення Давидового Броду, головну роль у якому виконувала морська піхота, льотчики на Су-24 допомогали піхотинцям вибивати ворожі підрозділи з лісів.

«Ми тоді з піхотою зв’язалися, хлопці розказали, де сидять бойові підрозділи росіян. Спочатку я одним літаком пройшовся — ні ППО, ні авіація їхня не спрацювала. А потім подумав, а чого б не повторити. Морська піхота потім прислала нам відео, сказали, що вони у той ліс вже навіть заходити не хотіли — росіяни самі вже виходили і здавалися», — зізнався Булацик.

Також бригада імені Петра Франка брала участь у таємних операціях по перекиданню підмоги вертольотами у Маріуполь та по евакуації поранених бійців. Пілоти проводили демонстраційні дії, відволікаючи ворожі сили протиповітряної оборони від гелікоптерів ЗСУ, а також шукали цілі для майбутніх ударів.

«Щоденно наші льотчики вилітають на ураження наземних сил противника, працюємо і під Бахмутом. Потихеньку вивчаємо район бойових дій на лівобережжі Херсона, Донецький напрямок, Мелітопольський, Маріупольський. Потихеньку, але ми свою роботу зробимо. Коли запитують: скільки у тебе бойових вильотів? Відповідаю: недостатньо, бо ми досі воюємо. Але коли виженемо ворога з нашої землі, коли будуть підписані гарантії безпеки, що вони не сунуться на нашу землю найближчих мільйон років, тоді я, можливо, порахую і скажу: все, достатньо, я свою роботу зробив!» — каже командир Євген Булацик.

Раніше Заборона розповідала історію українського пілота-легенди В’ячеслава Єрка, який загинув 24 лютого, боронячи небо над Києвом.