«Сєвєродонецьк у руїнах, з нього вже не піти». Онлайн-щоденник Арифа Багирова. Остання частина
Останні два місяці Заборона публікувала вибрані записи з онлайн-щоденника Арифа Багирова — 45-річного краєзнавця, корінного жителя Сєвєродонецька. До великої війни він, керівник креативного руху «Пружина», займався розвитком міста і рятував бельгійську спадщину на Луганщині. А після 24 лютого 2022 року — намагався вижити в місті, що постійно обстрілюють окупанти, і заразом допомагати його мешканцям. 4 травня Ариф Багиров перестав виходити на звʼязок, і два тижні від нього не було жодної звістки. Проте, як виявилося, чоловіку вдалося покинути місто та виїхати у безпечнішому напрямку. Цей текст — остання частина щоденників Сєвєродонецька.
16.05
12:19 Зберігаємо спокій і продовжуємо опір ватному агресорові. Ситуація не дуже. Зв’язку немає, електрики немає, води й газу теж через постійні обстріли та спроби прорватися. Загалом, стоїмо, все буде Україна!
17.05
8:20 Над Сєвєродонецьком сонечко та український прапор. Пташки радісно співають, свинособаки боягузливо обстрілюють — все як завжди.
Стоїмо у стійці, боляче дістаємо, але не збираємось здаватися. Ми ж, зрештою, славна Україна, а не фігня якась)))
Доброго ранку, друзі!
21.05
17:56 Вибачте, що робив вам нерви, тепер на зв’язку та у Бахмуті. А Сєвєродонецьк, на жаль, у руїнах, і з нього вже не піти. Я з вашими молитвами знову пропетляв (дякую), зараз зрозумію, що далі…
22.05
16:09 Ну, було діло, не приховую))) Денису дякую за допомогу!
17:06 Я планував велопоїздку в це класне місто ще минулого року, і вона мала бути набагато приємнішою. Зате цього разу я радий тут бути значно більше)))
23.05
14:03 Рухаюсь у бік центру українського опору, славного міста Дніпро. Там видихну, перезапущуся, і подивимося. Розслаблятися рано…
24.05
12:49 Хоч я і не в Сєвєродонецьку, але знаю дещо. Новини погані — купа загиблих цивільних, обстріли і часті перестрілки в усіх околицях міста. Вторгнення продовжується, місто стоїть, армія теж, але ворог кидає туди залишки своєї свинособачої орди. Тримаємо кулаки…
18:09 Жодного дня без інтерв’ю. Кількох…
19:03 Махновець не може бути головним, я просто найбільш некерований і владоненависний в області махновець!))) А так місце зачотне!
25.05
10:06
10:34 Тішить, що гинуть не лише цивільні сєвєродончани, а й дохне така ось мерзота…
17:26 Люблю ходити на виставки. Особливість цієї, що я вивіз її з охопленого вогнем Сєвєродонецька місяць тому. Недарма живу, і це тішить)))
Що відбувається у Сєвєродонецьку сьогодні?
Наприкінці квітня в Міноборони Росії заявили про початок в Україні «другого етапу спецоперації», яку влада РФ ніколи не називає війною. Серед цілей цього етапу, поміж іншого, встановлення повного контролю над Донбасом і півднем України, а також прокладання сухопутного коридору в Крим. Тож протягом наступних тижнів окупанти посилили свій наступ на контрольовані Києвом регіони Донецької та Луганської областей, зокрема й на Сєвєродонецьк.
Ситуація погіршилася в середині травня. Окупанти кинули сили на те, щоби захопити трасу Лисичанськ — Бахмут і таким чином відрізати область від сполучення з іншими регіонами України. Так звану «трасу життя», якою мешканці Луганщини намагаються евакуюватися з зони бойових дій, росіяни обстрілюють постійно. За словами керівника Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Сергія Гайдая, міста Луганщини руйнують за маріупольським сценарієм — понад 60 будинків лише за одну добу 19 травня.
«Рашисти посилили обстріли, гатять цілеспрямовано по житловому масиву. Щільність обстрілів не дозволяє обстежити територію, точну кількість жертв підрахувати неможливо», — доповідав Гайдай наступного дня.
Зранку 20 травня росіяни розбомбили в Сєвєродонецьку школу, де в укритті перебувало понад 200 осіб, серед яких багато дітей. Троє дорослих загинули на місці. Поліція Луганської області взялася перевозити людей до іншого укриття. А вже за два дні окупанти почали масовано обстрілювати хімзавод «Азот», який наразі не працює і де, за інформацією Гайдая, переховуються люди.
Станом на 25 травня Сєвєродонецьк не оточений, у місті та селах громади залишається до 15 тисяч мешканців, загалом на підконтрольній Києву Луганщині — більше ніж 40 тисяч людей, з яких 99% виїжджати не хочуть.
«Луганщина зараз має протриматися максимально довго — до прибуття від наших партнерів далекобійної артилерії (яка значно потужніша за ворожу). І потім ми зможемо йти в контрнаступ», — заявив Сергій Гайдай.
Попередні частини онлайн-щоденника Арифа Багирова читайте тут:
- «Стріляють. Щось реактивне. Вибачте за все…». Щоденник з-під обстрілів в Сєвєродонецьку. Тиждень перший
- «Я обов’язково виживу, щоб побачити прекрасний світ без Росії». Щоденник з-під обстрілів в Сєвєродонецьку. Тиждень другий
- «Моліться за нас, будь ласка…». Щоденник з-під обстрілів в Сєвєродонецьку. Тиждень третій
- «Буде собакен — назву Чорнобай!». Щоденник з-під обстрілів в Сєвєродонецьку. Тиждень четвертий
- «Життя триває…» Щоденник з-під обстрілів в Сєвєродонецьку. Тиждень пʼятий
- «Ми маємо справу з довбаними нелюдами!». Щоденник з-під обстрілів в Сєвєродонецьку. Тиждень шостий
- «Не треба нам путінських страшилок про знищення». Щоденник з-під обстрілів в Сєвєродонецьку. Тиждень сьомий
- «Стоїмо як укопані під прапором Свободи!» Щоденник з-під обстрілів в Сєвєродонецьку. Тиждень восьмий
- «Ще один день прожитий недарма, вірю, що не останній…» Щоденник з-під обстрілів в Сєвєродонецьку. Тиждень девʼятий
- «Незламний Сєвєродонецьк продовжує знущатися з ватних утирків». Щоденник з-під обстрілів в Сєвєродонецьку. Тиждень десятий