Ритуальний бізнес — одна тих з галузей, де з початком війни роботи, на жаль, стало тільки більше. Люди, які ховають тіла загиблих, вимушені не тільки працювати під обстрілами, але й пропускати через себе трагедії клієнтів — без цього не виходить. Ми планували розповісти про те, як працює ритуальний бізнес, ще за кілька тижнів до війни. Зараз цей текст виходить із зовсім іншим забарвленням, ніж ми уявляли на початку лютого. Журналістка Заборони Поліна Вернигор поспілкувалася з директором ритуальної агенції із Запоріжжя Олександром Кучковим та розповідає про особливості роботи під час війни та чорний гумор, який допомагає команді не зʼїхати з глузду.
Олександру Кучкову 43 роки, 26 з яких він присвятив ритуальній справі. Після школи Олександр вирішив вступати на біологічний факультет, бо дуже любить природу — мріяв стати вчителем біології. Часи були непрості, грошей у родині було мало, тому 17-річний Кучков почав шукати роботу — і потрапив до похоронного бюро. Працював там то водієм, то вантажником. Згодом його залучили й до процесу поховання, стали поручати дедалі важливішу роботу. Вчителем біології Олександр Кучков так і не став. Але відкрив свою ритуальну агенцію.
Фото: Дмитро Ковтун / Заборона
Компанію «Чорна троянда» Кучков заснував 22 роки тому в рідному Запоріжжі. Представництво агенції працює у Дніпрі та Нікополі, а до 24 лютого працювали ще й у нині тимчасово окупованих Бердянську Запорізької області та Маріуполі. Компанія займається повною організацією поховальної церемонії та кремації, доставленням тіл з інших країн.
Війна
Вранці 24 лютого Олександр з дружиною та дитиною прокинулися від звуків вибухів. Прочитали новини, зрозуміли, що почалася війна. На 24 лютого, згадує чоловік, було заплановано багато поховань.
Коли Олександр приїхав на роботу, колектив був у шоку. На кладовищах, де мали працювати його співробітники, було дуже голосно чути вибухи — деінде, як-от на Кушугумському цвинтарі, поблизу навіть падали уламки збитих ракет. Заїжджати на ті території було доволі небезпечно.
«Наші хлопці казали: «Ну, а що робити? Ховати треба». Зараз спокійніше ставляться до сирен — особливо там, де немає боїв та вибухи чути не щодня. А ось в перші дні всі бігли до укриттів. Ми вирішили не скасовувати поховання. Намагалися їхати та ховати», — згадує Кучков.
Бувало, що замовники не приїжджали на церемонію: прощалися з померлим біля будинку, а на цвинтар їхати боялися. Але працівники агенції Олександра все одно намагалися зробити все гідно: вшановували покійних хвилиною мовчання, акуратно накривали, опускали, засипали. Ніхто не халтурив.
Поховання на війні
Зараз, каже Кучков, церемонії стали менш людними. Він повʼязує це з тим, що багато хто виїхав із міста чи країни у пошуках безпеки. В іншому ж все так само, як було до війни. Проте, пояснює він, пропускати через себе багато смертей зараз важче.
«Похорони якоїсь літньої людини морально простіше сприймаються, ніж коли ховають молодих. Трохи інший контингент і контекст. Всім боляче, всім ріже душу. Оскільки ми, працівники ритуальної служби, — не біологічні роботи, ми теж маємо емпатією, пропускаємо це через себе. Нам теж тяжко, особливо якщо це стосується дітей. Все це залишає свій відбиток», — розповідає Олександр.
Кожна смерть, особливо повʼязана з війною, — окрема жахлива історія. Є неприємні моменти, коли важко підходити до тіла через сильні пошкодження або процес розкладання, що вже почався. Але найжахливіше, каже чоловік, — це організовувати поховання дітей.
Фото: Дмитро Ковтун / Заборона
Маріуполь
Протягом першого тижня війни співробітники «Чорної троянди» продовжували працювати в Маріуполі. Роботи було багато. Забирали тіла та ховали їх під обстрілами. Через вибухи деякі катафалки з тілами кидали на дорозі, бо треба було рятуватися самим.
Потім кілька машин, на яких возили трупи, забрали російські окупанти. Тоді маріупольці самі приходили на склади ритуальних агенцій, брали труни, намагалися самостійно ховати тіла загиблих.
«Всі почали допомагати один одному. Люди ховали сусідів у дворах. Була нагода взяти труну — ховали в труні. Але зрозуміло, що трун була обмежена кількість. З такою кількістю смертей, як в Маріуполі, запасів вистачило на два дні», — розповідає Забороні Олександр.
Співробітники ритуальної служби буквально жили в туалеті, бо це було найбезпечніше місце в будівлі. Запасів їжі та води було мало, звʼязку на той час вже не було. Тому, коли відкрили перші евакуаційні коридори з міста, вони вирішили звідти виїжджати.
Фото: Дмитро Ковтун / Заборона
Зараз росіяни повністю взяли Маріуполь під контроль. Там розгрібають завали та збирають тіла загиблих містян. Що відбувається з цими тілами далі — ніхто не знає. Олександру не пропонували поновлювати діяльність у Маріуполі. Але навіть якби запропонували, про співпрацю з окупантами, каже він, не йтиметься.
Власне, з цієї ж причини представництво його агенції виїхало з Бердянська. Одразу після окупації з міста поїхав увесь транспорт «Чорної троянди». Звʼязку з колегами, які працюють в інших бердянських поховальних компаніях, зараз немає.
Гумор
Торік Олександр Кучков завів профіль у TikTok — prodavets_grobov. В нього 250 тисяч підписників. Там він показує рожеву труну з кошеням Hello Kitty. Або розповідає, як конспірологи, що не вірять в коронавірус, «допомагають» йому заробити на мерседес. Його відео з доволі чорним гумором спливають у рекомендаціях, а самого Олександра час від часу впізнають на вулиці.
«Я зняв перший ролик випадково — хотів потренуватися на цьому акаунті, щоб створити відео, що відповідає на якесь питання [про індустрію поховань]. Ролик був про те, як закривається кришка труни. Він раптом набрав багато переглядів. Інколи приходять жарти. Були моменти, коли виникало якесь натхнення. Одне з перших відео було про те, що якщо ти не в труні, значить, у тебе все гаразд», — згадує Кучков.
@prodavets_grobov Как закрывается гроб? #гроб #ритуальныеуслуги #розовыйгроб #coffin #funeralhome #похороны #рек ♬ оригинальный звук – Продавец Гробов
@prodavets_grobov #заговор #5g #маски ♬ оригинальный звук – Продавец Гробов
Гумор, каже він, дозволяє розслабитися і відволіктися від роботи та горя, яке він звик бачити. Відгуки під відео доволі різні. Нещодавно він зняв ролик про поховання Путіна — дехто писав, що вже підготував пляшки з шампанським, а інші [росіяни] — погрожували і казали, що за Олександром «вже виїхали».
Олександр говорить, що більшість його жартів виникають на роботі. Всі в колективі жартують, щоб не збожеволіти від емоційного навантаження, притаманного ритуальній роботі. Але у його відео не знайти якихось дискредитуючих або некоректних жартів.
«Я TikTok зовсім не розвиваю. Є методики, як це робити: частіше виходити у прямі ефіри, відповідати на запитання, спілкуватися з аудиторією. Це просто йде від себе: іноді є час — знімаю щось, спала на думку якась смішинка — увімкнув камеру та записав», — розповідає Кучков.
Фото: Дмитро Ковтун / Заборона
На противагу цьому — робота, де Олександр має бути сконцентрованим і зібраним, все перевіряти по кілька разів. У колективі «Чорної троянди» історії клієнтів намагаються не обговорювати, бо, знову ж, забагато концентрації потрібно на організацію церемонії.
«В організації похорону дуже багато чинників, які треба враховувати. Для того, щоб все пройшло гладко, важлива правильна робота менеджера. Тобто це не як із днем народження: не приїхали музиканти — та й нічого, приїдуть інші, або наступного року поїду в інше місце відзначати. Запитань і різних нюансів спливає досить багато. Їх треба передбачати та розуміти, мати великий досвід роботи. Не можна просто прийти в ритуальну службу та зайнятися організацією похорону. Треба ж не просто труну продати, а організувати все від початку до кінця», — говорить він.
Майбутнє
Зараз Запоріжжя розташоване поблизу епіцентру подій — майже 60% області перебуває під окупацією, в районі Гуляйполя точаться артилерійські дуелі, а в сусідній Донецькій області тривають запеклі бої. На саме Запоріжжя теж час від часу летять ворожі ракети.
Агенція Олександра працюватиме в його рідному місті доти, доки це буде можливо. Абсолютно всі його підлеглі мають проукраїнські погляди та з нетерпінням чекають на смерть Путіна і перемогу над росіянами.
@prodavets_grobov ♬ оригінальний звук – Продавец Гробов
«Якщо в Запоріжжя увійдуть окупанти і у мене буде можливість захищати свій будинок, я захищатиму його до останнього. Я буду палицями відбиватися, але все одно захищатиму, — говорить Кучков. — Якщо в мене не вийде і доведеться вивозити свою малу дитину, сім’ю, 84-річну матір, то я звідти кидатиму що-небудь, стрілятиму будь-чим. Якщо все зруйнують, я приїду і відновлюватиму все заново. Буде ще краще».
