В Україні говорять про існування російських партизанських рухів. Але схоже, що їх організовує одна і та ж людина, і досі неясно, чи вони існують взагалі

20 серпня у Підмосков’ї вбили Дарʼю Дугіну — доньку ідеолога російського фашизму Олександра Дугіна. ФСБ Росії одразу звинуватила у вбивстві Дугіної українські спецслужби. Проте вже на наступний день після вбивства з’явилася невідома раніше організація «Національна республіканська армія» (НРА), яка нібито відповідальна за підрив авто. 

Про це заявив колишній депутат Держдуми РФ Ілля Пономарьов, який сьогодні перебуває в Україні і має українське громадянство. За його словами, НРА — це російський партизанський рух, і він нібито в Росії не один. Заборона розібралася, звідки взялися ці російські «партизани» та яку роль в їхній діяльності відіграє Пономарьов.

Що відбувається?

Ілля Пономарьов — колишній депутат Держдуми РФ, з 2019 року має українське громадянство і виступає від імені російської опозиції. В Україні Пономарьов опинився після того, як 2014-го проголосував проти анексії Криму. Проте того ж року депутат визнавав легітимність референдуму і вважав Крим російською землею.

21 серпня, наступного дня після вбивства Дарʼї Дугіної, Пономарьов повідомив, що відповідальність за вбивство дочки філософа-пропагандиста Олександра Дугіна взяла на себе «Національна республіканська армія». Невідома раніше організація уповноважила російського опозиціонера зачитати їхній маніфест. Того ж дня Пономарьов повідомив, що на території України також створили «Російський добровольчий корпус» (РДК) та легіон «Свобода Росії», які стверджують, що воюють з путінськими загарбниками в зоні бойових дій на території України та «готові йти до кінця». Жодна з цих організацій не зареєстрована в Україні.

В коментарі Забороні Ілля Пономарьов підтвердив, що підтримує ідеологію «Національної республіканської армії» і тримає з ними контакт, але свою причетність до організації заперечує. Однак він запевнив, що НРА стоїть за вбивством Дугіної.

«Я впевнений, що за цим [вбивством] стоять вони. Вони надіслали мені докази і повідомили попередньо, що щось станеться. Що конкретно, не сказали, але попередили, — розповів він. — Після того, як це сталося, вони прислали мені фотографії, які могла зробити тільки людина, причетна до цього [вбивства]. Ми не можемо їх публікувати, бо є великий ризик розкрити цю людину і позицію, де він стояв».

Після заяв про вбивство Дугіної російського опозиціонера не допустили до відкриття «Конгресу вільної Росії» у Литві, в якому він брав участь останні кілька років. Про це організація повідомила у себе на сторінці.

30 серпня Пономарьов повідомив у фейсбуці, що від імені НРА він підпише декларацію про співпрацю з «Російським добровольчим корпусом» та легіоном «Свобода Росії». 

В чому суть декларації?

«У Декларації встановлюються принципи діяльності російської збройної опозиції, яка веде війну з путінським режимом з обох боків фронту. Також буде проголошено єдину символіку збройного антипутінського опору», — написав Пономарьов.

Він також анонсував наживо «круглий стіл», в якому мали взяти участь представники російської опозиції та низка українських політичних персон, зокрема радник Офісу президента України Олексій Арестович, радник Міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко, нардеп і лідер кримських татар Мустафа Джемілєв, член фракції «Слуга Народу» у ВРУ Олег Дунда. Учасники мали обговорити майбутнє українсько-російських відносин. Але жоден з українських представників на заході не з’явився, а деякі заявлені учасники навіть не знали, що мають брати в ньому участь. Наприклад, Артем Широбоков (позивний «Єсенін»), російський доброволець, який воює у полку «Азов», заявив, що дізнався про свою участь з анонсу Пономарьова. 

Організатори переживали за свою безпеку, тож акредитація журналістів на захід проходила вибірково, через «спеціальні служби» — принаймні, так Забороні повідомив пресофіцер заходу Олексій Барановський. 

Барановський — російський ультраправий активіст, який 2013 року приїхав в Україну. Він працює журналістом та навіть їздив у 2014 році до полку «Азов» писати репортажі для українського видання «Петр і Мазепа». Крім того, Барановський надавав підтримку лідеру «Бойової організації російських націоналістів» (БОРН) — зокрема, був свідком захисту у суді.

БОРН — це угруповання російських праворадикальних націоналістів, учасників якого звинувачували у серії вбивств та замахів, а одного з лідерів організації Нікіту Тихонова засудили до довічного увʼязнення за вбивство адвоката Станіслава Маркелова та журналістки Анастасії Бабурової у 2009 році. Барановського називають «близьким другом» як Тихонова, так і його цивільної дружини Євгенії Хасіс, яка сидить в тюрмі за тією ж справою. А з 2019-го Барановський, за власними словами, працював російським адвокатом.

31 серпня 2022 року Пономарьов як представник НРА та легіон «Свобода Росії» підписали декларацію в Ірпені. Проте жодного документального підтвердження цьому немає. Вони домовилися координувати свої дії щодо «збройного опору путінському фашизму», вести спільну інформаційну політику та вирішили, що приймають біло-синьо-білий прапор «як символ спільної боротьби».

Спочатку Пономарьов повідомив, що «Російський добровольчий корпус», легіон «Свобода Росії» та «Національна республіканська армія» домовилися створити координаційний політичний центр, мета якого — представляти їхні інтереси перед органами державної влади різних країн та організовувати спільну інформаційну політику. Керуватиме центром сам Пономарьов. Однак в «Російському добровольчому корпусі» заявили, що не підписували жодних «Ірпінських декларацій» та не визнають своїм символом біло-синьо-білий прапор.

Після цього Пономарьов заявив, що до координаційного центру увійшли лише НРА та «Свобода Росії». Крім них, за його словами, у лавах російських партизанів є певні «національні рухи корінних народів», які поки що не увійшли до координаційного центру. 

Що відомо про новоявлених російських партизанів?

Як пише сам Пономарьов, «Національна республіканська армія» — ліва організація, а легіон «Свобода Росії» — центристська структура. До серпня 2022 року про НРА ніхто не чув. Про її існування та рух опору відомо тільки зі слів Пономарьова. Організація виступає за зміну прапора Росії на біло-синьо-білий та веде пропаганду через телеграм-канал.

Про легіон «Свобода Росії» стало відомо у березні 2022 року, коли кілька чоловіків у масках та російській камуфляжній формі без розпізнавальних знаків дали у Києві пресконференцію. Вони представилися військовослужбовцями армії Росії, які потрапили в полон під час повномасштабного вторгнення і тепер вирішили перейти на бік України, що зазнала агресії Кремля.

На квітневій пресконференції представники «Свободи Росії» відмовилися відповідати на запитання, чи легіон підпорядковується безпосередньо Генштабу України, а також давати якісь пояснення про свою взаємодію з ЗСУ. Проте вже наступного дня у каналі легіону повідомили про отримання форми української армії, але зі спеціальною атрибутикою — біло-синьо-білим прапором.

Радник Офісу президента України Олексій Арестович у травні повідомляв, що «кількість заявок на вступ до легіону “Свобода Росії” зашкалює». Бійці легіону на всіх інтерв’ю приховують свої обличчя балаклавами і використовують позивні. Відомо, що колишній віцепрезидент «Газпромбанку» Ігор Волобуєв приєднався до легіону «Свобода Росії». 

В Ірпені на підписанні декларації від імені легіону виступав військовий з позивним «Цезар». Він заявив, що Путін дуже боїться їхньої організації і що наразі вони не розголошують інформацію про кількість учасників та озброєння, але їхній склад розширився та «йде на тисячі». Також у своєму телеграм-каналі легіон рапортує про виконання бойових завдань на лінії фронту. При цьому про легіон «Свобода Росії» та його роль у бойових діях чи співпрацю з ЗСУ немає жодної інформації, що піддається перевірці. Втім, за бажання це можна пояснити необхідністю воєнної секретності.

Коли створили «Російський добровольчий корпус», точно невідомо, проте їхній телеграм-канал зʼявився в липні 2022 року. А перший допис вони зробили у серпні. В розмові з російськими ЗМІ члени РДК заявляли, що корпус складається з російських правих емігрантів, які живуть в Україні. Але їхні слова про участь у війні чи співпрацю з ЗСУ теж неможливо підтвердити. Свою точну чисельність корпус не розкриває. У військовому формуванні стверджують, що виконують бойові завдання на південному сході України. Також нічого невідомо про керівництво чи учасників РДК.

За словами одного з бійців корпуса, їхню організацію можна віднести до правоконсервативного політичного спектра. Самі бійці активно використовують символіку Російської визвольної армії (рос. РОА) —  білий прапор з блакитним хрестом. РОА — антирадянське військове з’єднання, яке під час Другої світової війни воювало на боці Німеччини проти Радянського Союзу. Складалося воно переважно з перебіжчиків із радянської армії. 

Також бійці РДК називають себе не лише бойовим формуванням, а й «політичною організацією зі своїми амбіціями».