Місій на Марс більше не буде? Астрономи розгадали секрет сяючих озер

• Для дослідження найвіддаленіших областей Червоної планети вчені використовують спеціальний радар Mars Express.
• На південному полюсі Марсу вчені роками фіксували сигнал, схожий на мерехтіння. Таке ж випромінюють підводні річки в Антарктиді.
• Результат досліджень може суттєво вплинути на заплановану NASA місію на Червону планету.

Сяючі озера на Масі можуть виявитися звичайним великим каменем. Щоб перевірити це, вчені з’ясували, які з марсіанських порід дають теж саме мерехтіння при опроміненні спеціальним космічним радаром, що використовується для дослідження Червоної планети.

Заборона розповідає про ймовірну розгадку таємниці, яка може зруйнувати майбутні місії людства на Марс.

Мерехтливі марсіанські озера: що з’ясували вчені

Дослідники з Європейського космічного агентства (ESA) ще у 2018 році відстежили на південному полюсі Червоної планети мерехтливий сигнал. Його створювала незвична ділянка, фактично відбиваючи імпульси від космічних радарів, які використовували дослідники. Подібні сяючі плями були знайдені на Землі, а саме — в Антарктиді. На земному Південному полюсі вони утворюють мережу рідких резервуарів. Тож науковці інтерпретували плями на Марсі як сітку подібних космічних підземних озер, прихованих товстим шаром льоду, пише Science Alert.

Сумніви викликало тільки те, що Червона планета занадто холодна, щоб вода могла зберігатися у рідкому стані, навіть під шарами льоду. Ба більше, температура замерзання на планеті нижча, ніж на Землі через високу концентрацію солей.

Аналіз, проведений у 2022 році, показав, що яскраво сяючий радарний сигнал може бути зовсім не озером, а звичайним геологічним нашаруванням, а простіше кажучи — великим стародавнім каменем.

«Це непередбачуваний висновок, але він свідчить про те, що потрібні вагоміші докази, перш ніж ми зможемо з упевненістю визначити, що там ховається. Подібні відбиття можуть бути створені у результаті інтерференції тонкого шару породи, без використання рідкої води чи інших рідкісних матеріалів. Цей результат у поєднанні з іншими роботами ставить під сумнів ймовірність знаходження рідкої води під південнополярними льодовиками», — пояснив провідний астроном дослідження Ден Лаліч.

Мерехтіння на Червоній планеті: експеримент ESA

Щоб з’ясувати, що саме лежить під кригою, науковець і його колеги провели моделювання, використавши чотири матеріали, які, за останніми даними, зустрічаються на Марсі. Так, вони створили шари водяного льоду, льоду з вуглекислого газу, базальту та атмосфери в різноманітних конфігураціях і товщинах.

Грунтопроникаючий радар, який знайшов сяючі плями, працює, відбиваючи радіохвилі від об’єкта чи поверхні. Те, скільки часу потрібно, щоб радіохвилі відбилися від певної поверхні і з якою силою, характеризує властивості матеріалів.

Вчені визначили, які сигнали виробляються на кожній моделі. Найяскравішим і найподібнішим до зафіксованого був імпульс від запиленого водяного льоду, затиснутого між двома шарами замерзлого вуглекислого газу, але такий же результат показало відбиття від гірської породи.

Це не єдине нещодавнє припущення про те, що мерехтливий сигнал міг бути не рідкою водою. Команда у 2021 році виявила, що заморожені глини дають такий самий рівень блиску радара.

«З додаванням шарів каміння та/або льоду, які більше відповідають тому, що ми знаємо про Марс, наявність рідкої води, здається, відступає від реальності. Що було б прикро, тому що рідка вода є важливим фактором  для минулої та, можливо, навіть нинішньої придатності для життя, а також для майбутніх місій людства на Червону планету», — зазначив Лаліч.

Раніше Заборона розповідала про першу вирощену на місячному ґрунті рослину. Вчені кажуть, що це важливий крок до того, щоб зробити можливим життя на Місяці.