Тактика Суровікіна топорна: генерал-майор підказав, що слід робити українцям взимку

• Військового призначили командувачем війною в Україні 8 жовтня 2022 року.
• Сергій Суровікін відомий своєю тактикою масованих бомбардувань. Підтвердження: після його призначення по українських містах вперше запустили понад 100 ракет.
• Зимова тактика командувача полягатиме, ймовірно, в захисті захоплених територій та робитиме все можливе, щоб відновити підбиті підрозділи та мережу логістики.

Командувач російськими військами в Україні, ймовірно, намагатиметься реалізувати три головні завдання: передислокація військ для досягнення успіхів хоч на одному напрямку, пошук слабких місць української армії, а також знищення протиповітряної оборони (ППО). Однак в росіян багато новомобілізованих недосвідчених резервістів, а держави-союзниці України нарощують поставки техніки для захисту повітряного простору.

Заборона розповідає про російського генерала і його тактику ведення війни.

Хто такий Сергій Суровікін

Російський військовий є ветераном-командувачем і генералом Повітряних сил. Він очолював військову кампанію держави-терористки в Сирії у 2017 році, пише The Guardian.

Суровікін напряму причетний до бомбардувань Алеппо у 2016 році. Тоді, за різними даними, загинуло від 30 000 до 70 000 цивільних, місто було майже знищено. За цю операцію генерал отримав звання героя Росії, а за жорстокість і підхід співслужбовці — прізвисько «генерал Армагедон».

«Він був одним із небагатьох людей в армії, які знали, як контролювати та впорядковувати різні види військ. Він дуже жорстокий і довгі роки підтримує хороші робочі відносини з групою Вагнер», — розповів виданню колишній лейтенант ВПС РФ Гліб Ірісов, який працював із Суровікіним до 2020 року.

Сергій Суровікін (зліва), Володимир Путін (у центрі) та Сергій Шойгу (передостанній справа) і Герасимов (справа) на виставці, яку приурочили підведенню підсумків спецоперації Росії в Сирії, 30 січня 2018 року. Фото: ТАСС

Від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну до жовтня 2022 року він командував групою військ «Південь». За непідтвердженими даними, керував операціями з оточення українських сил у районі Гірського та Золотого і захопленні Сєвєродонецька. Йому також приписують запровадження використання на Донбасі тактики «вогневого валу» — масованих артилерійських обстрілів населених пунктів перед наступом, повідомляє російська служба Радіо Свобода.

Генерала призначили командувачем війни в Україні 8 жовтня. Вже за два дні після цього, 10 жовтня, Україна зазнала однієї з найбільших ракетних атак. Вона стала першою з низки масованих ударів по критичній інфраструктурі.

Стратегія командувача армії РФ в Україні: пояснення експерта

Суровікін був призначений після вибухів на Керченському мосту, щоб у короткі терміни виправити слабкі сторони російської армії, вважає австралійський генерал-майор у відставці Мік Раян.

«Він командує армією, яка має моральні проблеми та постійно виснажена протягом останніх дев’яти місяців. Взимку він захищатиме територію та робитиме все можливе, щоб зберегти свої сили, відновлювати підбиті підрозділи та будувати стійку мережу логістики», — переконаний експерт.

Є три головні завдання, які, на думку Раяна, отримав Суровікін від Кремля:

1. узгодження між політичними цілями Путіна та військовою потужністю;

«Ці дві речі були погано узгоджені з початку війни і розбіжність зіграла велику роль у виступі росіян. Політичні цілі Путіна в лютому 2022 року були набагато масштабнішими, ніж були здатні досягти невеликі російські сухопутні та повітряні сили. Концентрація бойової сили на Донбасі в середині 2022 року була демонстрацією того, що росіяни це розуміли», — зазначив австралійський генерал.

Підтвердженням цьому є дії Суровікіна після призначення, зокрема, відхід з Херсона, метою якого може бути перенесення концентрації військ на інші напрямки. Від генерала, ймовірно, очікують проведення наступальних операцій із розширеним військовим потенціалом.

2. пошук асиметрії;

Ціль передбачає виявлення слабких місць, які генерал може використати проти українських воїнів. Прикладом є знищення об’єктів критичної інфраструктури України.

«Українці не можуть зробити те саме проти росіян у плані націлювання на інфраструктуру. ЗСУ перемагають на полі бою, але вони не можуть відповісти росіянам на цьому стратегічному рівні», — пояснив принцип асиметрії професор військових досліджень в Королівському коледжі Лоуренс Фрідман. 

Ще один із напрямків, де Суровікін, ймовірно, шукатиме перевагу, будуть повітряні операції. Армія РФ показала, що нездатна знищити українські мобільні ЗРК, які є частиною ППО, тому не в змозі ефективно використовувати повітряну вогневу потужність для бомбардування стратегічних цілей і позицій. Однак, якщо українські ЗРК не будуть поповнені боєприпасами, ВПС РФ знову становитимуть серйозну загрозу, йдеться у звіті Королівського інституту оборонних досліджень (RUSI).

3. оперативний прорив.

Для цього завдання російський генерал може використати мобілізовані у вересні-жовтні сили. Однак через погану підготовку резервістів перед відправкою на фронт зробити це буде нелегко.

«Українці мають можливість виявляти та атакувати такі концентрації військ на великій відстані. Тому на перший план висувається важливість розвитку вирішальної переваги в повітрі, деградації українського дальнього удару. Однак він також захоче покращити інтеграцію військ на землі, але виправити це буде непросто. У цій війні Росія втратила багатьох лідерів [офіцерів], від молодших до дуже старших», — резюмував Мік Раян.

Раніше Заборона розповідала про стратегію, яку застосовують ЗСУ проти росіян зі слів австралійського генерала. Українські воїни використовують слабкі місця ворога, щоб звести нанівець їхні спроби просуватися вперед.