7 березня народна депутатка Інна Совсун подала на реєстрацію до Верховної Ради законопроєкт про легалізацію цивільних партнерств. Ще влітку 2022 року президент України Володимир Зеленський заявив, що поручив опрацювати це питання уряду країни у відповідь на петицію про легалізацію одностатевих шлюбів. Мовляв, подібне рішення передбачає зміни в Конституції України, що в умовах воєнного стану не є можливим. Та за останні пів року від Кабміну не було новин щодо запровадження цивільних партнерств.

Для України ця ідея не нова — ще 2015 року про неї говорили в межах підготовки до ратифікації угоди про асоціацію з Євросоюзом. Однак тоді вона зустріла чималий спротив з боку релігійних і ультраправих рухів. Журналістка Заборони Анастасія Оприщенко розповідає, що таке цивільне партнерство, чому воно може бути корисним не лише представникам ЛГБТ-спільноти, за що його критикують та чи можливо зрештою запровадити його в Україні.

Що таке цивільне партнерство?

Це подібна до шлюбу юридично визнана домовленість між двома повнолітніми особами — однієї чи різних статей.

Залежно від окремої країни цивільне партнерство надає особам окремі, або ті самі права, що і шлюб (за винятком усиновлення дитини). Це і правовий статус партнерів і партнерок (зокрема, у разі смерті чи зникнення одного з них), і питання майна та права спадкоємства, і соціальний захист, а також можливість розірвати партнерство.

До такої практики звернулися наприкінці 1990-х, аби, зокрема, юридично визнавати стосунки між одностатевими парами. Наприклад, в Бразилії 2002 року цивільні партнерства були доступні лише для різностатевих союзів, однак за 9 років ця опція стала доступною і для партнерів однієї статі. З часом більшість країн, що ввели цивільні партнерства, додали й можливість для одностатевих пар офіційно реєструвати шлюб.

Натомість в Південній Кореї правовий статус одностатевих пар визнали завдяки судовому прецеденту. Неодружені пари там мають деякі пільги — зокрема, на спільну страховку. Через відмову у такому праві гей-пара звернулася до суду і виграла справу, що стало першим кроком до визнання одностатевого партнерства в країні на рівні з гетеросексуальним.

В Україні мова про інститут цивільного партнерства зайшла під час обговорення ратифікації угоди про асоціацію з ЄС, оскільки така ініціатива належить до Європейської стратегії з прав людини. Однак народна депутатка від партії «Голос» Інна Совсун в розмові з Забороною пояснила, що цивільні партнерства не є умовою для євроінтеграції — на відміну від законопроєкту №5488, що має ввести відповідальність за дискримінацію, зокрема, на ґрунті гомофобії.

Чому цивільне партнерство корисне не лише для одностатевих пар?

Подібна практика вже успішно працює у більш як 15 країнах світу, зокрема в Італії, Чехії, Угорщині, Естонії, Хорватії, Ісландії та Франції.

Вона розширює юридичні можливості не лише для представників ЛГБТК+, а і для всіх громадян загалом — незалежно від статі, сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності.

Фактично це дозволяє особам стати легальними спадкоємцями одне одного, наживати спільне майно або відвідувати одне одного в лікарні — навіть якщо формально двоє осіб не є біологічними родичами або не перебувають у шлюбі. 

Для ЛГБТК+ такий механізм може бути проміжною сходинкою на шляху до узаконення одностатевих шлюбів, адже він надає одностатевим парам можливість оформити своє партнерство юридично — щоправда, без жодної прив’язки до Сімейного кодексу та інституту шлюбу як такого. Проте будь-яке цивільне партнерство надаватиме сторонам лише обмежені права, тоді як шлюб — повний перелік.

Чи можливо запровадити таку практику в Україні?

Кабмін почав опікуватися законопроєктом про цивільні партнерства ще 2015 року. Проте через численні скарги релігійних організацій, міських і обласних рад, а також зволікання депутатів, ініціативу так і не реалізували.

«Ми знаємо імена відкритих ЛГБТ-військових, але тих, хто не наважився зробити камінг-аут через неприйняття суспільством, досі багато. Проте вони так само риють окопи, витягують побратимів та посестер з поля бою, збивають ворожі ракети. Вони там є. А рівних прав у них немає. Нам відомі історії, коли один з партнерів гинув на фронті, а інший, цивільний, не міг ні тіло забрати, ні поховати. Це все відбувається через неврегульовані права, бо перед обличчям українського закону людина, що перебуває в одностатевому партнерстві, навіть не може бути поінформована, що її партнер_ка загину_ла», — пояснює вона.

Згідно з опитуванням Центру соціальних експертиз Інституту соціології НАН України за 2022 рік, за останні десять років рівень підтримки одностатевих шлюбів в Україні зріс майже вдвічі. Зараз 53% опитаних підтримують таке право, тоді як у 2013 році «за» проголосували 33%.

Разом із ГО «Точка опори» Совсун вирішила розробити власний законопроєкт про реєстровані партнерства. Наразі він очікує на підпис у Верховній Раді, а текст документа можна прочитати в телеграм-каналі депутатки.

Що передбачає законопроєкт про інститут реєстрованих партнерств: 

• визначення правового статусу, прав та обов’язків партнерів та партнерок, правовий режим майна та питання спадкування;
• соціальний захист, зокрема, у разі смерті партнера/партнерки чи його/її зникнення;
• процедура реєстрації цивільного партнерства буде схожа на шлюб, але швидша (10 днів); передбачена також можливість подавати заяви через «Дію»;
• альтернативні процедури для осіб, які не можуть з’явитися до органу реєстрації актів цивільного стану: до прикладу, військовослужбовці чи особи, які перебувають у закладі охорони здоров’я;
• розірвання цивільного партнерства за спільною заявою.

Законопроєкт не поширюється на права партнерів в адміністративно-кримінальній та податковій сферах — про це будуть окремі законопроєкти (такі вимоги законодавчої процедури). Крім того, законопроєкт не поширюється на можливість усиновлення чи взяття опіки над дітьми.

За що ЛГБТК+ критикують практику цивільних партнерств?

Нерідко ЛГБТ-активісти, маючи право на цивільне партнерство, відмовляються від цього через нерівноправність зі звичайним шлюбом. Ще один аргумент проти — подібність до расової сегрегації, що так чи інакше має під собою дискримінаційний компонент.

Бувають також і ситуації, коли вступ до одностатевого партнерства загрожує негативними наслідками. В Німеччині осіб, які уклали одностатеве партнерство, можуть звільнити, якщо їхній роботодавець — Католицька церква. Від її імені в Німеччині працює понад 1,3 мільйона осіб, це більш ніж 100 професій. 

Тетяна Касьян також зауважує, що в ЛГБТ-спільноті є побоювання, що поява інституту цивільних партнерств в Україні зробить перспективу легалізації одностатевих шлюбів недосяжною. Швейцарія, наприклад, легалізувала цивільні партнерства 2007 року, а одностатеві шлюби — лише 2022-го.

«Невідомо, скільки років доведеться чекати ЛГБТК+ людям на одностатеві шлюби в Україні. Але президент сказав чітко: у воєнний стан в Конституцію зміни вносити ніхто не буде. Тоді що залишається? Чекати на перемогу? Скільки? Ми не знаємо. Зате точно знаємо, що люди гинуть за нашу свободу, а їхні права не захищені. Це несправедливо», — говорить Касьян.

Попри все, українська ЛГБТ-спільнота чекає хоч на якусь можливість отримати рівні права з гетеро-парами. З лютого 2023 року в застосунку «Дія» можна зареєструвати шлюб онлайн — потрібен лише підпис іншої людини. Однак ця опція доступна тільки гетеро-парам.

Відкритий гей Віталій Царюк розповів у твіттері, що подав в «Дії» заявку на шлюб разом зі своїм партнером, адже застосунок не може перевірити стать. Проте очікувано запит на реєстрацію був відхилений. Після цього Царюк запустив у твіттері хештег #ШлюбнаРівністьВДії, щоби показати, скільки ЛГБТ-пар насправді хочуть одружитися в Україні. Одностатеві пари публікують під ним власні заявки на шлюб в «Дії» та отриману відмову; також користувачі постять під ним тексти на підтримку хлопців, ЛГБТ-спільноти та шлюбної рівності загалом.

В онлайн-гіді послуги на сайті «Дії» вказано, що зареєструвати шлюб можуть жінка та чоловік.

Тетяна Касьян пояснює: серед депутатів є ті, що підтримують надання рівних прав ЛГБТ-спільноті, але наразі невідомо, чи вдасться переконати їх прийняти необхідний для цього закон: «Потрібна суспільна підтримка. З огляду на наші дослідження та те, як люди реагують на несправедливість, коли бачать, що одностатеві партнери не можуть користуватися новою послугою в “Дії”, вона є».