В Україні заборонили ртутні термометри та батарейки: чим вони небезпечні

• Понад 140 держав світу є підписантами Мінаматської конвенції, яка забороняє видобуток та використання ртуті у виробництві з деякими винятками.
• Метал міститься у деяких термометрах, тонометрах, батарейках, люмінесцентних лампах, а іноді навіть у косметиці.
• Верховна Рада України 29 травня 2023 року ухвалила закон про приєднання до міжнародної угоди.

Ртуть не розкладається, тож при потраплянні у навколишнє середовище, наприклад, з градусників чи батарейок або при виробництві цих продуктів, вона накопичується у повітрі, воді та ґрунтах. Поступово метал стає частиною ланцюгів живлення, тож може опинитися в організмі людини не тільки з водою чи при диханні, а навіть через їжу. Отруєння речовиною призводить до багатьох тяжких наслідків, серед яких сліпота, глухота та божевілля.

Заборона розповідає про ухвалений ВРУ закон про ртуть.

Мінаматська конвенція: приєднання України

Міжнародний документ щодо видобутку та використання ртуті ухвалили у 2013 році, а у 2017-му набув чинності. Він названий на честь міста Мінамата у Японії, де наприкінці 1950 років ртуттю з промислових стічних вод отруїлися майже 2 000 людей. 

Конвенція передбачає поетапну відмову від речовини, а саме:

• забороняється її видобуток, 
• встановлюється заборона на виробництво, експорт та імпорт продуктів, що містять ртуть, наприклад, термометрів, приладів для вимірювання тиску, певних видів батарейок та люмінесцентних ламп, барометрів, вимикачів, реле і навіть косметики.

Президент України Володимир Зеленський у квітні-2023 зареєстрував у Верховній Раді законопроєкт №0199 про приєднання України до угоди. Документ ухвалили 29 травня. «За» проголосували 299 народних депутатів.

Закон передбачає, що з 1 січня 2024 року Україна припинить виробництво, імпорт та експорт продукції, що містить ртуть. При цьому є кілька винятків:

• продукти для потреб військової та цивільної оборони;
• що використовуються для досліджень та калібрування прилади, як еталонний стандарт;
• які не мають ​​альтернативи, наприклад, люмінесцентні лампи з холодним катодом, зовнішні електроди для електронних дисплеїв і пристроїв вимірювання тощо;
• вакцини, що містять тимеросал як консервант.

При цьому про видобуток ртуті, який забороняється конвенцією, у законі нічого не вказано. Зазначено, що Кабмін має розробити план дій у рамках конвенції впродовж шести місяців, тож, ймовірно, ці кроки будуть прописані там.

«Долучення України дозволить в подальшому унеможливити такі ситуації, як із заводом “Радикал”, коли сотні тонн ртуті опинилися просто неба в українській столиці. Україна зможе за допомогою міжнародних партнерів вирішити це питання, як і розв’язати проблеми із залишками ртуті на недіючих пострадянських підприємствах, що використовували застарілі технології», — прокоментував ухвалення закону міністр захисту довкілля та природних ресурсів Руслан Стрілець.  

Україна, за його словами, також матиме доступ до цільових ресурсів Глобального екологічного фонду і зможе отримати технічну та експертну допомогу.

Ртуть: яка загроза

Ртуть — це токсичний метал сріблясто-білого кольору з дуже низькою температурою плавлення — всього 38.87°C. Речовина, як і її пари, вкрай отруйні, кажуть у Державній службі з надзвичайних ситуацій (ДСНС).

Ртуть не розкладається, тому при забрудненні нею довкілля, потрапляє у воду та ґрунти і накопичується. Поступово вона стає частиною ланцюгів живлення живих організмів. Наприклад, метал може накопичуватися у рибі. При цьому термічна обробка не допомагає позбутися від неї, а лише  вивільняє частину металу у вигляді парів.

З потраплянням до організму людини ртуть акумулюється та залишається там на все життя. Тому в Україні встановлено максимально допустиму концентрацію парів у повітрі:

• для житлових, дошкільних, учбових і робочих приміщень — 0.0003 мг/м3; 
• для виробничих приміщень — 0.0017 мг/м3. 

Якщо ж концентрація перевищує 0.2 мг/м3, відбувається гостре отруєння організму, яке ще називають хворобою Мінамати. Воно проявляється через 8-24 години:

• спочатку людина відчуває загальну слабкість та головний біль, підвищується температура;
• згодом виникає біль в животі та яснах, а також розлад шлунку;
• наступний етап — синдром послаблення зору та слуху, а у важких випадках — параліч та порушення свідомості.

Отруєння ртуттю також може бути хронічним. Воно виникає, якщо вдихати пари у малій концентрації впродовж тривалого часу. Ознаками такого отруєння є:

• зниження працездатності;
• швидка стомлюваність;
• послаблення пам’яті і головний біль; 
• в окремих випадках можливі катаральні прояви з боку верхніх дихальних шляхів, кровотечі ясен, легке тремтіння рук та розлад шлунку;
• апатія й емоційна нестійкість; 
• порушення мовлення;
• тремтіння рук і повік, а у важких випадках навіть всього тіла.

У будь-якому випадку ртуть вражає нервову систему, тож кінцевим етапом може стати навіть божевілля.

Раніше Заборона розповідала про сінну лихоманку, яка вкрай поширена у Японії. Її спричиняє звичайний квітковий пилок. Чим більша його концентрація у повітрі, тим більше проявляться хвороба.