Людям доведеться жити під землею через зміну клімату: де вже є підземні міста

• В 2023 році на Землі зафіксовано кілька десятків температурних рекордів. Вчені зазначають, що ситуація погіршуватиметься.
• У світі існує багато прикладів успішного життя під землею. Подібні поселення є в Австралії, Туреччині та Канаді.
• Основний плюс таких помешкань — комфортна температура, яка майже ніколи не змінюється.

Протягом своєї історії люди з різних причин тимчасово жили під поверхнею. Якщо не було матеріалів для зведення будинків, вони копали землянки. У місцях з екстремальним кліматом йшли під землю влітку, щоб зберегти прохолоду, а взимку — щоб зігрітися. У підземеллі також можна було безпечно сховатися від ворогів. Цілком ймовірно, що у найближчому майбутньому світ настільки зміниться, що на поверхні планети стане занадто небезпечно.

Заборона розповідає про можливість створити підземну цивілізацію, якщо людство не зможе виживати в нових природних умовах.

Життя під землею: переваги та недоліки

Незабаром людство може стикнутися з надто високими температурами для комфортного існування. Для порятунку розглядають варіант життя під землею. Найголовніший плюс — стабільна температура. В оточенні масивів каменів і ґрунту, які поглинають і утримують тепло, вона залишається незмінною без необхідності покладатися на енергозатратне кондиціонування чи опалення. 

 «Біологічно, фізіологічно наші тіла просто не створені для життя під землею. Люди, які надто довго живуть без денного світла, можуть спати до 30 годин за один раз. Порушення їхнього добового ритму може спричинити низку проблем зі здоров’ям», — вважає автор дослідження про підземне життя Вілл Хант.

Але хоч більшість людей і готові піти під землю на короткий проміжок часу, у багатьох культурах підземний світ є синонімом смерті. Перебування в замкнутому просторі може викликати клаустрофобію, депресію та постійні страхи.

Іншим ризиком є раптові повені. Зміна клімату обіцяє принести більше екстремальних погодних явищ, тож підземні приміщення можуть наповнитися водою за лічені хвилини, не залишаючи людям часу на евакуацію.

Також підземне будівництво зазвичай вимагає більш важких і дорогих матеріалів, які витримають тиск під землею. Стеля може обвалитися, придавивши мешканців тоннами землі, тому силу треба буде ретельно вимірювати перед початком розкопок і постійно контролювати.

На температуру підземелля також впливає те, що відбувається на поверхні. Нагрівання планети також може спричинити розширення земляного покриву до 12 мм: це призведе до серйозних пошкоджень підземних будівель.

Температура землі в Чикаго зараз вища, ніж у 1951 році, і до 2051 року зросте ще більше. Інфографіка: Alessandro Rotta Loria/ Communications Engineering

Щоб середовище під поверхнею було прийнятним для людей, воно має бути безпечним, мати природне освітлення, хорошу вентиляцію та забезпечувати відчуття зв’язку з навколишнім світом. Можна використовувати такі технології, як світлові колодязі, що дозволяють сонячному світлу освітлювати частину підземних просторів — для кращого розсіювання додатково використовують сітловідбивальну фарбу. 

Кубер-Педі, RESO, Дерінкую: як облаштовані підземні поселення

Вже є успішні приклади міст під землею. У поселенні Кубер-Педі в Південній Австралії так живе 60% населення. Ідея виникла через те, що більшість людей тут займається видобутком опалів. Вони виявили, що у їхніх шахтах зберігається постійна комфортна температура 23°C, тоді як спека влітку може досягати 52°C.

Багато місцевих мають досить розкішні приміщення із затишними вітальнями, басейнами та стільки простору, скільки захочуть, — будинок легко самостійно розширити.

Вирізання великих шматків породи не займає багато часу, оскільки пісковик і алевроліт настільки м’які, що їх можна подряпати канцелярським ножем. Іноді ремонт будинку навіть приносить прибуток: один чоловік знайшов опал вартістю $980 000, коли встановлював душ.

Найголовніша проблема, з якою стикаються жителі, — обвали. Будинки хоч і відповідають безпечним нормам (щонайменше 2.5 м глибини), але дах інколи не витримує тиску землі. 

Інший приклад розвиненого підземного поселення —  місто Дерінкую в Туреччині. Вчені довгий час навіть не здогадувались про його існування, але у 1963 році випадково виявили за курником величезний лабіринт підземних тунелів. 

Місто було збудоване приблизно у 2000 році до нашої ери і складається з 18-поверхової мережі тунелів на глибині 76 метрів. Світлом і вентиляцією забезпечували 15 000 шахт. У підземеллі знаходяться церкви, стайні, склади та будинки: загалом там могли жити 20 000 людей.

Вважається, що Дерінкую майже безперервно використовувався як притулок під час війни. Його раптово залишили у 1920-х роках після вигнання грецьких православних християн з країни.

Хоча зовнішня температура над поверхнею коливається від 0°C взимку до 30°C влітку, температура підземного міста залишається прохолодною — 13°C. Це робить його ідеальним для консервування фруктів і овочів.

Більш футуристичний варіант підземного життя — місто RESO, яке знаходиться у Канаді. Воно складається з взаємопов’язаних комплексів довжиною понад 33 кілометрів. Хоча його називають підземним містом, насправді це система надземних і підземних ходів під Монреалем.

У підпіллі розміщені магазини, ресторани, школи, університети, кінотеатри, багатоквартирні будинки, станції метро, ​​мистецькі центри, музеї, спортивні арени. Підземна система вперше почала формуватися в 1962 році, коли у Монреалі збудували один із перших хмарочосів Place Ville Marie.

Раніше Заборона розповідала про створення екологічного бетону, який зменшить вуглецеві викиди від будівництва. Такий вид матеріалу не лише безпечніший для довкілля, але й значно міцніший.