• Український військовий Шандор Кіш народився в Ужгороді. Він угорець за національністю.
• Повномасштабне вторгнення він зустрів в порту в Очакові — військові РФ завдали по ньому ударів практично одразу. 
• Захисник посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Захисник був один із небагатьох членів екіпажу тральщика «Чернігів», хто після вторгнення РФ в Крим не здався ворогу. Він доєднався до команди військового корабля «Черкаси» — єдиного судна, яке залишилося на Донузлаві під українським прапором. 

Заборона розповідає історію героя Шандора Кіша.

Шандор Кіш: чим відомий

Шандор Кіш захищав Україну ще під час анексії Росією Севастополя. На той час він проходив службу на морському тральщику «Чернігів» та в складі екіпажу «Черкас». Корабель намагався стояти до останнього і, навіть після захоплення росіянами, залишився під прапором України.

На «Чернігові» тоді залишилося всього троє людей — інші здалися, розповідала в інтерв’ю Суспільному дружина воїна Марія Оксютенко.

«Він зателефонував і спитав, що робити. З їхнього корабля всіх розпустили. Кажу: ‘Як що? За Україну. До кінця’. ‘Якщо ти мене підтримаєш, то ми підемо до кінця’. Вони втрьох пішли на ‘Черкаси’ і залишалися до останнього. Казав, що було страшно. Вони ж там стріляли насправді в Криму. І вибухи, і вертольоти, й танки по берегу їздили. Вони з хлопцями сиділи там ще тиждень десь, на кораблі. Їм підвозили човнами їжу, воду», — розповіла дружина військового.

Шандор і Марія познайомилися у 2013 році в Криму, де військовий проходив службу. Після анексії півострова вони переїхали до Очакова, а перед цим одружилися в Ужгороді. У них народилися двоє синів.

На момент початку повномасштабного вторгнення захисник був в Очакові. Військові РФ вперше завдали ударів по порту міста вранці 24 лютого. Тоді, за словами голови Миколаївської ОВА Віталія Кіма, загинув один військовий, ще 14 отримали травми.

Майже всю ніч з 23 на 24 лютого 2022 року дружина була на зв’язку з Шандором. Військовий подзвонив їй ще о 5-й ранку і сказав, щоб вона з дітьми їхала до батьків. 

«Батьки живуть на краю міста. Я його чекала, ми з ним списалися, що я вже у батьків. Він сказав, що також закінчує і зараз приїде, щоб помитися, переодягнутися, бо він дві години був вдома за останні два дні. Але не встиг. Ввечері мені подзвонив наш друг і сказав, що він 200-ий [загиблий]. Я це й так розуміла, бо він дуже довго не виходив на зв’язок. Він би не залишив мене без зв’язку так довго», — говорить жінка.

Похоронили захисника лише через місяць — 22 березня. Марія рік не розповідала їхнім дітям про смерть батька. Жінка вважала, що вони занадто маленькі.

«Вони його чекали, вони його згадували майже щодня, з посмішкою з радістю, коли тато повернеться. Потім ми сходили на могилу, діти побачили. Молодший взагалі сказав, що цього не може бути. Старший дуже засмутився. Я рада, що я їм зараз сказала. Тягар з душі впав. І їм спокійніше. Вони вже не будуть його чекати. Будуть знати, що він тут, і зможуть починати жити далі», — пояснила Марія Оксютенко.

Раніше Заборона розповідала історію загиблого українського захисника Олексія Чубашева. Він був автором першого в Україні військового реаліті, керівником «Армії FM» та Військового телебачення України.