Простіше закривати очі? РФ знайде зброю для війни з НАТО, якщо битву за Україну заморозять

НАТО розпочало найбільші з часів холодної війни навчання Steadfast Defender 2024. Вони триватимуть до травня і мають показати здатність швидко розгортати війська з Північної Америки та інших частин Альянсу для посилення оборони Європи у разі ймовірного наступу Росії. 

Про можливість такого розвитку подій все частіше кажуть європейські політики та командувачі НАТО. За окремими прогнозами, РФ може спробувати атакувати одну з країн Європи вже найближчим часом. Але чи ризикне Москва піти на пряме бойове зіткнення з Альянсом? За яких умов це може статися та хто стане її союзником, разом з експертами розбиралась редакторка Заборони Світлана Гудкова.

Напад РФ на країну НАТО: мета Кремля

Росія, ймовірно, не має наміру нападати на країни-членкині НАТО саме з метою подальшого ведення масштабних бойових дій та окупації територій. У Кремлі розглядають трохи інші сценарії, які мають на меті здебільшого налякати країни Європи можливістю перенесення бойових дій на їхню територію, тим самим змушуючи лідерів цих країн займатися власною безпекою і менше допомагати Україні. 

На сьогодні, бачачи слабкість європейських країн, Росія буде готова і далі провокувати їх, аби вони зосереджували ресурси на своїх територіях, а не допомагали Україні, зауважує в коментарі Забороні експерт з національної безпеки та військовослужбовець ЗСУ Іван Варченко.

«Так, у повітряний простір країн Балтії може “випадково” залетіти не одна російська ракета, як це було з Польщею, а декілька. Або залетить літак, який зіб’ють сили ППО. Звісно, тоді з боку РФ підуть демарші, дипломатичні ноти та низка інших заходів, які свідчитимуть про ескалацію на західних фронтах. Росія сподівається на те, що Європа здригнеться, і кожна країна зараз закриється у своєму світі й почне перейматися питаннями посилення власної, а не колективної, безпеки. І наразі Росії вдається розвивати подібний сценарій», — вважає він.

За словами Варченка, чим більше країни Європи бояться, чим більше окремих країн концентруються на власних проблемах, тим активнішим буде Кремль у своїх провокаціях.

«Я вже бачу негативні тенденції серед частини європейських еліт, яка намагається приспати енергію своїх суспільств у бажанні допомогти Україні, концентруючи їхні думки на тому, що війна може прийти на їхні території. Я розумію маніпулятивність таких тез попри те, що їх можуть висловлювати лідери країн, які є одними з наших найбільших партнерів», — каже він.

Саме тому експерт з національної безпеки закликає країни Європи та НАТО насамперед допомагати Україні, а вже потім дбати про колективну безпеку. Тому що ціль Росії — зменшити підтримку України та послабити безпекову єдність європейських країн та членів Альянсу.

«Якщо країни НАТО зараз дозволять собі сховатися у комфортній бульбашці, зрозуміло, що загроза сценарію вторгнення Росії до країн-членкинь Альянсу цілком може реалізуватися. РФ фактично зламала всю систему колективної безпеки й показала, що для неї міжнародні безпекові угоди нічого не варті. Ще один додатковий аргумент для Кремля — що НАТО продемонструвало неспроможність швидкої мобілізації ресурсів. І ми бачимо, що національні інституції буксували у тому, щоби швидко надати необхідні ресурси Україні. Бачачи ці слабкості, звичайно, РФ намагатиметься ними скористатися», — вважає Варченко.

Поки в Україні триває активна фаза війни, Європа може спати спокійно

Та водночас росіяни не полишали опції напасти на країну НАТО, вважає керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія XXI» Павло Лакійчук. Він нагадує, що у 2017 році росіяни та білоруси провели спільні військові навчання «Захід». За легендою цих навчань, на Білорусь нападає коаліція з трьох країн: Вейшнорії, Весбарії та Лубенії. Перша уявна країна розташована на території Білорусі, решта дві — у Польщі й Литві, а також Литві та Латвії. Попри запевнення учасниць, що навчання мають виключно оборонний характер, лідери країн Балтії впевнено заявили, що Москва та Мінськ ведуть підготовку до вторгнення. І їхні побоювання можна було зрозуміти, адже на попередніх навчаннях «Захід-2013» відпрацьовувався сценарій захоплення української території, який почав реалізовуватися у 2014 році.

За словами військового експерта, НАТО довгий час не хотіло відповідати на подібні провокативні дії РФ. І навіть після подій в Україні у 2014 році країни Європи та НАТО не змогли змінити стратегію партнерства на стратегію стримування. «Дуже дискомфортно відчувати, що ти є ціллю агресора. Простіше закривати очі та відкидати загрозу. Але широкомасштабне вторгнення РФ в Україну багатьом відкрило очі», — каже Лакійчук.

Другим шоком для європейців стало те, що їхні військові спроможності не відповідають заявленим показникам. Частина озброєнь на складах виявилася просто непридатною для ведення бойових дій, а ВПК — непідготовленим до викликів сьогодення. Саме тому військово-політичні лідери європейських країн зараз кажуть, що на підготовку до війни їм потрібно 3–5 років.

«Партнери нарощують виробництво свого ВПК, зокрема і коштом України. Вони передають нам старі зразки озброєння, наприклад, літаки МіГ-29 чи танки Т-72, а натомість отримують сучасні F-16 та Leopard або Abrams. Європа зараз нарощує оборонні спроможності великими кроками, і більш активно, ніж допомагає Україні. Для нас така ситуація не зовсім вигідна, бо ми потребуємо сучасних, технологічних видів озброєння, які переважали б противника та призвели б до серйозних змін на полі бою», — зазначає військовий експерт.

Фактично Україна закриває Європу собою, поки та нарощує свою військову потугу. Ба більше, поки у нас триває активна фаза війни, РФ навряд чи зможе відкрити другий фронт.

«Наразі всі бойові спроможності російської армії сконцентровані на Україні чи навколо неї. Тож навіть малий конфлікт низької інтенсивності одночасно з війною в Україні росіяни не потягнуть. Але це не означає, що вони не зможуть дуже швидко наростити ці спроможності у випадку заморозки конфлікту. Росія перевела свою оборонну промисловість на воєнні рейки, і якщо зупиняється машина, яка це все утилізує, то на накопичення наступального потенціалу у них піде небагато часу», — сказав Лайкійчук.

Союз країн осі зла та фактор Китаю

Та поки українські військові продовжують утилізовувати військовий потенціал російської армії, Москва знайшла спосіб поповнювати запаси завдяки постачанню озброєння з Ірану та Північної Кореї. Наразі ці поставки не дуже масштабні, але військово-технічне співробітництво між цими країнами вже демонструє союзницький характер, вважає Павло Лакійчук. 

Та чи стане цей союз глобальною загрозою, залежить від позиції Китаю, який ще не ухвалив остаточного політичного рішення.

«Китайці розуміють, що після втрати Росією статусу другої держави світу цю нішу зайняли вони. І у світовому протистоянні вже КНР виступає першою, незалежно від того, чи буде Росія допомагати їй. Але поки важко сказати, до чого схиляється Китай, наскільки він готовий виступати за свою ідею панування у світі і якими засобами: воєнними чи економічними, чи це буде м’яка сила, чи жорстка воєнна конфронтація. І тут ще питання у тому, чи зацікавлений Китай у військово-політичному союзі РФ, КНДР та Ірану. Тут інтереси Пекіна можуть виявитися навіть протилежними», — резюмує Павло Лакійчук.