В Абхазії згоріло майже 4 тисячі полотен золотого фонду національних художників: історія багаторічного саботажу

У ніч на 21 січня в Сухумі спалахнула пожежа в приміщенні Спілки художників Абхазії, де була розташована Національна картинна галерея.

Будівля зайнялася приблизно о четвертій ранку, до сьомої пожежу вже локалізували. Цих трьох годин вистачило для того, щоб самопроголошена республіка Абхазія фактично залишилася без фонду образотворчого мистецтва. Згоріло майже 4 тисячі полотен, зокрема золотий фонд абхазьких художників, близько 300 належали авторству Олександра Шервашидзе-Чачба.

Журналістка кавказького медіа JAMnews Елеонора Гілоян розповідає про унікальну колекцію та інші будівлі, занедбані за багато років.

Національна картинна галерея Абхазії

Вогонь в основному пошкодив другий поверх, там, де розташовувався фонд Національної картинної галереї. На першому поверсі будівлі — Центральна виставкова зала, і хоча вогонь її не зачепив, кілька тонн води завдали великих збитків. Вдалося врятувати близько 150 творів Хути Авідзба, Сергія Габлія, Сергія Сангалова, Віссаріона Цвіжба, Віктора Щеглова й Варвари Бубнової.

Розслідуванням причин пожежі опікується прокуратура, яка розглядає кілька версій. І поки єдиної офіційної не заявлено, в суспільстві ширяться різні варіанти. Найактивніше обговорюють версію, що пожежа почалася з офісу банку по сусідству.

Голова Спілки художників Віталій Дженія каже JAMnews, що, попри загальний гнітючий стан приміщення фонду картинної галереї, кілька років тому повністю оновили проводку, а пожежну безпеку перевіряли регулярно.

Однак багато представників суспільства та аналітики вважають, що вирішальну роль у пожежі відіграла недбалість чиновників, не тільки нинішніх, а й представників колишнього уряду.  

Владу звинувачували в бездіяльності й фактичному залишенні в небезпеці всього фонду. «Картини зберігалися в неправильних умовах. Їх так не зберігають, мають бути спеціальні режими, а їх не було — й це недогляд. І жоден уряд за багато років нічого не зробив для того, щоб змінити цю ситуацію», — заявив кореспондентові «Кавказького вузла» лідер ветеранської організації «Аруаа» Темур Ґулія. 

Політологиня Нателла Акаба зазначила, що пожежа стала шоком. «Галерея була важливою частиною національної культури Абхазії. Там були зосереджені та в основному згоріли картини провідних абхазьких художників», — сказала вона і припустила, що займання могло статися через регулярні відключення електроенергії в республіці.

Будинок картинної галереї

У 1999 році для інституції виділили іншу, просторішу будівлю на вулиці Пушкіна, проте вона в жалюгідному стані: тут не було ремонту протягом майже 25 років.

Директор галереї Сурам Саканія волав про допомогу: картини розставлені на підлозі у двох кімнатах, тісняться на полицях і навіть у коридорі, бо не вистачає місця. Утім, на запити й листи відомства не реагували.

Міністри культури та їхні керівники періодично самі приходили інспектувати приміщення й обіцяли якось розв’язати питання. 

Але всі запізнилися.

«У 2014 році, коли в сховищі вже була пожежа [її вдалося локалізувати], я прямо сказав, що наступного разу може не пощастити й ми втратимо наш скарб, а також що пожежа в сховищі — це лише питання часу. Але нічого не було зроблено», — каже вчений В’ячеслав Чирикба. Він кілька разів пропонував перенести роботи художника Олександра Шервашидзе в безпечніше місце.

Хто такий Олександр Шервашидзе-Чачба

Олександр Шервашидзе-Чачба — це перший професійний абхазький художник та головна гордість мистецтва Абхазії. Серед 4 тисяч робіт, що зберігалися у фондах картинної галереї, близько 300 були його авторства. Усі вони згоріли.

Шервашидзе — грузинська форма прізвища Чачба, що утвердилася в письмовій традиції Грузії з пізнього середньовіччя. Князь Олександр Шервашидзе-Чачба був правнуком правителя Абхазького князівства Келешбея Чачба.

«Будь-яка культурна пам’ять тримається на іменах. І головне таке ім’я, пов’язане і з картинною галереєю, і взагалі з образотворчим мистецтвом в Абхазії, — це Олександр Шервашидзе-Чачба», — зазначає директорка Центральної виставкової зали, ексміністерка культури та авторка циклу передач про роботи з фондів Національної картинної галереї Ельвіра Арсалія.

У цього майстра була цікава доля: він народився у Феодосії, здобув професійну освіту в Києві, Москві та Парижі, працював у Петербурзі декоратором імператорських театрів. Його першою роботою на сцені стали декорації до опери Гуно «Фауст» для Маріїнського театру.

1920 року художник отримав запрошення від найвідомішого театрального діяча Сергія Дягілєва, творця знаменитої балетної антрепризи «Російські сезони», працювати сценографом у його балетах.

1956 року в грузинському журналі «Дроша» з’явився… його некролог. Через два роки ця стаття потрапляє до рук самого художника, і тоді він пише відповідь: «Виправляю невелику неточність: я ще живий, на мій подив, не хворію і живу зовсім один. Все, що маю, готовий віддати для музеїв у Тбілісі та Сухумі».

Після цього в Тбілісі прибуло 500 робіт Шервашидзе. Через деякий час 220 з них доставили в Сухумі.

Більшість життя він провів за кордоном, проте не втратив прихильність до батьківщини й просив за нагоди перенести його тіло до Абхазії. У травні 1985 року порох Шервашидзе привезли з російського цвинтаря в Ніцці й перепоховали в Сухумі.

Символічно, що саме в день його перепоховання (12 травня) і була відкрита картинна галерея в будівлі, що згоріла.

«Остання його виставка в залі стала по суті його автобіографічною повістю. Там було все: абхазький період 20-х років у Сухумі, 30-ті роки, перший паризький період, другий. Там були роботи сценографом в імператорських театрах», — розповідає Ельвіра Арсалія.

Мистецтвознавиця каже, що з утратою робіт Шервашидзе-Чачба абхазьке мистецтво втратило і важливу ниточку зв’язку зі світовою культурою: «У нас були імена, які пов’язували нас зі світовою мистецькою культурою. І це, безумовно, Олександр Шервашидзе-Чачба. Через те, що в нас було його зібрання в картинній галереї, ми були включені до дуже важливого світового музейного реєстру».

Те, що ще можна врятувати: будинок Ґулія

Після пожежі, яка знищила майже всі експонати образотворчого мистецтва невизнаної республіки, з новою силою спалахнула дискусія про те, наскільки дбайливо абхази поводяться зі своєю культурною та історичною спадщиною.

Культурні установи Абхазії часом опинялися в інвестиційній програмі та коштом фінансової допомоги РФ були відновлені. Як заявили JAMnews у Мінкульті, 1535 об’єктів належать до державного списку історико-культурної спадщини. І більша їх частина перебуває в гнітючому стані. В основному це занедбані або частково занедбані об’єкти.

Але є й зовсім обурливі випадки. Наприклад, чинний Абхазький інститут гуманітарних досліджень, який є головною науково-дослідною установою у сфері абхазької мови та культури. Ця будівля 1912 року — справжня пам’ятка архітектури й історії Абхазії.

Досі непогано зберігся фасад, зокрема старовинні дерев’яні двері головного входу, чудова форма віконних рам, витончена плитка, розмальовані стіни. Однак просто зараз будівля буквально руйнується — ніяких не те що реставраційних, а й просто заходів для підтримки поточного стану там давно не проводили.

В аварійному стані перебуває і будинок-музей основоположника абхазької літератури Дирміта Ґулія, який мешкав тут з родиною від 1912 року до самої смерті. Тут зберігаються прижиттєві видання Ґулія, рукописи кількох творів, його особисті речі, листи, портрети й бюсти, сімейні знімки та фотографії численних гостей.

Абхазія залишиться без картинної галереї?

Ельвіра Арсалія очолювала Міністерство культури шість років. За її словами, включити будівлю Національної картинної галереї, яка розташована на вулиці Пушкіна, до бюджету або інвестпрограми намагалися кілька разів, але без успіху. Пояснення було таке: наразі інвестпрограма спрямована на інфраструктуру, а культурні забудови на стопі.

Після пожежі відомо про декілька рішень влади. По-перше, пообіцяли відремонтувати другий поверх будівлі на вулиці Пушкіна — тої самої, виділеної ще 1999 року. По-друге, обіцяли полагодити дах будівлі Спілки художників та допомогти запуститися Центральній виставковій залі.

Зараз Ельвіра Арсалія вважає, що важливо не відмовитися від обов’язковості ідеї Національної картинної галереї попри всі втрати.

«Поки що є така синергія… Усі хочуть щось принести, подарувати картинній галереї, щоб заповнити втрати. Водночас такі факти, як ця пожежа, підривають довіру колекціонерів, дарувальників. Якщо у вас у сховищі горять картини, хто вам їх даруватиме», — каже вона.