Забивали кийками, морили голодом, змушували різати та їсти прапор України: як ті, хто вижив у полоні, відновлюють справедливість

Iryna Oliinyk

Від історій свідків та потерпілих залежатиме, чи вдасться притягнути російське військове та політичне керівництво до відповідальності. Громадський активіст Олексій Полухін — один з тих, кого росіяни незаконно затримали та увʼязнили за проукраїнську діяльність у Херсоні. Чоловік передав свою історію як доказ вчинення воєнних злочинів в Міжнародний кримінальний суд (МКС). Завдяки його свідченням вдалося ідентифікувати десятьох військових РФ, причетних до тортур у СІЗО №1 в Херсоні.

Редакторка Заборони Ірина Олійник поспілкувалася з Олексієм та українськими правозахисниками про міжнародну підтримку України у розслідуванні воєнних злочинів РФ.


Олексій Полухін: волонтерство та опір РФ в окупованому Херсоні

Коли Росія почала повномасштабне вторгнення, херсонець Олексій Полухін активно допомагав містянам та захисникам. Окупаційні війська намагалися створити хибне враження того, що Херсон буцімто чекав на Росію. За словами чоловіка, для цього в місто привозили людей з Криму та Ростова, які під виглядом херсонців проводили мітинги на підтримку РФ. У відповідь тисячі містян виходили на вулиці з національними прапорами. «РФ активно поширювала пропаганду на окупованих територіях, тож я долучився до багатьох ініціативних груп, які розповсюджували інформацію з надійних українських джерел і медіа. Я постійно публікував новини на своїх сторінках у соціальних мережах, — розповідає Забороні Олексій Полухін. — Також займався волонтерством: ми відкрили гуманітарний координаційний штаб при Херсонській міській адміністрації. Працювали, поки росіяни не зайшли в будівлю наприкінці березня 2022 року. Тоді наша волонтерська діяльність стала надто небезпечною».

Під час окупації люди боялися виходити на вулицю, тому активісти доставляли ліки та продукти додому.

«Ми приймали заявки онлайн. Доводилося перевіряти, чи справді до нас пишуть херсонці, а не росіяни під виглядом місцевих. Ми доставляли все необхідне переважно жінкам, дітям та людям похилого віку: крупи, засоби гігієни та ліки. На початку російського вторгнення в місті не було дефіциту української продукції, тому вдавалося оперативно її купувати та розвозити», — додає Полухін.

Читати більше новин в Telegram

Викрадення на блокпосту: 64 дні полону в СІЗО

Попри російську окупацію, адміністративні заклади ще якийсь час продовжували працювати за українським законодавством, розповідає Забороні активіст. Однак після маршів херсонців військові РФ почали діяти значно агресивніше. Для придушення опору цивільних у Херсоні вони затримували активістів та людей з проукраїнською позицією.

Напередодні 9 травня 2022 року окупанти готували військовий парад з радянською символікою. Олексій разом з 15 активістами збиралися зробити фото- та відеофіксацію параду окупантів і колаборантів. Однак того дня йому не вдалося дістатися призначеного місця: активіста затримали на російському блокпосту.

«Херсонці, які волонтерили та партизанили, попередньо домовились, хто та звідки буде фотографувати оцей марш та місцевих зрадників, зокрема Володимира Сальдо та Кирила Стремоусова, — розповідає Полухін. — Це був воєнний злочин, і ми хотіли зафіксувати його. Росіяни тоді вже почали глушити мобільний звʼязок та інтернет, тож того дня я не зміг перевірити нашу мапу, де постійно оновлювали інформацію про російські блокпости в місті. Я прямував у бік залізничного вокзалу, але натрапив на російський блокпост. Військові забрали мій телефон на перевірку, знайшли фото пересування колон російської техніки та військових, блокпостів, інформацію про прильоти».

Без жодних пояснень активіста посадили у вантажівку і кілька годин везли в невідомому напрямку. Олексій упевнений: це робилося для дезорієнтування, щоб у нього склалося враження, ніби його вивозять з міста в ліс чи в окупований Крим. Однак Полухін опинився у місцевому відділенні слідчого ізолятора №1 по вулиці Теплоенергетиків, 3. Його протримали там 64 дні. 

«Мене привезли до будівлі районного відділу поліції, колись там був витверезник. Мене увʼязнили в камері на другому поверсі, я спав на нарах. Був доступ до туалету та води безпосереднього в камері. До окупації там зробили ремонт, тому було доволі чисто. За два місяці полону я змінив пʼять камер. Переважно росіяни проводили допити в окремій кімнаті вночі. За весь час мене допитували пʼять разів і постійно ставили одні й ті самі питання. Де зброя? Де проукраїнськи налаштовані люди в Херсоні? Звідки буде український контрнаступ? Звичайно, я нічого не говорив — просто відповідав, що не знаю. Особисто до мене вони не застосовували силу, але в цьому СІЗО допити з побиттями та катуваннями активістів і військовополонених були нормою».

Допити в окупованому Херсоні: побиття палицями та катування електрострумом

За словами активіста, під час полону військові РФ постійно чинили на нього психологічний тиск: погрожували розправою та принижували. Згодом вони дізналися, що чоловік є представником ЛГБТКІ+ спільноти.

«Мене змушували одягти сукню на допит, щоб вчергове принизити. Найчастіше мене погрожували вивезти в “ДНР”, де діє смертна кара, або зіслати в Крим, — ділиться Олексій. — Їх дратували зроблені вже під час окупації тату — український прапор та герб. Ще на блокпосту мені погрожували відрізати чи відстрелити руку. Нас годували два рази на день, могли два тижні поспіль давати сам рис. Але через постійний стрес я не міг їсти».

Порушуючи норми Женевської конвенції, окупанти катували та знущалися з представників місцевої поліції, військовослужбовців та цивільних. Полухін розповідає про трьох українських захисників, яких росіяни по-звірячому забили до смерті. Олексія примушували прибирати приміщення після кривавих допитів, де чоловік на власні очі бачив знаряддя для катувань.

«Найбільше росіяни полювали у місті на поліцейських, військових ЗСУ та Нацгвардії, а також шукали всіх, хто брав участь в АТО від 2014 року. Під кінець мого увʼязнення зі мною в камері сидів військовослужбовець, за його словами, з полку “Азов”. Його привезли зі вже простреленою ногою, — згадує свідок. — Під примусом я прибирав кімнату після допитів. Росіяни давали мені ганчірку і наказували мити підлогу та стіни, які були залиті кровʼю. У кутку стояли поліцейські палиці, якими забивали наших хлопців, та польовий телефон — спеціальний апарат для струму. Вони чіпляли дроти до вух, носа, пальців та статевих органів і накручували ручку телефона. Вони це називали “дзвінок Зеленському” або “дзвінок Байдену”». 

Олексій Полухін розповідає про ще одну «розвагу» росіян: озброєні військові РФ змушували полонених цивільних розрізати український прапор на клаптики та їсти його: «Росіяни дали мені та ще пʼятьом увʼязненим канцелярські ножі та прапор України, який вони, здається, раніше зняли з будівлі Херсонської МВА. Погрожуючи зброєю, вони наказали нам різати тканину на невеликі стрічки та їсти їх. Так тривало пʼять діб. Відмова означала смертний вирок».

Воєнні злочини РФ: міжнародне розслідування 

Свідчення Олексія Полухіна та інших потерпілих від російської агресії важливі в процесах проти військового та політичного керівництва країни-агресорки, запевняють українські правозахисники.

Різні міжнародні та національні інституції контактують із цивільними та військовими, яких утримували й катували в херсонському СІЗО. Олексій вже допоміг встановити особи близько десяти російських військових. Цю справу також розглядатимуть у МКС, тож Полухін сподівається побачити російських злочинців на лаві підсудних у Гаазі.

«Зі мною звʼязалися представники ООН, які займаються збором свідчень українців про агресію та злочини РФ. Їх цікавила інформація, яка допоможе ідентифікувати військових РФ, що проводили допити та застосовували тортури в херсонському СІЗО: позивні, риси обличчя та якісь особливості зовнішності. На жаль, я не зміг пригадати позивні, — розповідає активіст. — Одразу після деокупації до мене також зверталися слідчі херсонської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері. Правоохоронці надсилали мені фото російських військових, аби я впізнав тих, хто був причетний до тортур у херсонському ізоляторі. Я продовжую співпрацювати зі слідчими як потерпілий і мені вже приходять листи щодо розгляду цієї справи в херсонському суді, що триває від лютого 2023 року».

Спільні слідчі групи

За даними Офісу генерального прокурора, в Україні зареєстровано близько 128 тисяч кримінальних правопорушень, що попередньо кваліфіковані як «порушення законів та звичаїв війни». Тобто як воєнні злочини, скоєні представниками РФ від початку повномасштабного вторгнення. Загальна кількість злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, скоєних російською армією в Україні, — понад 130 тисяч.

Зера Козлиєва. Фото: Зера Козлиєва / Facebook

Проте реальні наслідки агресії РФ на окупованих територіях України достеменно невідомі, пояснює в інтервʼю Забороні ексзаступниця начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу генерального прокурора (2022–2023) та нині старша юридична радниця громадської організації Truth Hounds Зера Козлиєва

«Римський статут розрізняє 34 види воєнних злочинів. Якщо говорити про український контекст, то представники РФ на території України вчиняють такі воєнні злочини: незаконне утримання та умисні вбивства цивільних осіб, насильницькі викрадення і примусова депортація людей, включно з дітьми, тортури та нелюдське поводження з полоненими, знищення або привласнення майна, не зумовлене військовою необхідністю, — стверджує правозахисниця. — Поширеним та системним воєнним злочином є умисні напади на цивільне населення й цивільні об’єкти. Атаки, обстріли, внаслідок яких пошкоджується та руйнується інфраструктура, а громадяни зазнають поранень або гинуть, — все це кваліфікується як воєнні злочини».

Наразі Україна спільно з країнами ЄС активно збирає докази та розслідує численні воєнні злочини російської армії. Для цього у березні 2022 року була створена спільна слідча група (ССГ), до якої долучилися Литва, Польща, Естонія, Латвія, Словаччина та Румунія, а також Євроюст та Міжнародний кримінальний суд. Ці європейські держави та інституції зібрали велику кількість свідчень від українських біженців, які стануть доказовою базою для спеціального трибуналу над політичним і військовим керівництвом РФ, стверджують правозахисники.

«Таку групу створюють у випадках, коли злочин зачіпає інтереси інших держав — а Росія вчиняє злочини, які стосуються всього міжнародного правопорядку. Інші уряди також відкрили свої кримінальні провадження за національними статтями й мають змогу вести процесуальні слідчі дії на території своїх держав, зокрема збирати свідчення очевидців і потерпілих українців, — стверджує Зера Козлиєва. — У деяких випадках постраждалими внаслідок бойових дій в Україні чи жертвами воєнних злочинів стають іноземні громадяни, зокрема журналісти. Тоді відповідні країни також ведуть власні розслідування».

Арешти на території ЄС

Євген Крапивін. Фото: Євген Крапивін / Facebook

Діяльність в рамках спільної слідчої групи є ключовим напрямом, який дозволяє правоохоронним органам країн-учасниць оперативно обмінюватися інформацією щодо розслідувань, наголошує експерт Центру політико-правових реформ Євген Крапивін. За його словами, співпраця в перспективі допоможе затримати та засудити російських злочинців, якщо вони виїдуть за межі Росії на територію ЄС.

«Європейські країни, які погодилися співпрацювати, наразі діють у межах універсальної юрисдикції, яка дозволяє їм розслідувати злочини на території іншої держави. В межах спільної слідчої групи країни відкрили ідентичні кримінальні провадження стосовно воєнних злочинів РФ. Наразі група діє під керівництвом Євроюсту та Європолу, — наголошує експерт. — Країни обмінюються доказами й інформацією, а також відряджають фахівців в Україну для проведення спільних слідчих дій. В рамках міжнародного розслідування держави ЄС матимуть можливість арештувати й судити росіян, які підозрюються у скоєнні воєнних злочинів, якщо ті опиняться на території Євросоюзу, або можуть екстрадувати їх в Україну. Це збільшує можливість здійснити правосуддя зусиллями всіх учасників розслідування».

Як свідчити про воєнні злочини

Кожен потерпілий українець може долучитися до міжнародного розслідування та надати власні свідчення. Для цього потрібно заповнити онлайн-заявку на сайті warcrimes.gov.ua. Офіс генерального прокурора спільно з міжнародними партнерами створив цей ресурс для належного документування воєнних злочинів та злочинів проти людяності, скоєних російською армією в Україні. На сайті потрібно залишити:

  • особисті дані: імʼя, прізвище, номер телефону та електронну пошту;
  • інформацію про подію: коли та де стався воєнний злочин;
  • обрати вид воєнного злочину; 
  • вказати інформацію про інших свідків чи жертв, які постраждали або зазнали поранень; 
  • внести наявні персональні дані ворога; 
  • додати фото- і відеофайли.

Якщо ви перебуваєте за кордоном, можна звернутися до правоохоронних органів тієї країни. Для цього деякі країни на сайтах своїх держустанов розмістили анкети та інструкції, як поділитися з ними такою інформацією. Також до процесу долучаються й різні громадські організації, які працюють з українськими біженцями: збирають їхні свідчення та передають іноземним компетентним органам. 

«Практика міжнародних трибуналів показує, що саме свідчення потерпілих і очевидців є одним з основних джерел доказів. Оскільки багато злочинів стається під час бойових дій або на окупованих територіях, до яких в органів досудового розслідування тривалий час немає доступу, збирати докази у звичний спосіб теж немає змоги. У такому разі свідчення очевидців стають пріоритетними доказами, на яких базується все розслідування. Тому українські та іноземні слідчі активно збирають цю інформацію, а також проводять роботу з відкритими джерелами, зокрема OSINT-розвідку [open source intelligence]», — пояснює Зера Козлиєва.

Читати більше новин в Telegram

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій