Зловмисник взяв людей у заручники. Заборона пояснює, як діяти тим, кого він захопив, їхнім родичам і журналістам
За останні два тижні в Україні виникли три терористичних загрози. 21 липня в Луцьку озброєний чоловік захопив рейсовий автобус і 12 годин тримав у ньому заручників. За два дні у Полтаві підозрюваний у викраденні авто, якого намагалися затримати правоохоронці, взяв у заручники поліцейського. А 3 серпня у Києві чоловік захопив банк і погрожував вибухівкою — з ним у приміщенні перебувала представниця установи. Редакторка Заборони Ганна Беловольченко поговорила з експертами та розповідає, як діяти у таких ситуаціях.
Мене захопили в заручники. Що робити?
Головне, що треба розуміти: паніка — ваш основний ворог. Людина, яка перебуває у стані сильного стресу, погано контролює свої дії, емоції, а це може викликати агресію з боку злочинця.
Уважно слухайте вимоги зловмисника й виконуйте їх. Якщо він вимагає лягти на підлогу чи перейти в інші приміщення — так і робіть. Не намагайтеся чинити опір, бо це може розізлити нападника.
Якщо зловмисник не сказав усім заручникам розійтися в різні боки, тримайтеся групи і спробуйте розчинитися в ній. Для цього не робіть різких рухів, не галасуйте, не привертайте до себе додаткової уваги.
Паніка — ворог. Але як її уникнути в ситуації, коли ти заручник?
Спочатку чітко проаналізуйте ситуацію: де ви перебуваєте, чи ви поранені, хто довкола, чи озброєний злочинець. Це дасть вам змогу відчути себе в просторі. Далі сконцентруйтеся: спробуйте подумки полічити або згадати вірш, який колись вчили напам’ять. Аби нормалізувати серцебиття, глибоко вдихайте і видихайте. Видих має бути довшим за вдих.
Намагайтеся запам’ятати зовнішність зловмисника, його голос, одяг тощо. Це допоможе, по-перше, тримати увагу, не підпадати під вплив паніки, а по-друге, коли вас звільнять, ви зможете надати свідчення правоохоронним органам.
Не виявляйте агресії до зловмисника ні рухами, ні мімікою, не треба кричати, що він чинить неправильно, що він поганець тощо. Це лише роздратує нападника.
У заручниках не лише я, а й мої друзі та родичі. Краще триматися поруч?
Ніколи не демонструйте, що серед заручників є люди, особливо близькі для вас. Це додатковий привід для нападника маніпулювати вами. Намагайтеся «загубитися» з-поміж скупчення людей.
Якщо мене взяли в заручники разом із дитиною, як заспокоїти її?
Тут діє той же принцип, що і в літаку, коли у випадку аварії варто спочатку надіти маску на себе, а потім на дитину. Позбутися паніки насамперед маєте ви, бо дитина, яка бачить, що її рідна людина плаче чи нервує, поводитиметься так само.
Перетворіть усе, що відбувається, на гру. За правила візьміть вимоги терориста. Наприклад, зловмисник каже, що потрібно сидіти тихо й не рухатися. Швидко і доступно поясніть дитині, що в цій грі виграє той, хто поводитиметься саме так. А переможець дістане приз.
За можливості посадіть дитину у безпечніше місце: подалі від дверей і вікон.
А що робити, якщо мені чи комусь іншому стало зле?
Ніколи нічого не робіть без дозволу зловмисника. Якщо погано сторонній людині, озвучте це та спитайте, чи можете ви допомогти. Однак перед тим, як пропонувати таке, подумайте, чи ви справді можете бути корисні та чи достатньо у вас знань і навичок для надання першої допомоги. Якщо ні, краще забудьте про героїзм. У випадку, якщо ви не впораєтеся, нападник може тільки більше розлютитися.
Якщо стало зле саме вам, спробуйте розв’язати проблему власними силами. Наприклад, якщо вас нудить або паморочиться голова, ймовірно, це наслідки стресу. Згадайте про дихання: короткі вдихи, довгі видихи, спробуйте відволікти себе, згадати позитивні моменти з минулого. Якщо це не допомагає, і ситуація з вашим самопочуттям погіршується, озвучте це зловмиснику. Але говоріть чітко й лаконічно.
Може спробувати розговорити нападника? Раптом він так заспокоїться.
Ні, це погана ідея. Ви нічого не знаєте про цю людину та причини її вчинку. Будь-яке слово може спровокувати конфлікт із непередбачуваними наслідками. Відповідати слід тільки тоді, коли вас запитав зловмисник. Відповіді мають бути лаконічні, без агресії в голосі й ознак паніки.
І не треба намагатися роззброїти злочинця самотужки. Шанси впоратися з таким завданням у людини без бойової підготовки мінімальні. Краще тримайте в голові думку про те, що зараз правоохоронці працюють над вашим порятунком. Це допоможе не впадати в паніку.
Зловмисник каже, що хоче здатися. Вже можна видихнути й радіти?
Не вірте словам нападника й не реагуйте на те, що він каже. Це може розлютити його. Завжди зберігайте відсторонений вираз обличчя, що б не відбувалося навколо: чи позитивне для вас, чи негативне.
Правоохоронці заявили, що штурмуватимуть місце, де нас тримають. Мені тікати?
Ні, не намагайтеся втекти самотужки. Якщо нападник озброєний, ви можете постраждати або загинути.
Коли почалася операція зі звільнення, ляжте на підлогу обличчям донизу і накрийте голову руками. Не треба махати співробітникам спецслужб, кричати, що ви тут і вас потрібно врятувати. Правоохоронці можуть прийняти вас за злочинця й ліквідувати. Якщо є змога, тримайтеся подалі від дверей і вікон.
Як діяти родичам, які дізналися, що мене взяли в заручники?
Родичі можуть дізнатися про це з новин або від спецслужб. За можливості їм варто поїхати до місця подій — поблизу часто створюють для них спеціальну локацію. Там можна обмінюватися інформацією з іншими постраждалими та державними органами. Однак не варто їхати на місце події з дитиною. Людина у стані стресу не може повноцінно піклуватися ще про когось. Тому малечу краще лишити знайомим, рідним — тим людям, які точно приглянуть за нею.
Родичі теж страждають через ситуацію. Якщо офіційні структури чи громадські організації пропонують психологічну допомогу — не слід відмовлятися від неї.
Як мають діяти журналісти у випадку терористичної загрози?
Журналісти мають дотримуватися професійних стандартів: перевіряти інформацію, підтверджувати перебіг подій словами очевидців або ж особисто перебувати на місці надзвичайної ситуації. Не можна вживати ворожу лексику або посилатися у своїх сюжетах чи матеріалах на непідтверджену інформацію, яку публікують у соцмережах. Аби інформація була більш повною і точною, варто координуватися з колегами.
Якщо журналіст працює на місці події, насамперед слід убезпечити себе: відійти у надійне місце, потурбуватися про шлях відступу у випадку, якщо ситуація загостриться, краще — одягнути захисне екіпірування. У часи пандемії COVID-19 варто подбати про маску та антисептик.
Навіть якщо журналісту відомі імена заручників, не слід їх оприлюднювати. Це може нашкодити тим, кого утримує злочинець. Аби розповісти про них, можна використовувати першу літеру прізвища.
Також не можна публікувати чи демонструвати в телевізійних сюжетах зображення чи відео, на яких видно обличчя потерпілих. У такому випадку їх слід розмити.
Крім того, журналістам не можна поширювати ідеї та погляди зловмисників. Це може призвести до того, що в останніх з’являться послідовники.
Варто бути обережним й у висловлюваннях. Назвати людину, яка захопила заручників, «терористом» може лише суд. ЗМІ не мають виносити вирок.
Якщо журналісти бачать, що спецслужби діють неправильно, вони можуть про це говорити?
Журналісти мають виходити з позиції «не нашкодь». Критика буде доречна в аналітичному матеріалі після події. Під час надзвичайної ситуації єдине завдання журналістів — це інформування, максимальне й етичне висвітлення самої події.
Для підготовки матеріалу ми поговорили з головним управлінням СБУ у Києві та Київській області, медіаексперткою та тренеркою з безпеки ІМІ Іриною Земляною та спеціалісткою з дослідження психічного здоров’я громадської організації Development Foundation Мартою Пивоваренко.