Біля Шотландії кити масово викидаються на берег: вчені розгадали причину дивного явища

• У липні 2024 року в Шотландії сталося масове викидання на мілину китів-лоцманів. Унаслідок цього 77 тварин загинули.
• За рік до того сталось те саме, але тоді загинули 55 китів. Загалом такі випадки науковці виявляють регулярно.
• Довгохвості кити-лоцмани можуть досягати понад 7 м у довжину і зустрічаються в помірних водах по всьому світу.

У світі часто фіксують масове викидання китів на берег, однак достеменна причина, чому тварини так роблять — невідома. Втім, у Шотландії науковці змогли провести розтин кількох тварин, які викинулися на берег, і зробили свої висновки.

Заборона розповідає про причини, які змушують ссавців йти до берега.

Кити: чому викидаються на берег

Часті масові викидання трапляються серед китів-лоцманів. Так їх назвали за очевидну схильність слідувати за китом-провідником. Звідси й походить їхнє майже суїцидальне бажання супроводжувати хворого на берег. 

Дотепер провину за масові самогубства китів покладали на суворі погодні умови, хвороби та сонячні бурі, які порушують природну навігаційну систему китів і змушують їх пливти до берега. Але науковці з Шотландської програми дослідження викидання морських тварин (Scottish Marine Animal Stranding Scheme, SMASS) з’ясували, що причиною такої поведінки є шум у воді, пише The Guardian.

Під час масового викидання китів у 2023 році науковці не встигли провести їх розтин, однак у 2024 році їм вдалося дослідити зразки 20 тварин. З’ясувалося, що вони були здоровими, харчувалися, а деякі самки були вагітними або нещодавно народили, адже серед загиблих також були дитинчата. Усі вони входили до різних груп, які об’єдналися для розмноження. Після викидання на мілину науковці побачили, що кити були згуртовані довкола провідників своїх груп. Це наводить на думку, що тварини налякались, а вихід на берег був «реакцією на стрес».

Докази того, що кити втікають на берег через шум, науковці знайшли в крихітних волоскових клітинах, вбудованих у кортіїв орган, який перетворює звуки в електричні сигнали, що можуть передаватися в мозок через слуховий нерв. Він вбудований у вушні кісточки розміром з волоський горіх, або равлики, які глибоко заховані в черепі кита.

Тепер дослідникам потрібно витягти з равлика волоскові клітини, які можуть бути пошкоджені сильними звуковими подіями. На це їм знадобиться близько року. Саме стільки часу потрібно для розм’якшення кістки в хімічному розчині, адже вона дуже щільна.

Загалом дослідники вказували на згубний вплив шумового забруднення на китів і дельфінів ще з 1980-х років. Йшлося як про звуки від сейсмічних досліджень нафти й газу, так і від військових гідролокаторів. Однак науковець Ендрю Браунлоу припускає, що природні землетруси можуть теж мати згубний вплив на китів.

Кити-лоцмани: що це за тварини

Кити — найбільші тварини на Землі. Вони живуть у всіх океанах. Їхні розміри дуже великі: наприклад, синій кит може важити понад 200 тонн і мати довжину у 33 метри.

Довгохвості кити-лоцмани — це гладкі чорні тварини. Вони можуть досягати понад 7 м у довжину і зустрічаються в помірних водах по всьому світу.

Цікаво! Кити, особливо горбаті, видають неземні звуки, які можна почути за милі під водою. Пісні, складні комбінації стогонів, зойків і криків, які можуть тривати годинами, створюються, коли кити штовхають повітря у своїх головах, а потім підсилюють звуки через жирову пляму, яка розташована на верхній щелепі. Вважається, що кити спілкуються за допомогою дзвінків, які, на думку дослідників, можна почути за тисячі миль, зазначає National Geographic.

Свою назву кити-лоцмани отримали через манеру поведінки. Вважалося, що кожну спостережувану групу веде лоцман або ватажок.  Їх латинська назва, Globicephala, означає «кругла голова», що є однією з головних ідентифікаційних ознак виду.  Циліндрична голова і товстий вигнутий спинний плавець стають дедалі вираженішими у дорослих самців, яких легко відрізнити від самок і молодих особин.

Хоча зазвичай вони поширені в океані, лоцмани можуть також наближатися до прибережних районів, і їх часто можна побачити під час спостережень за китами по всьому світу. Спостерігати за ними дуже цікаво, оскільки вони, як правило, доступні, вражають своїми розмірами та поведінкою.

Існує два види лоцманів:  Короткохвостий кит-лоцман (Globicephala macrorhynchus), який здебільшого зустрічається в тропічних і теплопомірних регіонах, і довгохвостий кит-лоцман (G. melas), який мешкає в більш холодних водах і поділяється на три підвиди, один з яких вже вимер.

Короткохвості  лоцмани мають переважно тропічний і теплопомірний ареал, який включає як прибережні, так і відкриті океанські води. З іншого боку, довгохвості кити-лоцмани зустрічаються в прохолодних і субполярних водах Південної півкулі, а в Північній півкулі — лише в Північній Атлантиці та Середземному морі. Довгохвостих китів-лоцманів раніше знаходили і в західній частині північної частини Тихого океану, але сьогодні вони там, схоже, відсутні.

Як і косатки та кашалоти, лоцмани утворюють стабільні сімейні та соціальні групи з 20-100 особин. Ці групи засновані на матрилінійних лініях — це означає, що дитинчата залишаються зі своїми матерями до дорослого віку.

На відміну від кашалотів, молоді самці лоцманів не залишають материнську групу в пошуках можливостей для спарювання, а залишаються з нею на все життя.  Вважається, що самці отримують можливість спаровуватися з самками за межами своїх сімейних груп, коли кілька груп лоцманів збираються разом у великих скупченнях.

Самки досягають статевої зрілості у віці 8-9 років, тоді як самці — трохи пізніше, у 12-17 років. Тривалість вагітності становить 12 місяців у довгохвостих лоцманів і 15-16 місяців у короткохвостих. Дитинчат годують щонайменше три роки, а можливо, і довше, навіть після того, як вони починають харчуватися твердою їжею.

Самки, як правило, розмножуються до 40 років, але можуть продовжувати годувати і піклуватися про дитинчат інших самок ще до 15 або 20 років після того, як перестануть народжувати самі.

Самці мають меншу тривалість життя, зазвичай живуть лише 35-45 років.

Раніше Заборона розповідала про правила допомоги тваринам у спеку. Щоб домашні улюбленці не перегрівалися, вони повинні мати постійний доступ до води. Але у спеку допомоги також потребують безпритульні тварини. Якщо хочете їм допомогти — ставте для них воду в тіні й не забувайте її міняти.