Скільки протримається Покровськ: аналіз ситуації на найгарячішому напрямку

За крайні пів року Покровськ, який був в тилу, перетворився на прифронтове місто, яке помирає від щоденних безжальних атак.

Наскільки реальна у найближчій перспективі окупація Покровську, який є останнім валом на Донеччині,  — читайте у статті «Новин Донбасу».

Швидке просування ворога: причини

Після окупації Авдіївки російська армія почала досить швидко просуватися. Нинішнє розміщення сил — наслідки втрати міста, а також Очеретиного. Захоплення цього селища стало наступним вагомим провалом, у якому українські аналітики звинуватили насамперед командування.

«Оборона Очеретиного практично не відбувалася. Окопи навколо селища — лише пародія, і вони не були придатні для оборони. Бійці 115 ОМБР на першій лінії прийняли бій і намагалися врятувати ситуацію, при цьому значна частина потрапила в полон або загинула. Резерви бригади не були готові, взаємодії не було, підготовка до боїв також була на низькому рівні. Як результат — провал фронту та невиправдані втрати», — писали аналітики OSINT-проєкту DeepState у червні.

Як окупантам вдається просуватися? Експерти вбачають три основні причини:

• це знову ж таки рішення командування. Мова про неуспішні ротації та нестачу комунікації між підрозділами;
• брак людей в українських підрозділах, які змогли б забезпечити ефективну оборону всього Покровського напрямку;
• фортифікаційні споруди. Точніше, їхня відсутність.

«Інженерно-фортифікаційних споруд не було на підступах до Новогродівки-Гродівки та, відповідно, до Покровська. Тобто лінії Шмигаля-Умєрова так і залишилися лініями на карті, а не реальними інженерно-фортифікаційними спорудами. І постає питання про готовність міст Мирнограда та Покровська до характеру вуличних боїв безпосередньо на території самих населених пунктів», — коментує військовий експерт Дмитро Снєгирьов.

Саме все це, на думку експертів, спричинило наприкінці серпня окупацію Новогродівки.

Покровський трикутник

Покровський напрямок є своєрідним трикутником, дві сторони якого — це дороги. Третій бік — лінія вже окупованих територій. На карті добре видно, що один кут цього трикутника — район села Єлизаветівка, де російська армія вперлася в річку Казенний Торець.

Єлизаветівка

ЗСУ утримують тут позиції, окупанти не форсують річку. Але приблизно за п’ять кілометрів від природної перешкоди проходить траса Костянтинівка—Покровськ, яка поки що не перерізана, але перебуває під вогневим контролем супротивника. Якщо вороги зможуть заблокувати її, становище ЗСУ значно погіршиться на іншому напрямі — на торецькому виступі.

«Росіяни намагаються вийти на безпосередній контроль за локаціями Сил оборони України. Траси — це можливість проведення ротації особового складу, підвезення боєкомплекту та вивезення поранених. У разі взяття під безпосередній контроль цих локацій плече постачання, тобто матеріально-технічного забезпечення українських військ, збільшиться вдвічі», — пояснює Дмитро Снєгирьов.

Карлівка

Ще зовсім недавно другим кутом покровського трикутника було водосховище і Карлівка. Це місто Сили оборони України утримували з 2014 року, але окупанти спромоглися зайняти його. За короткий проміжок часу армія РФ захопила села Мемрик та Галицинівку, вийшла до Українська та Гірника. Тут ЗСУ можуть бути заблоковані лінією Зоряне-Гірник. Але, на думку військових аналітиків, для подальших просувань у цьому районі — мова власне про захоплення Гірника і Курахівки — росіянам доведеться відмовитися від тиску на інших ділянках фронту і вибрати пріоритетну.

«Очевидно, найближчим часом противник буде змушений ще більше звузити по фронту ділянку свого наступу, обравши щось одне — або наступ на Селидове, або продовження охоплювального руху своїх передових підрозділів щодо плацдарму ЗСУ на річці Вовча, розташованого східніше на ділянці від Галицинівки до північної околиці Красногорівки», — вважає оглядач Костянтин Машовець.

Покровськ

Третій кут трикутника — це сам Покровськ. Щоб пробитися до міста, армія РФ атакує від Новогродівки до Лисівки.

«На цей час найбільш загрозливою в сенсі подальшого просування противника виглядає дирекція Новогродівка — Сухий Яр, де противник зумів просунутися у бік Лисівки, діючи вздовж річки Солона. Це найближча до Покровська відмітка, до якої просунувся противник», — аналізує Машовець.

Паралельно росіяни намагаються просунутися в Гродівці, але, як зазначають експерти, це дається їм непросто.

«Окупанти відновили активність на рубежі Гродівка-Новогродівка, але поки Селидове залишається під контролем Сил оборони України, це не дає їм жодного профіту, бо вони й далі перебувають під загрозою удару з флангу. Гродівка — складний населений пункт для прориву окупантів. Вони намагатимуться вийти в центр. Але впиратимуться в річку Журавка. Нам важливо не дати окупантам вийти на її правий берег», — коментує військово-політичний оглядач групи «Інформаційний опір» Олександр Коваленко.

Як би не розгорнулися події далі, вже можна констатувати: на Покровському напрямку росіянам поки що вдається те, що не вдавалося на інших ділянках фронту, — захоплювати населені пункти за лічені дні. Наприклад, уже згадану Новогродівку, де природні умови грали на руку якраз ЗСУ. До того ж Новогродівка — великий промисловий центр із шахтами і териконами, які є панівними висотами.

Проте окупація самого Покровська, за словами експертів, — завдання із зірочкою. На думку Коваленка, зараз Росія лише накопичує ресурс і, можливо, спробує вдарити в район Покровська наприкінці 2024 року.