Як «Грузинська мрія» використовує тему територіальної цілісності у передвиборчій кампанії

Напередодні парламентських виборів, що відбудуться 26 жовтня в Грузії, керівна партія «Грузинська мрія» заявляє, що відновлення територіальної цілісності країни стане її пріоритетом.

У політичній риториці партії зазвучали обіцянки вирішити конфлікт мирним шляхом та засудити партію Михаїла Саакашвілі за нібито спровоковану ним серпневу війну 2008 року. Це перший випадок за 12 років при владі, коли партія ставить питання територіальної цілісності в центр своєї передвиборчої кампанії.   

І таки що сталося? І чи може зближення з Росією, яка фактично контролює Абхазію та Південну Осетію, справді допомогти Грузії повернути контроль над втраченою територією? Про це — в матеріалі JamNews.

Парламентські вибори у Грузії

26 жовтня 2024 року у Грузії відбудуться вибори до парламенту. Ці вибори будуть визначальними для майбутнього політичного та геополітичного курсу країни. Вибір належить зробити між проросійською «Грузинською мрією» та прозахідною опозицією. Згідно з опитуваннями, рейтинг  партії знаходиться на історично низькому рівні — лише 32%. Щоб отримати конституційну більшість у парламенті, «Грузинській мрії» потрібно набрати понад 60% голосів, що здається малоймовірним.

Експерти зазначають, що на цих виборах вирішується доля не лише внутрішньополітичної ситуації в Грузії, а й її міжнародних відносин. Якщо «Грузинська мрія» залишиться при владі, процес євроінтеграції країни може бути заморожений, оскільки відносини між Тбілісі та західними країнами помітно охолонули через дії грузинської влади, спрямовані на зближення з Москвою.

Передвиборчі обіцянки «Грузинської мрії»

«Одне з наших найважливіших національних завдань — жити у єдиній Грузії. Події у нашому регіоні розвиваються дуже швидко. На цьому фоні у будь-який момент може дозріти ґрунт для відновлення територіальної цілісності країни мирним шляхом… для [використання цього шансу] нам [Грузинській мрії] необхідно мати конституційну більшість у новому парламенті», — ці слова були сказані колишнім прем’єром Грузії Бідзіною Іванішвілі, найбагатшою і найбільш впливовою людиною країни, яка ось уже 12 років править Грузією. 

А ще в одному своєму передвиборчому виступі Іванішвілі грузинську сторону назвав призвідником серпневої війни й запропонував просити вибачення перед осетинським народом: «Одразу після виборів 26 жовтня, коли судитимуть призвідників війни, коли всі винні у знищенні грузино-осетинського братства та співіснування отримають найсуворішу правову відповідь, ми обов’язково знайдемо сили в собі перепросити за те, що відповідно до доручення зрадницький «Національний рух» у 2008 році охопило полум’ям наших осетинських братів і сестер», — заявив він 14 вересня у місті Гор, що поруч із окупованим Цхінвалі.

На тлі того, що останніми роками Грузія істотно зблизилася з Росією, такі заяви багато хто сприйняв як сигнал, що Москва готова допомогти Тбілісі, налагодити відносини з регіонами, що відкололися, і «Грузинській мрії» явно на руку такі докази.  

Чому тема територіальної цілісності стала центральною?

Відновлення територіальної цілісності завжди було важливою темою грузинського суспільства. Це одна з ключових проблем, згідно з соціологічними опитуваннями, проведеними Міжнародним республіканським інститутом (IRI) у 2023 році. Однак донедавна ця тема не була в центрі політичного порядку влади.

Експерти вважають, що передвиборча кампанія «Грузинської мрії» активно використовує тему територіальної цілісності для відволікання уваги від інших гострих питань — економічних проблем, високого рівня безробіття та бідності.

«Якщо ми подивимося на політичне життя сучасної Грузії, то побачимо, що кожен уряд, який має проблеми і який наближається до найнижчого рівня своєї популярності, намагається впровадити тему територіальної цілісності у передвиборчу риторику. Це не новий прийом для грузинської політики», — каже експерт, який багато років займається дослідженням конфліктів, Вано Абрамашвілі.

Політолог Гія Нодія теж стверджує, що жодних реальних змін, які збільшили б шанси на врегулювання конфлікту, не відбулося: «Просто наближаються вибори, і ця тема знову актуалізується».

Зближення з Росією та її вплив на територіальне питання

«Грузинську мрію» з дня її приходу до влади багато хто вважав проросійськи налаштованою, але велика війна в Україні зробила цей факт очевидним і для тих, хто сумнівається.

Грузія не приєдналася до санкцій, введених проти Росії. Ба більше, Тбілісі критикував Київ та президента Володимира Зеленського за те, що українська сторона нібито не змогла запобігти конфлікту. Риторика лідерів «Грузинської мрії» стосовно західних послів та лідерів стала неприховано різкою.

Проросійський наратив ще більше заглибився під час передвиборчої кампанії.

Члени грузинського уряду, зокрема прем’єр-міністр Іраклій Кобахідзе та неформальний правитель Іванішвілі, у своїх численних передвиборчих виступах жодного разу не згадали Росію та Путіна як окупантів. 

Усередині Грузії подібна позиція викликає серйозне обурення, особливо серед тих, хто виступає за євроінтеграцію. Згідно з опитуваннями, близько  80% населення країни підтримують  вступ Грузії до Європейського Союзу та НАТО.

Тому експерти зазначають, що уряду доводиться лавірувати між прозахідною риторикою та фактичними діями, спрямованими на зближення з Москвою. Наприклад, «Грузинська мрія» свої передвиборчі банери оформили прапорами Євросоюзу.

Політологиня, директорка Центру соціальної справедливості Тамта Мікеладзе вважає, що акцент на темі територіальної цілісності — це своєрідна ширма, за якою уряд намагається приховати зміни у зовнішній політиці країни.

Раніше зближення з Росією виправдовувалося економічними інтересами, але цього недостатньо, вважає експерт: «Грузинська мрія» має продемонструвати не лише економічні, а й політичні переваги зближення з Росією. Тему територіальної цілісності вона намагається використати як такий аргумент.

Абхазія та Південна Осетія

Абхазія та Південна Осетія — два регіони Грузії, які були окуповані Росією після воєнних конфліктів на початку 90-х років. Внаслідок цих конфліктів понад 300 тисяч людей були змушені покинути свої будинки, багато хто досі не може повернутися. Обидва регіони проголосили свою незалежність, але вона визнана лише Росією та ще чотирма країнами, які перебувають під її впливом. Міжнародна спільнота продовжує визнавати ці території частиною Грузії, але Тбілісі фактично не контролює їх.

Російська влада ясно дає зрозуміти, що не має наміру підтримувати повернення Абхазії та Південної Осетії під контроль Тбілісі.

Константин Затулін, представник Держдуми Росії, заявив, що «потяг давно пішов», натякаючи на те, що питання відновлення територіальної цілісності Грузії неактуальне. Такі самі акценти були й у заяві міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова: мовляв, будь-які переговори між Грузією та Абхазією та Південною Осетією мають вестися тільки за їхньою згодою, і що Росія не чинитиме тиск на це республіки.

Представники влади Цхінвалі та Сухумі зазначили, що будь-які кроки до примирення можливі лише за умови визнання Грузією їхньої незалежності. Однак вони наголосили, що політичний статус цих республік не підлягає обговоренню.

Представник «Адміністрації президента» окупованого Цхінвальського регіону Юрій Вазагов заявив, що від грузинів вони очікують «не тільки на усні вибачення, а й на практичні кроки».

«Попри те, що ця заява безпосередньо не стосується Республіки Абхазія, хочемо зазначити, що подібна заява, якщо вона підкріплена реальними кроками до примирення, заснованими на переоцінці помилок минулого та вибачення перед народами Південної Осетії та Абхазії, відмовою від методів політичного та економічного тиску та підписанням мирного договору, може стати початком процесу, що веде до мирного існування та добросусідських відносин», — йдеться у заяві МЗС Абхазії 16 вересня.

Колишній міністр закордонних справ Абхазії Сергій Шамба заявив, що «якщо Грузія перепросить за вчинене, то Абхазія вітатиме перший крок до примирення», і підкреслив, що «політичний статус республіки не підлягає жодному обговоренню».

Реакція біженців

Багато біженців, які залишили Абхазію та Південну Осетію, розчаровані діями грузинського уряду. Біженка з Абхазії Далі Мікія вважає, що держава за всі 30 років мало що зробила для повернення втрачених будинків та допомоги постраждалим від війни. Але особливо мало у цьому напрямі зробила «Грузинська мрія»: «У них було більше можливостей щось зробити, бо вони отримали більш менш нормальну країну. Але 30 тисяч людей досі не мають квартири. Їм доведеться чекати ще 30 років, багато хто й не доживе. Літні біженці так і пішли з життя, не дочекавшись свого будинку». 

Далі Мікія займається проблемами біженців і добре знає їхні настрої. 

 «Уряд має просити вибачення не перед абхазами та осетинами, а перед нами, за те, що ми 30 років жили в пеклі, втративши власні будинки». 

Вано Абрамашвілі каже, що з грузинської політичної повістки давно зникли біженці — не чути їхнього голосу і ніхто не говорить про їхні потреби.

«Вони перетворилися на людей типу екомігрантів, які просто чекають на житло, компенсації. І коли вони її отримають, вони перестануть бути біженцями. В яких умовах вони живуть, хто і як намагається контролювати їхні голоси та маніпулювати ними — цього ніхто не обговорює», — каже Вано Абрамашвілі.

Дискредитація опозиції в Грузії

Однією із цілей використання теми територіальної цілісності, на думку експертів, є дискредитація головного опонента — партії «Єдиний національний рух» Михаїла Саакашвілі. Іванішвілі неодноразово заявляв, що саме Саакашвілі несе відповідальність за початок серпневої війни 2008 року.

Цей наратив допомагає «Грузинській мрії» створити образ ворога, на якому вона будувала свою політичну стратегію протягом останніх років.

Політолог Паата Закареїшвілі згадує про схожу кампанію 2020 року, коли «Грузинська мрія» звинуватила «Національний рух» у здачі кількох гектарів грузинської території Азербайджану [в районі Давида Гареджі, де знаходиться древній грузинський монастирський комплекс].

«Зараз вони роблять те саме, — каже Паата Закареїшвілі. — Їм потрібна тема, яка відверне увагу від бідності, безробіття, війни в Україні та багатьох інших гострих питань. Це має бути така тема, яка стосується значної частини суспільства. От і все. При цьому вони знають, що конституційної більшості вони не отримають. Та вона їм і не потрібна». 

Майбутнє територіальної цілісності Грузії

Обіцянка відновити територіальну цілісність була зроблена ще влітку 2024 року, але ні Іванішвілі, ні якийсь інший лідер партії досі не уточнили, як вони мають намір розв’язати це питання.

Говорячи про врегулювання конфліктів, вони апелюють до того, що для цього їй необхідно отримати конституційну більшість на майбутніх парламентських виборах.

Розмови про необхідність конституційних змін породили спекуляції щодо запропонованої конфедерації Абхазії та Південної Осетії.

«У Конституції Грузії записано, що її територія є неподільною. Статус Автономної Республіки Абхазія прописано, Південна Осетія взагалі не згадується. Влада повинна сказати, що вона збирається робити. Єдине, там, де написано, що територія неподільна, замість крапки поставити кому і написати, що є виняткові випадки, наприклад, принцип улаштування конфедерації», — каже Паата Закареїшвілі.

На думку експертів, якщо «Грузинська мрія» і справді розглядає можливість конфедерації, це означає, що вона має визнати незалежність Абхазії та Південної Осетії, що їй зробити дуже складно. 

Через обурення суспільства «Грузинській мрії» справді довелося пояснювати, що жодної ідеї конфедерації немає.

Конфліктолог Вано Абрамашвілі зазначає, що конституційна підтримка необхідна лише після того, як вже є домовленість з абхазами та осетинами про державний устрій; після того, як російські військові частини покинуть ці території.

«Але у цьому напрямі жодного прогресу не досягнуто за ці 12 років. Навпаки, у нас є абсолютно протилежна ситуація — агресивні дії та тиск Росії на де-факто владу Абхазії та Цхінвальського регіону ще більше посилюється. Росія намагається поглибити свою присутність у цих місцях, — каже експерт. — Тому всі розмови “Грузинські мрії” про повернення територій та необхідність зміни конституції — це просто велика політична, передвиборча брехня».

Матеріал створено та опубліковано за підтримки Медіамережі