Окупанти не забули поразки під Ізюмом: військові експерти дають прогнози цілей ворога

Напрямками з найбільшою кількістю щоденних атак є Покровський та Куп’янський. Це свідчить про те, що Донеччина залишається для російської армії пріоритетною і вони намагаються загарбати попри величезні втрати, але від планів захопити частину Харківщини Москва також не відмовляється. Їм досі мучить факт блискучої операції Сил оборони України зі звільнення Ізюму.

Детальніше про тактику окупантів найближчим часом — в матеріалі Новин Донбасу.

Окупація Курахового

Активно просуватися до Курахового з півдня російська армія змогла після окупації Вугледару. Окупанти досить швидко дійшли до наступної лінії оборони ЗСУ та практично подолали Богоявленку.

«Найближчим часом вони будуть більш інтенсивно намагатися штурмувати Курахове в лоб з Максимільянівки, у них ця можливість зараз відкривається. Але без охоплення Курахового з півдня [через Богоявленку та Новоукраїнку] наслідком всіх цих ударів буде високий рівень втрат з боку штурмуючих сил водночас із мінімальним результатом», — вважає військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.

Втім, ми знаємо: втрати в озброєнні та загибель солдатів ніколи не були для Москви проблемою.

Військовий експерт Денис Попович прогнозує подальший відступ Сил оборони: «Насамперед це стосується Курахівського напряму. Потім будуть спроби захопити Покровськ. І, безумовно, спробують продавити нашу оборону на Запорізькому напрямку».

З тим, що ЗСУ рано чи пізно доведеться відходити з району Курахового, згодні й українські військові. Адже крім тиску окупантів північніше міста, армія РФ намагається підібратися до Курахового і з півдня.

«Завдання стоїть: узяти під контроль лівий берег села Сухі Яли та не залишити спроби атакувати нашим підрозділам, далі вони продовжать рух до Костянтинопільського і почнуть перерізати зв’язок з півдня Курахового. План ворога тут незмінний — поступово підтягувати фланги та плавно рухатися на північ. Також противник поступово займає позиції на схід і на південний схід від Успенівки. Між Максимільянівкою та Єлизаветівкою треба відходити, бо скоро може утворитися мішок. Поки наші козаки тримаються в Кураховому, скоро теж доведеться звідти відходити, старі помилки нашому командуванню слід враховувати, допоки не пізно», — пише боєць із ніком «Мучной».

Селидове під контролем РФ: що далі

Гірник, Курахівка, Селидове були на великій дистанції від лінії фронту аж до літа 2024 року. Напочатку листопада вони потрапили під окупацію. Створення буферної зони біля Селидового — це зрозумілий та логічний крок армії РФ, але офіційних підтверджень цієї інформації немає. А українські військові пишуть, що зараз росіяни більш зацікавлені у просуванні на захід від міста.

«Якщо під повний контроль русаків перейде Новоолексіївка, яка на захід від Селидового, тут стратегія набагато складніша, ніж просто перерізати боєпостачання від Курахового. Ворог намагається заволодіти контролем між річками Солона та Вовча та перерізати боєпостачання з Дніпра. Усі їхні атаки ведуться безпосередньо на дороги між селами, за це відповідають флангові групи, які обходять з обох боків. Тим самим дуже важко вдається допомогти передньому краю, де рубається наша піхота», — пише військовий «Мучной».

Водночас аналітики наголошують: захоплення Селидового не призвело до обвалу фронту.

«Фронт сиплеться — це означає, що стався прорив фронту на певній ділянці і далі противник вийшов на оперативний простір, а флангові підрозділи дають ефект доміно. І цей прорив фронту розширюється на десятки-сотні кілометрів», — пояснює керівник воєнних програм безпеки центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук.

Селидове — це велике місто. Воно було досить серйозним плацдармом ЗСУ, тому російські війська максимально користуватимуться ситуацією, що склалася.

Просування російської армії на Покровськ

Харківський контрнаступ ЗСУ восени 2022 року справді призвів до обвалу фронту армії РФ. Захоплення Селидового поки що не дало окупантам великих бонусів, але, ймовірно, це лише справа часу. Адже саме Селидове більшість експертів називали головним стартовим майданчиком для прориву до Покровська. Просто зараз путінські війська зосередилися на Кураховому, а забезпечити повнокровний наступ одразу на двох напрямках їм все-таки складно.

Крім того, просування до Покровська — це не тільки Селидове, а й Мирноград, до якого ще понад п’ять кілометрів. Після кидка до Новогродівки і захоплення міста наприкінці серпня ситуація в цій частині фронту виглядає нібито замороженою. Але аналітики вважають, що це теж ненадовго.

«Поки що активність окупантів у напрямку Мирнограда виглядає як затишшя перед бурею. Ні, вони постійно атакують, це нікуди не поділося. Просто тимчасово зменшили інтенсивність. А самі в цей час накопичують резерви у Новогродівці та проводять перегрупування у напрямку Мирнограда, ближче до лінії бойового зіткнення. Щодо цілого міста таких розмірів (це Новогродівка) дає можливість накопичуватися для штурму у бік Мирнограда. Тепер ми повинні витрачати дорогоцінні далекобійні снаряди, щоб хоч якось порушувати ворожі процеси накопичення резервів у Новогродівці», — пише військовий блогер Богдан Мірошников.

Приблизно так саме статично виглядає фронт у районі Торецька, де ще в серпні йшли запеклі бої. А Часів Яр українські війська взагалі утримують з весни, не даючи російській армії можливості окупувати місто. Така кількість вогневих точок на фронтовій карті, з одного боку, змушує армію РФ обирати пріоритет, але, з іншого, ускладнює роботу і сил оборони. 

Куп’янський та Лиманський напрямки

Крайніми тижнями у зведеннях Генштабу ЗСУ Покровський та Куп’янський напрямок називаються найактивнішими. Саме тут кількість штурмів щоденно не одиниці, а десятки.

Хоча Донеччина залишається для російської армії пріоритетною, але від планів захопити частину Харківщини Москва також не відмовляється. Окупанти намагаються повернути собі території, які ЗСУ вдалося звільнити восени 2022 року: Куп’янськ, Борову та ще десятки населених пунктів, що знаходяться східніше річки Оскіл.

Якщо це вдасться, по-перше, путінські війська знову отримають Куп’янськ-Вузловий — залізничний хаб, який дозволить їм покращити свою логістику. По-друге, вони практично впритул підійдуть до Слов’янська — по суті, повториться те, що було 2022 року. Тоді армія РФ була приблизно за 10 кілометрів від міста. Окупанти зупинилися на лінії Святогірськ — Щурове — Стародубівка — Крива Лука. Прорватися далі їм завадив Сіверський Донець. Зараз конфігурація фронтової карти інша.

Рубіж річки Оскіл: ціль на Ізюм?

Якщо ворог знову окупує території східніше річки Оскіл, Сили оборони в Сіверську опиняться в напівоточенні. У разі залишення позицій ЗСУ росіяни підійдуть надзвичайно близько до Слов’янська з півночі та сходу.

«Окупанти не мають на меті форсування річки Оскіл, а буде рух уздовж річки у напрямку Краматорська та Слов’янська. Це фактично відображення подій 2022 року, коли ізюмське угруповання противника, яке було більшим за чисельністю, мало на меті блокування підрозділів ЗСУ на Донеччині. Тобто флангове охоплення, але тоді відмовилися від тактики великих та перейшли до тактики малих котлів», — коментує військовий аналітик Дмитро Снєгирьов.

В районі Лиману поки що фронт відносно стабільний, але на північ від нього російським військам уже вдалося в деяких місцях прорватися до Осколу. Це села Синьківка і Лиман Перший буквально за кілька кілометрів від Куп’янська. А також село Кругляківка на південь від Куп’янська.

Експерти впевнені, що надалі існує загроза просування росіян, у тому числі й у бік Ізюма. Адже пропагандисти досі з болем згадують блискавичну операцію ЗСУ у вересні 2022 року, не можуть змиритися зі втратою територій і явно сподіваються на повторне захоплення. Ймовірно, сподівається на це і Кремль, нарощуючи угруповання військ та на куп’янсько-лиманському напрямку.