«Киргизькі чоловіки не здатні на насильство», каже депутат парламенту. Але випадків сімейного насильства більшає: як так?
На початку квітня 2024 року у передмісті Бішкека жорстоко вбили Рахіму Айкімбаєву. За підозрою у злочині затримали колишнього чоловіка жінки, з яким вона розлучилася за два місяці. Він завдав Рахімі 27 ударів ножем, коли у неї на руках спала маленька донька, а в сусідній кімнаті — двоє малолітніх дітей.
За словами родичів убитої, чоловік не раз бив жінку, і та неодноразово зверталася до міліції після побоїв.
Законодавство Киргизстану вважається одним з найкращих щодо захисту від гендерного насильства в Центральній Азії, однак кількість постраждалих зростає з року в рік.
Чому так відбувається та чи існують засоби для виправлення жахливої тенденції, розбиралося видання «Клооп».
Сімейні агресори в Киргизстані: статистика
За даними офіційної статистики, Рахіма — один із 34 убитих сімейними агресорами жінок за 2,5 роки. Випадки сімейного насильства невблаганно зростають. Так, якщо з 2010 по 2015 роки кількість зросла у двічі, до 3201-го, то ще через п’ять років їх було вже понад 8500, а у 2023-му — 11357.
Водночас правозахисники зазначають, що реальні масштаби насильства в країні оцінити складно.
«Статистика від держорганів сильно занижена: вона відображає лише невелику частину жінок, які дійшли до міліції, подали заяву, і, на щастя, їхня заява була прийнята, а не проігнорована, і були проведені якісь заходи. Насправді рівень сімейного насильства в Киргизстані дуже високий», — каже голова кризового центру «Сезим» Атир Абдрахматова.
Проблему більше не замовчують?
У МВС пояснюють зростання кількості випадків сімейного насильства в офіційній статистиці тим, що проблему більше не замовчують.
«Сімейне насильство вважається правопорушенням, про яке раніше воліли не говорити. Люди намагалися не виносити конфліктів за межі будинку. Проте сьогодні ця парадигма змінюється завдяки інфокампаніям, зокрема з боку ЗМІ. Жертви насильства все частіше звертаються за допомогою до правоохоронних органів», — пояснив «Клоопу» начальник відділу профілактики сімейного насильства Служби громадської безпеки МВС Даніяр Сапарбаєв.
При цьому, попри зростання зареєстрованих випадків сімейного насильства, кількість кримінальних справ, що дійшли до суду, залишається низькою. Наприклад, 2022 року порушили 496 кримінальних справ за фактами сімейного насильства, 201 справу з них припинили. У 2023 році порушили 591 кримінальну справу, 147 було припинено.
Закон «Про охорону та захист від сімейного насильства»
Резонансні випадки жорстоких вбивств чи побиття жінок відроджують у киргизькому суспільстві дискусію про те, як розв’язати проблему сімейного насильства. Один із варіантів — міняти вже існуючі закони.
У Киргизстані окремий закон «Про охорону та захист від сімейного насильства» надає широкі повноваження для правоохоронних та інших держорганів із цього питання.
Закон запровадив таке поняття як охоронний ордер, який виписують постраждалим від сімейного насильства. Той самий закон роз’яснює, як правоохоронці повинні реагувати на звернення щодо таких фактів. Наприклад, міліція повинна приймати заяви та повідомлення про сімейне насильство від усіх та має право входити до приватного приміщення, де відбувається сімейне насильство, щоб його запобігти. Також правоохоронці повинні транспортувати постраждалих від сімейного насильства до лікарні чи безпечного місця.
Катування Асель Ногойбаєвої
Але у 2024 році парламент ухвалив поправки до закону про захист від сімейного насильства. Це сталося на тлі широкого обговорення випадку Асель Ногойбаєвої.
Вранці 20 вересня 2023 року до її помешкання в селі Селекційне неподалік Бішкека, застосувавши силу, проник її колишній чоловік Азамат Естебесов. Він протягом кількох годин мучив жінку: порізав обличчя та шию канцелярським ножем, відрізавши ніс та вуха. На шум відреагувала сусідка та викликала міліцію, і ймовірно, врятувала життя Асель.
Вже потім з’ясується, що Естебесов переслідував колишню дружину та кілька разів її зґвалтував. За одним із таких епізодів суд припинив кримінальну справу у зв’язку із примиренням сторін. За другим епізодом його засудили до п’яти років позбавлення волі, але відпустили, застосувавши пробаційний нагляд.
Естебесова позбавили волі лише після того, як він покалічив і мало не вбив Асель — його засудили до 20 років колонії.
Зміни в законодавстві Киргизстану
Однією зі змін стало збільшення терміну охоронного ордера до 30 днів — раніше він видавався лише на три дні.
Також до закону про захист від сімейного насильства запровадили нове поняття — переслідування. Це означає, що правоохоронці мають більше повноважень для притягнення до відповідальності агресора, якщо той переслідує.
Для боротьби з сімейним насильством у парах, які не брали офіційного шлюбу, наприклад, вчинили обряд ніке [мусульманський обряд одруження], ввели поняття «особа, прирівняна до членів сім’ї». Тобто постраждалими можуть вважатися не лише родичі або члени сім’ї, а й ті, що перебувають у фактичних відносинах. Це розширює діапазон захисту.
Крім того, в законі прописали протокол оцінки ризиків, коли відповідальні особи повинні будуть визначити можливість повторного вчинення сімейного насильства та настання тяжких наслідків, таких як вбивство. Це має стати інструментом для вибору заходів щодо агресора — чи потрібний арешт, адміністративне стягнення чи корекційна програма.
Корекційна програма
Однією з ключових змін є зобов’язання сімейного агресора проходити корекційну програму зі зміни насильницької поведінки. Власне, поняття «корекційна програма» було внесено до Кримінального кодексу та Кодексу про правопорушення.
Норму, яка зобов’язує територіальні органи Мінсоцпраці проводити корекційну програму, внесли до закону ще 2017 року. Однак фінансові та адміністративні ресурси на боротьбу із сімейним насильством чиновникам Мінсоцпраці не дали.
«З того часу жодна корекційна програма міністерством не була впроваджена. Її мають проводити психологи. Насильники — це люди, які не можуть опанувати себе, зупинити свої емоції, тому без підготовки фахівці на місцях не можуть працювати з ними», — каже заввідділу гендерної політики та координації із захисту від насильства Мінсоцпраці Гульміра Окоєва.
На думку депутатки парламенту Динари Ашимової, яка ініціювала поправки до закону про сімейне насильство, допомогти у реалізації норми має передача зобов’язання проводити корекційні програми Департаменту пробації та Служби виконання покарань. За її словами, спочатку кошти виділять міжнародні донори.
«Їх направлять на навчання психологів та інших фахівців. Перші один-два роки Світовий банк виділятиме кошти, а потім на проведення корекційних програм спрямовуватимуть штрафи від самих агресорів», — розповідає вона.
У МВС покладають на корекційну програму великі надії. «Ми будемо працювати над адаптацією цих програм, щоб вони мали максимальний ефект. Ми розуміємо, що арешт — це важливий механізм, але у довгостроковій перспективі ми розраховуємо на корекційні програми як ефективний інструмент для зміни поведінки агресорів», — каже Даніяр Сапарбаєв.
Також одним із нововведень законопроєкту мало стати тимчасове виселення агресора зі спільного житла. Проте проти цієї норми виступив депутат Мірлан Найкойжо. На його думку, «киргизькі чоловіки не здатні на насильство, а те, що відбувається, — поодинокі випадки». Під час обговорення законопроєкту він закликав колег не голосувати за нього, наголосивши, що закони проти сімейного насильства потрібні, «але з урахуванням менталітету та звичаїв».
Норму про виселення ґвалтівника виключили із закону.
Правоохоронці не знають, що мають щось робити
«Вважається, що в Киргизстані одне з найкращих законодавств щодо захисту від гендерного насильства в Центральній Азії. Однак реалізація насправді страждає — закон не працює в реальності», — каже Атир Абдрахматова із кризового центру «Сезим».
Омбудсменка Джаміля Джаманбаєва погоджується, що закон виконується держорганами не повною мірою. Ба більше, деякі держвідомства, зазначені як виконавці закону, «навіть не знали, що мають щось робити».
«На жаль, однією з основних причин насильства є безкарність. Агресор, злочинець, ґвалтівник розуміє, що, наприклад, вдаривши дружину або вчинивши будь-яке інше насильство, він залишиться безкарним. Нам потрібно зламати цей стереотип. Кожна людина має усвідомлювати, що покарання є неминучим», — каже Джаманбаєва.
Одним із механізмів, який може покращити застосування закону правоохоронцями, може стати посилення їхньої відповідальності за ігнорування випадків сімейного насильства.
«Зараз законодавчо необхідно закріплювати відповідальність працівників міліції — дільничних, слідчих. Окремою статтею прописати відповідальність за бездіяльність, за недбалість, виявлену грубість щодо потерпілої. Вони мають притягатися до відповідальності, — вважає Абдрахматова. — Співробітників прокуратури, які мають здійснювати нагляд, також треба притягати до відповідальності. Ось тоді система почне працювати».
У МВС наголошують, що для працівників міліції, які не реагують належним чином на заяви про сімейне насильство, передбачено дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.
Однак на практиці домогтися покарання для міліціонерів досить складно. На початку квітня 2021 року стало відомо про викрадення та вбивство Айзади Канатбекової — тоді міліція вчасно не відреагувала на заяву мами дівчини.
У результаті до міліціонерів застосували лише дисциплінарні стягнення, а обвинуваченого у недбалості ексглаву столичної міліції Бакита Матмусаєва суд виправдав, він продовжив працювати у міліцейських структурах.
Матеріал створений та опублікований за підтримки Медіамережі
