FAQ по «Єретику»: від магічних трусів до «Божественної комедії». Найцікавіші культурні відсилки

28 листопада в кінотеатрах України стартує горор-трилер від студії А24 і співавторів сценарію «Тихого місця», режисерів і сценаристів Скотта Бека і Браяна Вудса «Єретик». Головну роль виконав Г’ю Ґрант.

Стрічка розповідає про двох мормонських місіонерок, сестру Барнс (Софі Тетчер) і сестру Пакстон (Хлоя Іст), котрі намагаються навернути у свою віру ґречного літнього чоловіка на ім’я містер Рід (Г’ю Грант). Проте він, такий милий слухач, зрештою виявляється маніяком та антирелігійним фанатиком. І дівчатам доведеться шукати вихід з його будинку-лабіринту з безліччю пасток та витончених тортур, які містер Рід називає «випробуванням віри».

Горор-трилер тримає у напрузі не лише випробуваннями у дусі «Пили», але ще й витонченими діалогами, у яких кожне слово наче зброя. У дискусіях містера Ріда з місіонерками про релігію та віру згадується безліч культурних відсилок. Зібрали найцікавіші з них.

Магічні труси

Про цей загадковий предмет гардероба згадується ще на самому початку фільму. В оригіналі це magic underwear — так деякі американці зневажливо називають специфічну білизну, яку носять послідовники Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, найбільшої деномінації мормонізму. Самі ж мормони називають це храмовими одяганками (temple garment).

Така білизна є обов’язковою для всіх, хто пройшов церемонію наділення — священний для мормонів захід, спрямований на поглиблення розуміння віри та укладання особистих обітниць із Богом. Вона вважається символічним нагадуванням про обітниці, дані під час храмових обрядів, і розглядається як захист від зла у світі.

Серіал «Південний парк»

Знущаючись з віри сестер, містер Рід згадує «мормонський мюзикл з „Південного парку”». Конкретно йдеться про 12-й епізод 7-го сезону під назвою «Все про мормонів» або «Що там у мормонів?» (All About Mormons), який вийшов 2003 року.

У цьому епізоді мультсеріалу «Південний парк» автори сатирично зображують мормонську релігію та її засновника Джозефа Сміта на прикладі родини мормонів, що приєдналася до жителів Саус-Парку.

Хоча епізод критикує певні аспекти мормонства, він також представляє мормонів як дуже доброзичливих і щирих людей, підкреслюючи теми толерантності та взаєморозуміння.

Книга Мормона

Говорячи про «маркетингову» природу релігії, містер Рід неодноразово згадує Тору, Біблію, Коран і Книгу Мормона, називаючи їх «ітераціями» однієї тієї ж самої ідеї у різних обгортках.

Книга Мормона є священним текстом Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів (власне — мормонів). Вона була опублікована 1830 року Джозефом Смітом, який стверджував, що переклав її з давніх золотих пластин, отриманих від ангела Моронія, і наголошував, що цей текст надає додаткову інформацію до Біблії. Згідно з мормонським віровченням, книга розповідає про давні цивілізації, які прийшли з Близького Сходу до Америки, і події, які сталися протягом їхнього існування. В основі віри мормонів лежить переконання в божественних об’явленнях, отриманих пророком Джозефом Смітом.

Основні відмінності між мормонською вірою та традиційним християнством полягають у вченні про божественність. У першій доктрині Бог, Ісус Христос і Святий Дух є окремими істотами, хоча й діють в єдності, тоді як у другій вони розглядаються як три єдиносущні особи в межах Трійці. Мормони також вірять у поступове вдосконалення душі, яка може досягти досконалості, як і Бог, через добрі справи та праведне життя. Крім того, вони вірять у можливість «вічних шлюбів», що дозволяє сім’ям бути разом і після смерті.

Озіріс, Гор, Мітра, Крішна

Герой Г’ю Ґранта аналізує не лише різноманітні релігійні тексти, але й історії їхніх головних героїв. І на цьому прикладі хоче показати, що Ісус Христос — не перший і єдиний, а тільки ще один у довгому списку богів різних релігії, народів і епох: богів, які вмирали та воскресали (або були дотичні до воскресіння). Зокрема, він згадує єгипетських Озіріса та Гора, індоарійського/римського Мітру та індуїстського Крішну. І справді, всі вони мають спільні риси.

• Озіріс — за міфом, був убитий своїм братом Сетом, який розрубав його тіло на частини й розкидав їх по Єгипту. Дружина Ісіда зібрала та відновила тіло Озіріса і за допомогою магії повернула його до життя. Після воскресіння Озіріс став богом потойбічного світу, символізуючи вічне життя та відродження.
• Гор — єгипетський бог неба, син Озіріса та Ісіди, вів битву проти Сета, щоб помститися за свого батька. Після перемоги Гор став фараоном на землі та символом царської влади, а його боротьба за відновлення порядку вважається духовним воскресінням для його батька.
• Мітра — у перському культі був богом світла та обітниці. Його культ набув поширення в Римській імперії: він став символом перемоги добра над злом. Одна з легенд розповідає про його народження з каменю та подальшу битву з биком, що символізувало жертву та цикли природи. Хоча сам Мітра безпосередньо не воскресав, він втілював безсмертні цінності чесності та захисту, а у містеріях його культу звучала тема воскресіння.
•  Крішна — в індуїстській традиції є одним із земних аватарів (втілень) верховного бога Вішну. В індуїзмі смерть і переродження є циклічними, тому Крішна вважається вічно живим.

Усі згадані божества символізують ідеї воскресіння, відродження або циклічності життя. Їхні історії — це метафори перемоги над смертю, зламаних обмежень і відновлення космічного порядку.

Гра «Монополія»

Розмірковуючи на тему «церковного маркетингу» і поступового викривлення від початку хороших ідеї, містер Рід згадує всім відому гру «Монополія».

Він розповідає її історію: виявляється, набагато раніше була створена інша гра — з такою саме механікою, проте зовсім іншою ідеологічною базою. Йдеться про «Гру землевласника» (Landlord’s Game), яку 1904 року представила американська розробниця ігор, письменниця та феміністка Елізабет Мегі. Цією грою вона прагнула показати негативний вплив накопичення власності та монополій на суспільство, підкреслюючи соціальні проблеми нерівності та несправедливості. Мегі була прихильницею економічних реформ Генрі Джорджа і створила свою гру як освітній інструмент, який демонстрував принципи джорджистського економічного вчення, зокрема ідею про єдиний податок на землю. Права вона продала за символічні гроші.

У 1930-х роках американець Чарльз Дарроу, котрий колись займався обладнанням для опалення, а у часи Великої депресії підробляв вигулом собак, на основі «Гри землевласника» «винайшов» гру «Монополія»: фактично, ігри відрізнялися лише тим, що Дарроу прибрав із гри Мегі всі політичні жарти і домалював на полі Go червону стрілку. Зрештою, Дарроу продав права на гру корпорації Parker Brothers і отримав значний прибуток. 

Пісня Creep групи Radiohead

«Погано лежать» не лише настільні ігри, але й пісні. Як ще один приклад ітерацій містер Рід наводить легендарну пісню Creep британської групи Radiohead, яка вийшла 1992 року і стала уособленням тем самотності, ізоляції та невідповідність соціальним нормам. Це наче гімн для молодих людей, які почувалися не на своєму місці.

Сумну, проникливу мелодію Creep дуже важко з чимось переплутати. Хіба що… з набагато менш відомою піснею The Air That I Breath 1974 року також британської групи The Hollies, яку містер Рід і вмикає місіонеркам. Окрім того, він згадує про ще одну ітерацію цієї ж мелодії — пісню Лани Дель Рей Get Free 2017 року. Іронічно, що Radiohead тоді висунули Лані претензії в плагіаті, а про The Hollies ніхто і не згадав.

До речі, у самому фіналі «Єретика» також звучить кавер на кавер. А саме — пісня Knockin’ On Heaven’s Door: для фільму її переспівала Софі Тетчер, виконавиця ролі сестри Барнс. Цю пісню переважно знають як трек Gans N’ Roses 1991 року, хоча її оригінальне авторство і виконання належать Бобу Ділану (1973 рік).

«Божественна комедія»

Було б дивно, якби автори фільму обійшли увагою базу. Будинок містера Ріда розташований на високому пагорбі, і весь цей пагорб пронизаний тунелями, що ведуть донизу. Сестрам доведеться спускатися цими тунелями — так само як у своєму творі спускався у пекло Данте.

Написана у XIV столітті Данте Аліг’єрі, «Божественна комедія» є однією з найвеличніших поем у світовій літературі. Вона складається з трьох частин — «Пекло», «Чистилище» та «Рай» — і описує духовну подорож самого Данте через ці три царства, щоб осягнути вічну мудрість. Твір символізує шлях людської душі до очищення і Божого просвітлення, ставши філософським трактатом, який і сьогодні має великий культурний вплив.

«Зоряні війни: Епізод I — Прихована загроза»

І знову — класика, але цього разу із сюрпризом.

Найперший за датою виходу фільм, «Зоряні війни: Епізод IV — Нова надія» (1977) насичений темами месіанства і самопожертви. Але наш містер Рід згадує іншу частину — «Зоряні війни: Епізод I — Прихована загроза» (1999). І, здається, в цей момент вже не намагається щось довести, а просто відверто знущається. Адже за версією містера Ріда, цілком можливо, що за тисячу років наші нащадки, наче Ісусу, вклонятимуться одному з героїв цього епізоду, Джа-Джа Бінксу.

Джа-Джа Бінкс — герой простий, доброзичливий і прагне найкращого для всіх, але водночас його образ вийшов дурнуватим і дратівливим.

Парадокс Чжуан-цзи

Чжуан-цзи — давньокитайський філософ, відомий зокрема історією, про «сон метелика». Йому наснився сон, що він — метелик. Прокинувшись, філософ замислився: чи є він людиною, якій наснився метелик, чи, можливо, він є метеликом, якому сниться, що він — людина. Парадокс ілюструє складність розрізнення між реальністю та ілюзією, викликаючи роздуми про природу буття і свідомості.

Фільм «Єретик» порушує схожі питання — і так само не дає на них однозначних відповідей, пропонуючи глядачам самім вирішити, що в цьому світі варто віри. І якої саме.