Озброїти піхоту та налагодити виробництво далекобійних ракет: головні потреби фронту у 2025 році

Поки світ спостерігає за тим, як новообраний президент США Дональд Трамп планує врегулювати розв’язану Росією війну, на фронті не припиняється кривава боротьба. Збройним силам України катастрофічно не вистачає ресурсів — як людських, так і технічних, зокрема озброєння.

Для масштабної війни зброя потрібна в значних обсягах і всіх типів. Але які саме озброєння та ресурси є найбільш пріоритетними? Про це розповідає голова Українського центру безпеки та співпраці Сергій Кузан.

Далекобійні ракети для ураження цілей в РФ

Найбільш затребувані види озброєння — далекобійні ракети із дальністю 300–500 кілометрів. Саме вони здатні руйнувати логістику росіян на їхній території.

Україна вже досягає успіхів у розробці власних ракет. Ракета — це не технологія снаряда 1950-х років. Це складний комп’ютер, який летить, орієнтується в просторі, збирає дані з місцевості, супутника, аналізує їх і щосекунди приймає рішення щодо наведення.

Попри складність, Україна розвиває ці технології вражаючими темпами. Проте ключовим залишається питання обсягів: війна масштабна, і для досягнення переваги нам потрібна велика кількість озброєння.

An old footage of Ukrainian Su-24 twin-engine bomber launching two Storm Shadow cruise missiles on the Russian targets. 🇺🇦🇷🇺 pic.twitter.com/uK5BpQgqUy

— Global Defense Insight (@Defense_Talks) January 24, 2025

Окремо жодна європейська країна — ані Франція, ані Німеччина, чи Велика Британія — не мають достатніх потужностей для виготовлення такої кількості ракет, щоб досягти паритету з Росією. Тож західні партнери мають зрозуміти серйозність ситуації.

З таким ворогом, як Росія, західний оборонно-промисловий комплекс не може працювати в режимі мирного часу. Треба нарощувати можливості, адже для руйнування логістики ворога потрібні масовані ракетні удари щодня.

Снарядний голод закінчився, але з’явилася нова проблема

На початку 2024 року військові на передовій зіткнулися з критичною нестачею артилерійських боєприпасів. Та мали економити постріли в той час, коли росіяни заливали їх вогнем.

Аби покращити ситуацію, Чехія розпочала таємну кампанію з пошуку на світових ринках снарядів, які можна придбати й передати Україні. Гроші на закупку спільно збирали країни Європи. У лютому 2024 року чеський президент Петр Павел оголосив, що його країна знайшла можливість придбати близько 800 тисяч боєприпасів для України.

Чеська ініціатива з постачання артилерійських боєприпасів дала свій результат, але спрацювала повільно й не в тих обсягах, які потрібні для такої інтенсивної війни. Ми ж бачимо, що лише одна КНДР забезпечує росіян снарядами в обсягах, які надають Україні усі партнери разом.

Та попри труднощі, Україна змогла покращити ситуацію зі снарядами. Якщо порівняти із січнем 2024 року, коли на фронті був справжній снарядний голод, зараз артилерія працює спокійно.

Серед ключових чинників, які допомогли розв’язати проблему, — удари вглиб російської території. Далекобійні атаки по основних військових складах Росії одразу зменшили обсяги використання снарядів їхньою армією. Що знову доводить важливість таких боєприпасів.

Критичний дефіцит вдалося подолати завдяки трьом елементам:

—  налагодження власного виробництва;

— збільшення та систематизація постачання з-за кордону;

— ефективні удари по складах противника. Таким чином, проблему зі снарядами вирішено».

Проблему зі снарядами вирішено, але на передній план виходить інша проблема — критичний дефіцит піхотного озброєння.

Піхотне озброєння для ЗСУ

На тактичному рівні більше піхотного озброєння дозволить зупиняти росіян у їхніх «тарганячих штурмах». Ключову роль тут відіграють міномети, протипіхотні міни, засоби дистанційного мінування, системи наведення та зв’язку.

Україна має потенціал для самостійного виробництва цього озброєння, однак усе впирається у фінансування. Цей ресурс є у західних партнерів. Ще пів року тому українські можливості оцінювалися у $24 мільярди, сьогодні — уже понад $30 мільярдів. Це потенційні інвестиції, які дозволять не лише виготовляти піхотне озброєння, а й налагодити виробництво іншої техніки. Тобто самотужки закрити всі проблеми неможливо, але спроможності оборонно-промислового комплексу зростають.

За належних інвестицій результат буде очевидним уже за вісім місяців. Зброя, снаряди, ремонт техніки — це стане суто українським продуктом. Так, це дорого, але інвестиції в українське виробництво гарантують стовідсотковий прибуток. Під час війни всього завжди буде мало. Наразі запитів значно більше, ніж виробляється на цих потужностях.

Розгортання тренувальних місій

Крім озброєння, важлива якісна підготовка бійців. Проте мобілізація значно перевищує можливості системи навчання. Щоб усе це працювало, потрібні інструктори. Найкращі інструктори — це діючі військові, але забрати тисячі досвідчених бійців із передової неможливо.

Тож, треба розглянути систему розгортання на території України повноцінних тренувальних місій за участю партнерів. До тієї зброї, яку надають союзники, було б добре додати якісне навчання. Без цього жодна мобілізація не розв’яже проблему.