23 вересня в Білорусі пройшла таємна інавгурація Олександра Лукашенка. Вона відбулася більш ніж через місяць після президентських виборів, на яких Лукашенка звинуватили в серйозних фальсифікаціях. Упродовж цього часу білоруси щодня виходять на акції протесту, де їх затримує і б’є ОМОН. За таких умов багато хто виїжджає з країни – особливо айтішники. Заборона розповідає, як Білорусь ризикує втратити статус привабливої для IT-фахівців країни і до чого це призведе.
30-річний айтішник Максим (він попросив не вказувати його прізвище в цілях безпеки) ходить вулицями Києва з кішкою Поліною на шиї. Нещодавно він переїхав із Мінська, відсидівши там в ізоляторі три доби. 11 серпня він їхав на велосипеді порожньою вулицею, але додому так і не потрапив – ОМОН забрав його в автозак і відвіз у «знаменитий» ізолятор на вулиці Окрестина. Як і багатьох затриманих, Максима били силовики.
Максим й надалі виходив на акції протесту. Але через деякий час зрозумів, що перебувати в країні небезпечно. Він каже, що хотів вільно висловлювати свої думки і розповідати про те, що з ним сталося, не переймаючись, що силовики можуть забрати його просто з квартири. До того ж, додає Максим, він не хотів спонсорувати податками «кривавий режим».
Компанія, в якій працює Максим, теж вирішила влаштувати податковий страйк і колективно переїхала в Україну. Це не поодинокий випадок IT-еміграції з Білорусі. Керівник компанії Iomico Микола Мурзєнков переїхав зі своєю родиною до Львова. Він розповідає, що 9 серпня спочатку відключили інтернет, а потім стало відомо, що один з його співробітників потрапив у СІЗО після протестів. Через два тижні Микола поїхав в Україну. Каже, що запропонував переїхати всім працівникам компанії. «У відповідь почув мовчання. Моя команда захотіла стати частиною протестного руху і вирішила залишитися», – каже Микола.
Як Білорусь стала «IT-країною»
У Радянському Союзі Білорусь вважалася одним з основних складальних цехів СРСР. Тут розміщувалися високотехнологічні виробництва, які випускали телевізори, холодильники і комп’ютери. Для роботи цих підприємств були потрібні кваліфіковані працівники, тому виникали університети з сильною інженерною та математичною базами. Коли СРСР розпався, багато випускників технічних спеціальностей, зокрема програмісти, поїхали в США й Європу, оскільки в Білорусі особливих перспектив для них не було. Але вже в кінці 90-х – на початку 2000-х почали з’являтися компанії, які потім утворили осердя Парку високих технологій (ПВТ).
Парк високих технологій – один із небагатьох прикладів працюючого державно-приватного партнерства. Його відкрили в 2005 році, туди увійшли великі аутсорс-компанії, такі як EPAM (американський виробник програмного забезпечення) та Itransition. Вони отримують податкові та правові пільги. Резиденти ПВТ звільнені від сплати ПДВ, податку на прибуток і частково на доходи іноземних організацій, також у них знижена сума відрахувань до Фонду соціального захисту населення. «Можна сказати, що це офшор, до того ж досить конкурентоспроможний», – пояснює Забороні автор подкасту про білоруську IT-індустрію IT STARTS Іван Веденін.
У 2018 році Олександр Лукашенко підписав Декрет №8 «Про розвиток цифрової економіки». «Потрібно створити такі умови, щоб світові IT-компанії приходили в Білорусь, – говорив тоді Лукашенко. – Білорусь стає фактично першою державою в світі, яка відкриває широкі можливості для використання технології блокчейн. У нас є всі шанси стати регіональним центром компетенцій у цій галузі». Декрет продовжив особливі умови для резидентів Парку високих технологій, а невеликим IT-бізнесам спростили вхід. За кілька місяців кількість резидентів ПВТ потроїлася.
У 2019 Білорусь посіла 55 місце з 100 країн у рейтингу стартап-екосистем StartupBlink. Тут народилися такі бренди, як Maps.me, Viber, MSQRD, Flo, PandaDoc, Kino-mo. Білоруський ринок замалий, тому більшість молодих проєктів від початку спрямовані конкурувати на міжнародній арені. Таким чином білоруські стартапери залучають іноземні інвестиції.
Але коли приходить закордонний інвестор, стартапи з великою часткою ймовірності перестають бути білоруськими. Вони реєструють юридичну особу в іншій країні, а офіс розробки залишають у Мінську через дешеву й якісну робочу силу. Те саме відбувається з великими IT-компаніями. «Бізнесу важливо вирішувати проблеми, що виникають, за законом. А в білоруському суді він, найімовірніше, програє державі. Тому ніхто не ризикує грошима по-справжньому, і реальних білоруських IT-резидентів у нас обмаль», – пояснює Веденін.
У процесі розквіту IT-індустрії білоруська влада дотримувалися принципу невтручання. Жодних перевірок і рейдів. За весь час було лише дві гучні справи. У 2015 році заарештували Віктора Прокопеню, технологічного підприємця, венчурного інвестора й автора Декрету №8. Його звинуватили в тому, що він отримував дохід без держреєстрації. Арешт Прокопені викликав великий резонанс усередині IT-спільноти. Майже через рік його відпустили під підписку про невиїзд, а ще через рік всі справи були закриті.
Вдруге питання стосовно податків у держави виникли до компанії IBA Group, яка зокрема займалася і держзамовленнями. Ігор Момоненко, гендиректор «Белхард», якось висловив думку щодо цього: «Це наслідки збільшеної активності спецслужб по боротьбі з ухиленням від податків. У бюджеті бракує грошей». Зрештою справу IBA теж зам’яли.
«Атмосфера страху і ненависті»
IT-компанії здебільшого підтримали протест проти Лукашенка, а їх співробітники активно брали участь у демонстраціях. Одразу після виборів зазвичай аполітичні керівники білоруських IT-компаній написали відкритого листа, в якому засудили насильство і заявили, що «стартапи не народжуються в атмосфері страху та ненависті». Деяких працівників компаній затримували і били в СІЗО.
Максим, який переїхав в Україну, каже, що за час протестів і брутальних розгонів його працездатність сильно впала. Думки були зайняті довколишнім «легітимним бандитизмом» і опрацюванням шляхів, як безпечно дістатися до офісу і квартири.
«Коли людей постійно заарештовують, це не сприяє ні розвитку бізнесу, ні креативності. З погляду продуктової компанії це дуже великий ризик», – пояснює засновник групи компаній SoftSwiss Іван Монтик. 9 серпня, після голосування за кандидатів в президенти, SoftSwiss вивіз перших 56 людей в Україну. Через тиждень вони відправили ще 60 осіб, оскільки перша група не справлялася з навантаженням, а в Білорусі тривали перебої зі зв’язком.
Іван Монтик і багато інших власники компаній-резидентів ПВТ організували групу для опрацювання «плану Б» – повної релокації офісів в інші країни. Зараз у групі 40 компаній, загальна кількість співробітників яких сягає 3000. SoftSwiss провела опитування серед співробітників, яке показало, що є багато людей, які хочуть здійснити релокацію, не чекаючи змін. Їхня логіка проста: повернутися завжди можна, а якщо щось трапиться, то виїхати буде складніше.
«Ми ведемо переговори з представниками влади Литви і Латвії. Також розглядаємо Болгарію та Грузію. Комусь цікава Україна. Ми готуємося, але сподіваємося, що не доведеться вдаватися до цього плану», – розповідає Монтик.
Боротьба за айтішників
12 серпня, всього через три дні після виборів у Білорусі, на Facebook-сторінці Владислава Савченка, президента «Європейської асоціації програмної інженерії» (EASE), з’явився пост про те, що вони готові безкоштовно допомогти білоруським IT-компаніям із релокейтом в Україні.
«У нас була група з 20 осіб. Ми допомогли їм оформити запрошення в Україну. Зараз у нас є 40 заявок від компаній на 300–350 людей, є і від великих компаній на 1500 осіб, а є й від фрілансерів. Комусь ми допомагаємо з документами, іншим – надаємо офіси. Ще у нас є ріелтори, які готові безкоштовно шукати для них житло і робочі приміщення, – розповідає про запропоновану підтримку PR-директорка «Європейської асоціації програмної інженерії» Любов Мочалова.
Зараз EASE веде переговори з Міністерством цифрової трансформації України, щоб розширити список професій, представникам яких можна перетинати закритий український кордон. «Нам вигідно, щоб білоруси їхали в Україну, тому що це колосальний обмін досвідом. Плюс це добре позначиться на нашому IT-ринку: з’явиться конкуренція, компанії зможуть обирати собі фахівців, покращиться якість IT-продуктів і зростуть зарплати, які під час карантину трохи просіли», – пояснює Мочалова.
Однак у білоруських айтішниках зацікавлена не тільки Україна. Литва однією з перших запропонувала розробити для них пільгові умови. 2 вересня міністр економіки і інновацій Литви Рімантас Сінкявічюс заявив, що отримав запити від 21 IT-компанії з Білорусі про можливість переїхати до Литви. Сінкявічюс закликав ухвалити поправки до законів, які спрощують переїзд у таких випадках. Зараз у іноземних компаній є труднощі, оскільки для початку потрібно відкрити рахунок у країні. А це складно зробити через те, що місцеві банки керуються законодавством, спрямованим проти відмивання грошей.
Сінкявічюс закликав ухвалити поправки до законів, які дозволили б закордонним юридичним особам відкривати рахунки в литовських банках. Міністр внутрішніх справ країни Рита Тамашунене заявила, що зараз триває активний пошук рішень у цьому напрямі, про що ведуться перемовини з Банком Литви.
Сінкявічюс закликав ухвалити поправки до законів, які дозволили б закордонним юридичним особам відкривати рахунки в литовських банках. Міністр внутрішніх справ країни Рита Тамашунене заявила, що зараз триває активний пошук рішень у цьому напрямі, про що ведуться перемовини з Банком Литви.
Про свій інтерес до білоруських айтішників заявили і в Латвії, і в Польщі. У Польщі, наприклад, спрощують отримання візи. У Міністерстві економіки Латвії повідомили, що до них переїхало вже 12 білоруських компаній. Їм допомагають із реєстрацією та посвідкою на проживання. Українська влада поки не розробляла такі ініціативи. Все, що зробив уряд – заявив, що готовий пускати білорусів у країну, незважаючи на тимчасово закриті для іноземців кордони.
Директор IT-департаменту у компанії EPAM Павло Лібер згоден, що в України, як і в інших країн, які готові приймати у себе білоруських IT-фахівців, є свій інтерес. «Але при цьому українські айтішники платять 5 % податку, а білоруси без українського громадянства – 35 %. Усвідомлення того, що ти платиш більше твого сусіда праворуч, психологічно некомфортне. Тому багато хто перевіз сюди співробітників тимчасово».
Білоруські фахівці кажуть, що в Україні їх приваблює схожий менталітет і велике привітне IT-ком’юніті. Але засновник SoftSwiss Іван Монтик сумнівається, що це найкращий варіант для його бізнесу. «На мій погляд, Україна теж перебуває в політичній нестабільності. Нам не хотілося б опинитися в схожій на Білорусь ситуації через рік-два. Плюс, якщо серйозно думати про релокацію, то потрібно максимально поліпшувати умови для людей. Тому ми розглядаємо ЄС, щоб у співробітників була можливість пересуватися Європою без віз і насолоджуватися демократичними свободами».
Удар по Білорусі
2 вересня в компанії Pandadoc, керівник якої Микита Мікадо підтримав протести й опозицію, відбулися обшуки. Чотирьох співробітників компанії затримали, їх звинувачують у «розкраданні шляхом зловживання службовими повноваженнями» – це від 5 до 12 років в’язниці. Після цього в Pandadoc заявили, що вивозять своїх співробітників із країни, а Микита прийняв рішення закрити проєкт допомоги силовикам, що звільнилися, через який почалися репресії.
Кампанію «підхопив» CEO стартапу DeepDee й один із співзасновників Фонду солідарності BYSOL Ярослав Лихачевський. «Ми з Микитою колеги, обидва айтішники. Тож я подумав, що буду наступним, хто продовжить його справу, і лишень взяв на себе лідерство в цьому проєкті», – сказав він в інтерв’ю порталу TUT.BY.
Іван Монтик із SoftSwiss каже, що після рейду в Pandadoc чимало компаній вирішили не чекати подальших сигналів – почали пакувати валізи й активно готуватися до переїзду. За його грубими підрахунками, за найгіршого результату, з Мінська може виїхати близько 60 тисяч осіб: фахівці та їхні родини. Це буде потужний удар по економіці білоруської столиці, оскільки саме айтішники становлять зародки середнього класу. Це на їхні гроші живуть ресторани, бари, барбершопи та ринок нерухомості.
До того ж кожна людина, що виїжджає з Білорусі – це мінус платник податків і платник ПДВ. Крім того, скоротиться частина валютного потоку, яким IT-компанії поповнюють держскарбницю. Значить, білоруський рубль може девальвувати.
Незважаючи на те, що в IT-індустрії працевлаштовано не дуже багато людей (десь 100 тисяч осіб – це близько 2 % від усіх працюючих), а експорт IT-продуктів і послуг становить кілька відсотків ВВП Білорусі, це найдинамічніший сектор білоруської економіки. У 2019 ВВП країни виріс на 1,1 %, половину цього зростання забезпечили IT-компанії. Частка IT у ВВП країни була 6,5 % і зрівнялася за своїм впливом з такими галузями, як сільське господарство, транспорт і виробництво будівельних матеріалів. На 2022–2023 роки планувалося, що індустрія зросте до 10 %.
Старший науковий співробітник дослідницького центру BEROC Лев Львівський підтверджує потенційний економічний спад, але наголошує на інших наслідках. «Від’їзд частини айтішників означатиме, що швидкість розвитку й ідея про Білорусь, як про IT-країну, буде відкинута. Також буде підірваний інвестклімат».
Схожу думку висловлює і Павло Лібер. «Масовий відтік IT-фахівців призведе до деградації країни. Якщо подивитися на IT-рішення, впроваджені на державному рівні, то майже всі вони реалізовані приватними IT-компаніями. Наприклад, електронний уряд робить IBA, купу рішень для медицини робив EPAM, до того ж абсолютно безкоштовно. І коли ми говоримо, що все це різко поїде геть, то країна відкотиться назад, тоді як весь світ почав активніше рухатися вперед».
Керівник компанії Iomico Микола Мурзєнков вважає, що диктатура в Білорусі поступово призведе до ізоляції від ринку Заходу, до втрати репутації, й зрештою істотно скоротиться вся галузь. Але навіть за умови зміни влади, каже він, встановлення демократичних цінностей, інститутів, відмови від злиття з РФ, IT у Білорусі чекає «важка і копітка реабілітація». Тому повертатися до Білорусі він не планує.
Айтішник Максим теж поки не бачить можливості повернутися. «Я все ще переживаю за країну. І навряд чи це зміниться. Поки в Мінську хапають людей на вулицях, моя працездатність не відновиться до минулого рівня».
За підтримки «Медіамережі»
