«Буквальний тероризм» і «Молодь Вотана». Як ультраправі в Україні використовують телеграм для пропаганди своїх ідей
У червні 2020 року Служба безпеки України затримала учасника війни на Донбасі, росіянина Олександра Скачкова, який останні кілька років живе в Україні. Його й ще декількох добровольців звинуватили в тому, що вони продавали маніфест Брентона Тарранта — австралійського терориста, який у 2019 році вбив у мечетях 51 людину. За даними спецслужб, документ поширювали через телеграм-канали. Уже через місяць Скачков вийшов із СІЗО під домашній арешт. Канал, з яким пов’язують Скачкова, успішно функціонує й нині.
Телеграм створювався, щоб допомогти активістам, які виступають за демократію, та слабкі правила щодо контенту зробили його найпопулярнішою платформою для екстремістів. Заступниця головної редакторки Заборони Юліана Скібіцька та незалежний журналіст Леонід Рагозін вивчили, як ультраправі й неонацисти використовують телеграм для пропаганди своїх ідей.
15 березня 2019 року австралієць Брентон Таррант прийшов в одну з мечетей Крайстчерча в Новій Зеландії. Близько шести хвилин Таррант розстрілював усіх, хто був всередині, а потім поїхав в ісламський центр неподалік, де теж розстріляв відвідувачів. Усього загинула 51 особа, ще 40 зазнали поранень.
Перед терактом Таррант запостив у твіттері свій маніфест, де міркував про вищість білої раси й майбутнє «заміщення» — поступову асиміляцію білих людей кольоровим населенням. Через кілька днів після теракту цей 87-сторінковий документ, перекладений російською мовою, досяг широкої аудиторії ультраправих прихильників цих ідей у країнах Східної Європи. Його поширювали насамперед через телеграм.
Хто саме перекладав маніфест, невідомо, але одна з перших публікацій з’явилася через п’ять днів після стрілянини на сайті російськомовної неонацистської платформи WotanJugend, а пізніше і в її каналі в телеграмі. Назва перекладається як «Молодь Вотана» (Вотан, він же Одін — це головний бог німецької та скандинавської міфології, а Jugend відсилає до Гітлер’югенду).
Публікацію видалили через кілька місяців, але збережені копії сторінки досі можна знайти через сервіс Wayback Machine. Вихідний пост у телеграм-каналі WotanJugend теж видалений, але репости збереглися в інших каналах. А ось фотографія графіті, що зображає стрілка з Крайстчерча в повному бойовому спорядженні з маніфестом у руках, усе ще була доступна на каналі WotanJugend на момент підготовки матеріалу. Фотографія підписана так: «Хай святиться Ім’я твоє» (орфографія автора збережена).
Ідейний натхненник
За створенням каналу WotanJugend стоїть росіянин Олексій Левкін, який сам називає себе його «ідейним натхненником» і «автором». У 2014 році Левкін переїхав із Росії в Україну. Заборона вже писала, що так вчинили багато росіян радикально правих і неонацистських поглядів. Частина записалися в батальйон «Азов», відомий своїм лояльним ставленням до ультраправих. Левкін теж воював у складі «Азова». Навіть більше: в інтерв’ю одному з грецьких видань, як пише «Беллінгкет», Левкін назвав себе «ідейним натхненником» «Національних дружин». Це парамілітарне утворення виникло на базі «Азова» й партії «Національний корпус». Ідеологом «Азовського руху» Левкіна також називала в одному зі своїх постів координаторка міжнародних зв’язків «Національного корпусу» Олена Семеняка.
Ми зустрічаємось із Левкіним у кав’ярні на Майдані Незалежності. За рогом розташована його своєрідна резиденція Militant Zone, де можна купити одяг з ультраправою символікою й зустріти однодумців. Сам Левкін невисокого зросту, але плечистий, наголо підстрижений, із густою рудою бородою і блакитними очима. Подібність до скандинавських вікінгів стовідсоткова і, очевидно, невипадкова: Левкін ними захоплюється, як і багато ультраправих. Він робить замовлення на стійці й жартує, розплачуючись: «Рахунок вийшов на 88 [число 1488 відсилає до Адольфа Гітлера] гривень».
Левкін прославився в тому числі завдяки своїй групі «М8Л8ТХ», яку він заснував у 2002 році. Дві вісімки тут знову відсилають до Гітлера, хоча, як каже Забороні Левкін, спочатку назва групи задумувалася як «молох війни, який перемелює долі людей, а про Гітлера вже потім придумали». На фотографії банера зі старим логотипом групи початку нульових, опублікованій WotanJugend, замість букви Х була свастика.
Група Левкіна існує й нині: 13 грудня вона виступала на організованому ним же фестивалі HERETIC FEST. На концерті глядачі зігували та кричали «Хайль Гітлер», дехто прийшов із прапорами Третього Рейху.
Російський інформаційно-аналітичний центр «Сова», який вивчає неонацистів і екстремістів, пише, що у 2006 році Левкіна заарештували в Росії за подвійне вбивство, проте згодом звинувачення були з нього зняті. За інформацією цього центру, Левкін також входив до банди неонацистів, яка звинувачувалась в актах вандалізму на єврейських і мусульманських могилах, кількох нападах і принаймні чотирьох вбивствах.
Сам Левкін не любить, коли його називають неонацистом і підкреслює, що таке визначення щодо нього некоректне. «Мої погляди до програми НСДАП взагалі не мають жодного стосунку», — стверджує Левкін. Глобально він міркує про всесвітню консервативну революцію, яку характеризує як «ідею відмови від сучасних суспільних відносин і повернення до певного споконвічного, навіть не первісного, а радше примордіального стану».
Євросоюз розпадеться, а країни Східної Європи — Україна, Польща та країни Балтії — створять своє об’єднання «Міжмор’я», або «Інтермаріум».
«Я хотів би, щоби світ повернувся духовно в архаїчну епоху, — каже він. — Це була б епоха племен, певних корпорацій, які кроїли б історію по-новому». Ідею «Міжмор’я» активно просуває близька до Левкіна координаторка міжнародних зв’язків «Національного корпусу» Олена Семеняка. Вона також підтримувала ідею Реконкісти — націоналістичної революції, яка має початися в Україні, поширитися на Росію, а згодом і на всю Європу.
Буквальний тероризм
Левкін стверджує, що зараз не адмініструє паблік WotanJugend і веде тільки канал Thule Signal, де публікує переважно свої думки про поточні події або історію. Там можна зустріти історичні замітки, меми на ультраправу тематику, анонси заходів. Назва каналу перекладається як «Товариство Туле» — це окультна група, яка вплинула на Гітлера на початку його сходження до влади. Thule Signal і WotanJugend, очевидно, тісно співпрацюють: канали часто репостять один одного, а деякі публікації з’являються там одночасно. У WotanJugend майже 15 тисяч підписників, у Thule Signal — трохи більше за три тисячі. Контент поширюється й на інших каналах ультраправої тематики, у назві одного з яких є слово «тероризм» — Literally Terrorism.
В інших соцмережах Левкіна немає: Facebook, наприклад, видалив його сторінку після серії публікацій «Беллінгкет» про неонацистів в Україні. Левкін каже, що телеграм — найбільш лояльна соцмережа. Канали можуть забанити за пропаганду тероризму або заборонені зображення й відео — такі, як ІДІЛівські страти та вбивства. У більшості праворадикальних пабліків такого контенту немає — отже, вони в безпеці. Левкін каже, що не чув про випадки блокування ультраправих каналів.
Неонацистські й ультраправі пабліки часто прославляють гітлерівський рейх і його армію, досліджують крайню праву філософію й політичну теорію, висміюють людей з іншим кольором шкіри, лівих та лібералів.
Вони також прославляють виконавців терористичних атак, мотивованих расовою ненавистю, таких як стрілок із Крайстчерча або Тімоті Маквей, який убив 168 осіб за допомогою бомби в Оклахома-Сіті в 1995 році. Вірш, опублікований WotanJugend 2019 року, проголошує: «Вогонь по чорній біомасі, вогонь по жовтій протоплазмі… Вогонь за Тімоті Маквея».
Крім того, на цих каналах рекламуються офлайн-лекції та майстер-класи, а також тренінги з ножового бою, які проводить у тому числі й Левкін.
Регулярна рубрика — списки дружніх телеграм-каналів: одні російською та українською, інші — англійською, німецькою та іншими європейськими мовами. Але англомовні канали Левкін вважає неякісними, тому що вони не генерують оригінальний контент: «Англомовні канали більш тупі й маргінальні, з неприкритим екстремізмом». На його думку, російськомовні та україномовні канали набагато цікавіші і краще скоординовані, хоч єдиного «правого фронту», як він стверджує, немає: «Є чати, у яких люди спілкуються, щоби просувати невизначений спільний порядок денний».
Відповідь на «нову етику»
У широкій екосистемі ультраправих і неонацистських телеграм-каналів мало хто так само відданий ідеям гітлеризму старої школи, як WotanJugend. Навіть найвідоміший із сучасних східноєвропейських неонацистів, Сергій «Боцман» Коротких (або колектив, що працює під його брендом), відійшов від прямого гітлеризму. Коротких, виходець із Білорусі, 2014 року переїхав до України, де став начальником розвідки батальйону «Азов» і отримав українське громадянство з рук колишнього президента Петра Порошенка. З 2015 до 2018 року Коротких, згідно з його декларацією, був начальником відділу поліції охорони «об’єктів стратегічного значення». Однак на питання Заборони про це міністр внутрішніх справ Арсен Аваков заявив, що Боцман ніколи не працював у МВС. Деякі активісти й журналісти підозрюють, що Боцман може бути причетний до вбивства журналіста Павла Шеремета — детально про це Заборона вже писала. Його телеграм-канал, що нараховує 23 тисячі підписників, вирізняється відкритим хейтерством і непристойним гумором.
Після того як у російській в’язниці знайшли мертвим одного з найвідоміших російських неонацистів Максима «Тесака» Марцинкевича, Коротких у своєму стрімі назвав його важливою фігурою для всієї правої сцени. Це не дивно: вони були соратниками. Разом із Тесаком Коротких розвивав неонацистську організацію «Націонал-соціалістичне товариство», членів якої звинувачували у вбивстві. Водночас Коротких залишається цілком легальною фігурою в українському медіапросторі. Він регулярно з’являється в політичних ток-шоу на українському телебаченні як представник «Національного корпусу». Детальніше про Коротких можна прочитати в цьому матеріалі «Заборони».
Більшість каналів просувають те, що вони називають «традиціоналістськими й консервативними поглядами». Це добре поєднується з відкритим расизмом і розпалюванням ненависті до геїв і феміністок. Левкін каже, що багато ультраправих каналів успішно звертаються до тих, кого крайні праві називають «нормусами» — тобто до звичайних людей. Вони можуть не підтримувати ультраправі ідеї, але їхні погляди радикалізувалися після протестів Black Lives Matter і засилля політкоректності.
Основна їхня аудиторія — молодь. Левкін каже, що не вивчав портрет свого читача, тому що не планує заробляти гроші на рекламі у каналі, але за його спостереженнями, його читають люди 20–30 років. Левкін переважно заробляє продажем одягу та атрибутики зі свого магазину, а також концертами. Канал допомагає йому в цьому.
Пропаганда найманства
Крайні праві, які воювали по інший бік конфлікту на сході України, теж створюють свої екосистеми в телеграмі, хоча в основному користуються інстаграмом. Канали, пов’язані з загоном «Русич» відкритих неонацистів Олексія «Фріца» Мільчакова і Яна «Великого Славяна» Петровського, уникають чистої ультраправої тематики, фокусуючись натомість на пропаганді професійного найманства й пов’язаного з цим стилю життя.
Петербуржець Мільчаков і Петровський, який виріс у Норвегії, походять із того ж середовища, що й російські крайні праві, що перебралися в Україну. Мільчаков був близьким другом Романа Желєзнова, який воював в «Азові» і працював у «Нацкорпусі» до 2016 року. Вибір боку фронту в російсько-українській війні не був для нього очевидним. Під час революції він їздив на Майдан, і навіть ставши бійцем одного з найжорстокіших підрозділів самопроголошеної «Луганської народної республіки», і далі спілкувався з товаришами на іншому боці фронту. У 2015 році Мільчаков брав участь у дискусії про війну на Донбасі в ефірі онлайн-радіо «Азова». Водночас добрі відносини з «азовцями» не заважали Мильчакову робити кровожерливі заяви про українських військових і навіть позувати з відрізаним вухом убитого бійця «Айдара».
І Мільчаков, і Петровський влилися до складу найвідомішої російської приватної військової компанії «Вагнер», тому воювали не тільки в Україні, а також і в Сирії та Лівії. Вони регулярно постили фотографії та відео з небезпечних відряджень. Найпопулярніший із телеграм-каналів загону (понад п’ять тисяч підписників) спеціалізується на коміксах із життя найманців. У цих каналів немає явного ідеологічного напряму, навіть пропутінського, тому вони просто пропагують війну.
Українські праворадикальні пабліки в основному пов’язані з полком «Азов» та партією «Національний корпус». Це канали регіональних відділень «Нацкорпуса» і його дочірніх проєктів, таких як «Центурія». Аудиторія в цих каналів невелика: від трьох до п’яти тисяч підписників. Левкін, який раніше тісно співпрацював з «Азовом», вважає, що в їхнє просування вкладається замало грошей. Він стверджує, що зараз не веде з «Азовом» і «Національним корпусом» жодних спільних проєктів: «Я їх підтримую — раніше були семінари, заходи, але з моменту карантину нічого не було».
У звіті, який опублікував Центр по боротьбі з тероризмом у Вест-Пойнті (автор — журналіст CNN Тім Лістер), йдеться про те, що існування «воєнізованих угруповань» в «Азові» змусило ультранаціоналістів з усього світу дивитися на Україну «як на країну своєї мрії». Сам Левкін називає Україну «землею обітованою». У звіті Королівської комісії Нової Зеландії з розслідування стрілянини в Крайстчерчі зазначається, що незадовго до нападу Брентон Таррант повідомив своїй сім’ї, що планує переїхати в Україну.
Однак праворадикали мало представлені в політичному житті країни. Навіть «Правий сектор», що здобув велику популярність після Євромайдану, в результаті виборів 2014 року був представлений у парламенті лише лідером Дмитром Ярошем. Депутатом був і командир «Азова» Андрій Білецький, але єдиної сильної партії у Верховній Раді не було й немає досі. Зате колишні азовці знайшли себе в Міністерстві внутрішніх справ: крім уже згаданого Боцмана, правою рукою міністра Арсена Авакова залишається колишній заступник командира полку «Азов» Вадим Троян.
І «Національний корпус», і консервативне угруповання «Традиція і порядок» заявляють про свої політичні амбіції. Але поки що соцмережі та вуличні акції залишаються головною їхньою трибуною для просування поглядів і вербування прихильників.
«Вольєр»
19 листопада 2020 року 19-річний львівський антифашист і екологічний активіст Антон Грібніцкій повертався додому. Біля під’їзду на нього чекали кілька молодиків із битами, пізніше до них приєдналося ще дев’ятеро осіб. Вони почали бити Антона, періодично вигукуючи: «Стояти, шавка [так на сленгу називають антифашистів]». Антону вдалося вирватися і сховатися в кафе, звідки він викликав швидку. Крім ударів і саден хлопець дістав струс мозку й перелом пальця.
Ще в березні дані про Антона з’явилися в телеграм-каналі «Вольєр». Опис каналу говорить, що це «база антифашистів, анархістів та іншої лівої сволоти, створена для поліпшення їхньої ідентифікації». Потрапити у «Вольєр» може хто завгодно, якщо автори вважатимуть його прихильником лівих ідей або членом ЛГБТ+ спільноти. Наприклад, у «Вольєрі» викладали фотографію правозахисника Максима Буткевича.
Автор і творець каналу — 26-річний Олексій Свинаренко. У 2014 році він був активним учасником Євромайдану, пораненим під час розстрілів у лютому. Щойно на сході країни почалася антитерористична операція, Свинаренко пішов добровольцем у батальйон «Свята Марія». У 2015 році він балотувався до міської ради Житомира від «Радикальної партії Олега Ляшка», але не пройшов.
Зараз Свинаренко очолює радикальну організацію «Національний опір». Вона поки маловідома, проте вже активно проявляє себе на вуличних акціях — наприклад, її учасники виступали проти мера Львова у 2018 році. Цього року «Нацспротив» вийшов на марш пам’яті УПА, який ультраправі й націоналісти проводять щороку 14 жовтня, з банером «Життя білих важливі». Це расистське відсилання до гасла Black Lives Matter («Життя чорних важливі»), яке стало головним символом протестів проти вбивства темношкірого Джорджа Флойда поліціянтом.
У коментарі Забороні Свинаренко називає «Вольєр» «правозахисним центром». «З 2015 року ліворадикали вчинили десятки нападів на ґрунті ненависті. Значна частина постраждалих є волонтерами, ветеранами АТО (наприклад, Дмитро Вербич)», — пояснює Свинаренко мету створення каналу. На Дмитра Вербича дійсно напали в травні 2018 року, — за однією з версій, це зробили учасники ліворадикальних груп, які «полюють на нацистів у Києві».
У телеграмі часто з’являються канали, де публікують дані ЛГБТ+ активістів або людей лівих і антифашистських поглядів. Влітку 2019 року один із таких каналів публікував фотографії людей, які відвідували Марш рівності — головний захід українського ЛГБТ+ ком’юніті. Але цей канал швидко заблокували через скарги користувачів: найчастіше так само відбувається і з іншими подібними пабліками. «Вольєр», як стверджує Свинаренко, не блокують, тому що він не порушує правил соцмережі — уся інформація, опублікована там, взята з відкритих джерел. Втім, у чаті, що прив’язаний до каналу, публікують у тому числі й адреси ймовірних «мішеней».
«Жодного випадку нападу через публікацію інформації в нашому каналі не було», — стверджує Свинаренко. Антон Грибницький впевнений, що радикали стежили за ним давно й публікація його даних у каналі не зіграла вагомої ролі. Його знайома Віолетта, чиї сторінки в соцмережах опублікували у «Вольєрі», розповіла Забороні, що після публікації отримувала погрози в особисті повідомлення. А 5 грудня в Києві побили ЛГБТ+ активіста Кирила Самоздра. Раніше він вивісив на балконі своєї кімнати в гуртожитку райдужний прапор, після чого його особисті дані були опубліковані в телеграм-каналах.
«Це інтернет»
В Україні заборонена пропаганда будь-яких неонацистських ідей. Однак системна боротьба з неонацистськими й ультраправими пабліками не ведеться. Цим не займаються ні телеграм, який не відповів на наш запит, ні українська поліція. Речник Міністерства внутрішніх справ Артем Шевченко в коментарі Забороні сказав, що не читає пабліків у телеграмі й не знає про існування ультраправих каналів. За його словами, для того, щоби поліція звернула на них увагу, потрібно звернутися із заявою й тоді вже це почнуть розслідувати. Шевченко додає, що закрити всі канали однаково не вийде, «тому що це інтернет». Водночас із телеграм-каналами, де продаються наркотики, поліція працює й регулярно звітує про успіхи. У МВС навіть створили спеціального бота, який блокує такі канали.
Для радикалів телеграм залишається найвільнішим майданчиком, де можна пропагувати свої ідеї, набирати нових прихильників і координувати напади на опонентів. Автори й адміни таких пабліків вибудовують свою політику так, щоби не потрапити на очі поліції. Одна молода пара, з якою поговорила Заборона, стверджувала, що в них є власний україномовний канал у телеграмі [згаданий ними канал справді існує, у нього 4000 підписників]. Вони сказали, що дуже обережні й дотримуються простих правил, щоби залишатися в безпеці: «Не закликайте до повалення режиму — натомість говоріть про наше бачення майбутнього. Про Тарранта досі можна говорити, але в біографічній формі». За їхніми словами, ключ до успіху — вийти за межі ультраправої бульбашки, змішавши політичну пропаганду з розважальним контентом. У такий спосіб, стверджують вони, їм вдалося залучити основних послідовників і «навіть деяких лівих».
