У М’янмі масово розстрілюють протестувальників. Пояснюємо, що відбувається

У суботу, 27 березня, військові у М’янмі вбили понад сотню людей, які вийшли на протести. Вони відкрили стрілянину по демонстрантах у сорока містах — серед убитих є діти. Від початку лютого, коли в країні стався військовий переворот, це найбільша кількість жертв за день. Заборона пояснює, чого вимагають протестувальники, як їхні демонстрації придушують та скільки людей уже стали жертвами військового режиму.

Розстріли

27 березня під час акцій протесту проти військової хунти, яка захопила владу у М’янмі, по всій країні сили безпеки розстріляли щонайменше 114 людей, зокрема 13-річних підлітків. Про це повідомило агентство Reuters, посилаючись на місцеві медіа.

27 березня — це День збройних сил у М’янмі. Саме в цей день, поки військові відзначали своє свято, жителі країни вкотре вийшли на протест проти військової диктатури. Військові відреагували на акції «злагоджено»:  у більш ніж сорока містах вони відкрили вогонь по людях. В окрузі Мандалай вони вбили щонайменше 40 людей, зокрема 13-річну дівчинку. У медіа з’являлись новини і про розстріляного п’ятирічного хлопчика, але інформація була суперечливою: можливо, він вижив. Ще 27 осіб розстріляли в Янгоні. 

27 березня у М’янмі став новим «найкривавішим днем» від початку протестів. Раніше таким було 3 березня — тоді військові відкрили вогонь по натовпу в Мандалаї, Моніві та інших містах, і вбили щонайменше 38 людей. Про таку кількість жертв повідомили в ООН. 

На масові акції протесту люди почали виходити вже за тиждень після перевороту, який стався 1 лютого. Перші тижні військова хунта реагувала на них досить стримано, без розстрілів. Активно використовувати бойові патрони (а не лише гумові кулі та сльозогінний газ, з яких усе почалось) військові почали наприкінці лютого, майже через місяць після перевороту. За перші три тижні протестів загинуло троє людей, а 28 лютого, за даними ООН, вбили щонайменше 18 протестувальників. У деяких містах солдати розстріляли акцію ще до її початку: наприклад, у Мандалаї армійська вантажівка зупинилася в кінці вулиці, і військові відкрили вогонь по людях, які почали збиратися поруч.

«Поліція почала стріляти, щойно ми зібрались, — розповідав тоді один з учасників акції протесту в Янгоні, вчитель молодшої школи. — Жодних попереджень не було. Декого поранило, а дехто з вчителів ховається в сусідніх будинках».

Правозахисна організація «Асоціація допомоги політичним засудженим» (ААPP) М’янми заявила, що загалом під час протестів від лютого було вбито 423 людини. Крім того, за два місяці протестів силовики затримали близько трьох тисяч людей.

Зброя

Росія — другий за масштабом постачальник зброї в М’янму після Китаю. А лідер військової хунти Мін Аун Хлаїн — один із найвідоміших прихильників співпраці Росії та М’янми. Він щонайменше шість разів відвідував РФ, а влітку 2020 року побував на військовому параді в Москві, на який його запросив голова Міноборони Росії Сергій Шойгу.

Лідер хунти казав, що М’янма купує «прекрасну російську зброю і для військово-повітряних сил, і для військово-морських сил, і для сухопутних військ». Але головною у військово-технічній співпраці він називав військову освіту: «Офіцери, які вчилися в Росії, які говорять російською, знайомі з вашими технологіями, мають у нас хороші перспективи службового зростання», — підкреслив він і додав, що шість тисяч військових уже отримали освіту в Росії.

Сергій Шойгу за тиждень до військового перевороту відвідав М’янму — за результатами цього візиту М’янма вирішила купити в Росії зенітні ракетно-пушечні комплекси «Панцирь-С-1» і безпілотники «Орлан-10Е». Власне, багато з видів бронетехніки, яку зняли в перші години перевороту в М’янмі, були вироблені саме в Росії.

На військовий парад у столиці Найп’їдо 27 березня приїхали заступник міністра оборони Російської федерації Олександр Фомін та члени Громадської ради при Міністерстві оборони. За день до цього Фомін знову вів переговори з лідером військової хунти генералом Міном Ауном Хлаїном. 

У Міноборони Росії вкотре заявили, що Росія та М’янма хочуть «поглибити військову та військово-технічну співпрацю в дусі стратегічного партнерства».

Переворот

Військовий переворот у М’янмі стався 1 лютого 2021 року. Вночі військові  затримали всіх політичних лідерів країни, зокрема президента Віна М’їна і главу партії «Національна ліга за демократію» Аун Сан Су Чжі. Владу отримав верховний головнокомандувач Мін Аун Хлаїн. Про те, як це відбувалося, Заборона писала тут.

Переворот військові пояснили нібито «фальсифікаціями» на виборах. У листопаді в країні відбулись парламентські вибори, на яких партія Аун Сан Су Чжі отримала 396 з 476 місць у парламенті. Тоді військові скористалися 417 статтею Конституції, яку самі ж і написали. Цей документ дає військовим право взяти владу в країні в разі «надзвичайного стану». 

Під владою військових М’янма перебувала пів століття. Після проголошення незалежності від Британії в 1948 році почалася громадянська війна, відбулося кілька переворотів, а влада зберігалася за військовими. 

Фактично військові режими керували М’янмою з 1962 до 2011 року. Люди періодично виходили на масові протести — і їх придушували. Так, у 1988 році на вулицях військові вбили понад 3 тисячі людей.

У 2011 році військові під міжнародним тиском ініціювали поступовий перехід до демократії, але залишили за собою чверть місць у парламенті та контроль над силовиками. 

Визнаною лідеркою боротьби за демократію понад 30 років лишалася Аун Сан Су Чжи. Її партія вигравала на всіх виборах, коли ті взагалі відбувалися. Наприклад, у 1990 році партія «Національна ліга за демократію» на чолі з Аун Сан Су Чжі перемогла на виборах, але військові скасували результати. За рік до того Су Чжі вперше помістили під домашній арешт — у цьому статусі вона провела понад 20 років. У 1991 році вона стала лауреаткою Нобелівської премії миру. 

Аун Сан Су Чжі затримали в день перевороту. Приводом було те, що в неї на віллі нібито знайшли кілька рацій — і їй пред’явили незаконне ввезення та збереження телекомунікаційного обладнання. Пізніше проти неї відкрили справу у зв’язку з порушенням закону про боротьбу зі стихійними лихами — через її дії під час епідемії коронавірусу. А 1 березня додалися нові звинувачення — мовляв, вона опублікувала інформацію, яка може «викликати страх чи тривогу».